Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 57)

Д а н (до них). Ми вирішили оголосити декларацію зараз. Бундівець. А може, пізніше — під кінець з’їзду? Нам здається, що краще під кінець...

Гоц. Тільки зараз! Це справить на всіх делегатів тяжке, гнітюче враження, а головне — Росія завтра буде знати, що наші партії протестують проти змовників...

Д а н. Невже ви не розумієте, що цим ми підріжемо всі виступи Леніна і його компанії? Серед делегатів почнеться паніка. Піде розкол... Чи, може, партія Бунду від цих подій розгубилась, змінила своє рішення і йде на мир?

Бундівець. Давайте без образ... Партія Бунду підняла прапор боротьби з Леніним ще в третьому році,— ми залишили тоді Другий з’їзд і не розгубились. І ми зараз теж не розгубились. Виступайте ви сьогодні, а ми пізніше...

Есер. Але ви розумієте, кожна хвилина дорога... Історія нам не подарує...

Д а н. Ми мусимо зараз же залишити з’їзд. Оголосити декларацію разом — це ж зовсім інше враження, зрозумійте ви...

Бундівець (подивився на двох своїх, ті мовчки хитнули головами). Добре. Ми згодні зараз.

Д а н. Прекрасно. Ходім.

Всі йдуть в зал.

Чути шуи, що наростає, голоси. Вриваються моряки, солдати, чер-воногвардійці, серед них Тарас з ручним кулеметом і Кузьма. Вартові коло дверей їх спиняють.

Кузьма (підняв рушницю). Товариші, я пропоную послати в зал двох делегатів і доповісти з’їзду, що міністри арештовані і Зимовий палац взято.

Дримба. Пропоную від пролетарів товариша Рижова, від балтійців Іванова. Хто «за»?

Усі. Правильно. (Піднімають зброю.)

Рижов і балтієць ідуть в зал.

Дримба. Тихше, товариші! Слухають...

Голоси. Тихше... тихше...

Настає тиша, і через хвилину чути в залі бурну овацію... «ура»...

Дримба (показує на зал). Це нам, товариші бійці... Це нас вітає з’їзд... Це нам «ура»... Ех, товариші, яка ніч сьогодні... Ех, братва, яка ніч, скажу я вам... Я пропоную зараз всім закурить і кожному одну хвилину помечтать... Сідай, кури і мечтай...

Усі сідають, закурюють, мовчать. Наташа вийшла з-за столика, сіла коло бійця і теж закурила. Не витримав один боєць і тихо-тихо заспівав: «Славное море, священный Байкал...» ³¹ Ввійшли моряк і Кузьма.

Кузьма. Товариші, тільки що есери, меншовики і бундівці зачитали з’їзду свій протест і зрадницьки залишили з’їзд... Зараз вони вийдуть.

Дримба. Бійці, припиніть мечту — контра йде!..

Всі схопились.

Кузьма. Треба пропустити їх і поки що не зачіпати...

Відчиняються двері, виходять Дан, Гоц, група есерів, меншовиків, бундівців. З залу чути шум.

Моряк. Чому ви залишили з’їзд?

Дан. Ми протестуємо проти змови. Разом з нами протестує сьогодні вся Росія і в першу чергу мільйони селян, які йдуть за своєю партією — партією есерів (показує на Гоца)_у за своїм керівником. Вони завтра скажуть своє слово... Росія скаже вам...

Тарас. Хто керівник? Де він? (Іде.) Ти... ти... (Підійшов до Гоца.) Ти пізнаєш мене?

Г о ц. Я вас не знаю... Хто ви?

Тарас. Не знаєш? Я той, хто змалку за шматок хліба в панів робив день і ніч!.. Я той, хто гнив в окопах!.. Я той, кого ти продавав і розпинав!.. Я той, кого брехнею і бичем ти гнав, у ярмо!.. Я — селянин! Я — мужик!.. Пізнав мене? Кажи... Мовчиш? Ех, ти, покійник. Щезай звідси! Бо я підсаджу тебе на небо так, що сам господь бог перелякається. Щезай. (Намірився на Гоца, але його втримали.)

Кузьма (підняв руку, стихли всі). Ідіть краще звідси, ідіть, панове покійнички, і не повертайтесь, бо ця Росія (показує на червоногвардійців) може зробити вам велику неприємність...

Гоц (до Дана). З ким ви пробуєте говорити... Ходім.

Д р и м б а. Топай... Топай...

Есери, меншовики і бундівці виходять.

Д р и м б а (вслід). Ми тільки мечтать почали, а ви весь воздух спортили, сволочі. Ми ж вам за це сквозняк устроїм...

З залу чути оплески... «ура»...

Моряк (метнувся до дверей, трохи прочинив, повернувся і крикнув). Товариш Ленін на трибуні.

Моряки. Одчини двері... двері...

Вартові хотіли спинити, але моряки метнулись до дверей і розчинили їх зовсім. Близько коло дверей трибуна, на ній стоїть Ленін. Коло трибуни видно частину стола президії. Ленін кілька разів пробує вгамувати зал, але не може... «Ура» наростає в залі і тут, серед моряків, червоногвардійців, що стоять коло дверей. Нарешті все стихає.

Говорить В. І. Ленін.

Ленін. Насамперед значення цього перевороту полягає в тому, що у нас буде Радянський уряд, наш власний орган влади, без якої б то не було участі буржуазії. Пригноблені маси самі утворюють владу... Ми здобудемо довір’я з боку селян одним декретом, який знищить поміщицьку власність. Селяни зрозуміють, що тільки в союзі з робітниками порятунок селянства... У нас є та сила масової організації, яка переможе все і доведе пролетаріат до світової революції. В Росії ми зараз повинні зайнятися побудовою пролетарської соціалістичної держави. Хай живе всесвітня соціалістична революція!

Буря оплесків, «ура». Військовий оркестр і весь зал починає «Інтернаціонал»³². Встають за трибуною ряд за рядом делегати. Співають бійці коло дверей.

Все дужче наростає величний пролетарський гімн.

Завіса.

В СТЕПАХ УКРАЇНИ

Комедія на З дії

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Саливон Часник — голова колгоспу «Смерть капіталізму».

Кіндрат Галушка — голова колгоспну «Тихе життя».

Маршал Радянського

Союзу С. М. Будьонний.

Секретар обкому.

Пуп.

Г р и ц ь — син Часника.

О л е к с і й.

Дід Тарас.

Дід Остап.