Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 55)

П е т я. Коротко, бо біжу назад. Значить, на телеграфі засіли юнкера і школа прапорщиків. Ми підходимо, командир мені каже «Петю, у тебе серйозне горло, кричи «здавайся». Я кашлянув, ну і, понімаєш, рявкнув. Вони стрілять, ми тоже,

ну і пішло. Ввірвались ми у двір, я пробився вперед, лечу по сходах. Коли це мене юнкер як стукне прикладом по голові! Я повернувся, кашлянув, одправив його до бога, лечу далі, вскакую у великий зал, підняв бомбу і дивлюсь... Мать моя, повний зал...

Аврорівець. Юнкерів?

П е т я. Телеграфісточок... Детки, Ваню... Очима кліпають, перелякані, тремтять і починають плакати. Я їм для бодрості рєч врізав... «Товариші девушки і женщини, Керен-ському вже амба, власть в руках більшовиків», а вони мовчать і тремтять. Тоді я пройшовся церемоніальним кроком і приятно сказав: «Приглашаю вас всіх, товариші девушки, на побачення зі мною і моїми корешками в сім годин вечора на розі Литейної, після знищення мирової буржуазії...» Тут, конєшно, вони зразу посміхнулись, а нєкоторі почали пудрити носики. Тоді я скомандував: «Сідайте до апаратів і нашій власті цокайте весело...» Так, що, Ваню, єсть адресок... Я побіг...

Аврорівець. Петю, дивись мені...

Петя (підморгнув). В порядку, Ваню. (Вийшов.)

Далеко чути окремі постріли. Потім кулеметні черги.

Все більше, більше.

Аврорівець. Ого. (Слухає, весело.) Шпарте, шпарте... Ох, і ніч...

Тарас (вслухається). Тріщать максими... О, кольт... Один... Другий...

Чути в коридорі голоси, шум, пробігають моряки, червоногвар* дійці, робітники. Крики «ура». Наближається аврорівець, вискочив, подивився в двері і тихо в кімнату.

Аврорівець. Товариш Ленін.

Всі в кімнаті встають. Крики «ура» ближче. В дверях спиняється оточений моряками, робітниками, солдатами В. І. Ленін. На обличчі його посмішка. Ззаду котиться «ура», напирають. Ленін повернувся коло дверей, підняв руку, і все затихло. Тільки чути — десь далеко тріщать

кулемети.

Ленін. Товариші пролетарі, моряки, солдати! Повстання почалось... Ідіть, товариші, дійте з найбільшою рішучістю і неодмінно переходьте в наступ. Маркс і Енгельс вчили пролетаріат: оборона є смерть збройного повстання. Чекати не можна, бо можна загубити все. Сміливість, сміливість і ще раз сміливість... Уряд хитається, треба добити його за всяку ціну. За владу Рад, за землю селянам, за мир народам, за хліб голодним — вперед, товариші! Ми переможемо, неодмінно переможемо!

Вибухнуло «ура», покотилось по коридору і потім переходить в пісню «Вихри враждебные веют над нами»²⁹. Ленін тисне руки морякам, робітникам, що близько стоять біля нього. Проходять з піснею червоногвардійці коло вождя. Ленін іде в кімнату. Червоногвардієць зачиняє за ним двері.

Аврорівець. Товаришу Ленін, дозвольте рапорт. Наказ ваш виконано: два загони відбули.

Ленін. Дякую.

Аврорівець. Третій загін прибув у резерв. (Дивиться в папірець.) Командир Кузьма Рижов, помічник Тарас Голота.

Ленін. Рижов... З Балтійського заводу?..

Кузьма. З Балтійського, товаришу Ленін.

Ленін. Ви на Першому Всеросійському з’їзді виступали передо мною. (Подає руку.) Добре виступали... Пам’ятаю...

Кузьма. Виступав, перебивали тільки сильно меншовики й есери... (Сміється.)

Ленін. На другому не переб’ють. (Теж посміхнувся.) А ви? (До Тараса.) З якого заводу?

Кузьма. Він селянин з України, бідняк, добрий кулеметник.

Ленін. Дуже добре. (Подає руку.) Що на Україні? Якої влади хочуть у вашому селі? Що думають робити?

Тарас. Погано в нас. А влади в нашому селі хочуть такої, щоб війну долой.

Ленін. Правильно.

Тарас. Щоб землю селянам... щоб поміщиків долой...

Ленін. Значить, за більшовиками ваше село піде?

Т а р а с. Не може не піти, товаришу Ленін, бо так жити — то краще вмерти.

Л е н і н. З Керенським тут покінчимо, допоможемо й товаришам українцям, грузинам, білорусам... Ми переможемо сьогодні, товаришу, неодмінно переможемо!

Аврорівець. Вас до апарата.

Ленін (підійшов до апарата, взяв трубку). Біля апарата Ленін... Так... Так... поменше переговорів, наступати, наступати, це найголовніше... Я зараз вишлю вам на допомогу один загін... Що? Що таке? Потрібен міцний кулак. Підмогу прийміть і тримайте зв’язок... (Поклав трубку, пише на папірці Рижову.) Беріть свій загін і найкоротшим шляхом до Зимового.

Кузьма. Єсть, товаришу Ленін! (Іде.)

За ним — Тарас.

Тарас (спинився коло дверей). Товаришу Ленін, у мене до вас просьба.

Ленін. Що, товаришу?

Тарас. Запишіть мене у вашу партію, бо, може, вб’ють, то невдобно буде помирати...

Ленін (посміхнувся). Вмирати не треба, треба перемагати. Товаришу Рижов, ви знаєте йогЬ добре?

Кузьма. Стоющий чоловік Тарас, і наш у всіх смислах.

Ленін (пише в блокноті і говорить). Просити ЦК прийняти українського селянина-бідняка Тараса...

Тарас. Голота.

Ленін. ...Тараса Голоту в день повстання. Рекомендують пролетарій Кузьма Рижов і Володимир Ленін. Вітаю вас, товаришу Голота.

Тарас. Дякую, товаришу Ленін. Довго шукав я правду і тут знайшов її. Веди, Кузьмо, тепер ми знищимо все, що стане на дорозі нашій...

Кузьма (поклав руку на плече Тарасу). Ходім, Тарасе...

Вийшли. Ленін дивиться їм услід.

Аврорівець. Ребята бойові.

Ленін. З ними, товаришу, можна перебудувати цілий світ. (Сів на край стола, пише в блокноті, зігнувшись.)

КАРТИНА ТРЕТЯ

Смольний. Ніч. Коридор. В центрі великі двері в зал засідання II з’їзду Рад ³⁰. Коло дверей вартові. По коридору проходять червоногвардійці, моряки, солдати тягнуть кулемети. Три столики, над ними плакати. Над одним столиком плакат — «Тут реєструються делегати II з’їзду Рад, члени РСДРП більшовиків». Над другим столиком плакат — «Тут реєструються делегати II з’їзду Рад, члени РСДРП меншовиків». Над третім столиком плакат — «Тут реєструються делегати II з’їзду Рад, члени партії соціалі-стів-революціоиерів». За столиком більшовиків — Наташа, за іншими — есер і меншовик. До Наташі швидко підбіг делегат-гр. узин.

Делегат. Зареєструйте, товаришко... Давно почалось?

Наташа. Давно... Ви спізнились.

Делегат. А Ленін виступав?

Наташа. Ні... Якої організації?

Делегат. Більшовиків Баку...

Наташа. Мандат.

Делегат віддав.

Чотириста. (Записує.)

Меншовик (з-за столика меншовиків, до Наташі). Щось ваші делегати дуже спізнюються. (Засміявся.)

Наташа (пише). А ваші?

Меншовик. Наші точно прийшли.

Наташа (до делегата, повертаючи мандат). От бачите...

Делегат (повернувся до меншовика). Ізвиніть, що спізнився, понімаєте, треба було виступать на Путіловському заводі і розказать, як пролетарії Баку вас і вас (показує на есера) уже коліном... (Показує ногою.) Понімаєте, прячина уважительная... Не турбуйтесь... (Швидко пішов у зал.)

Меншовик (тихо). Хам!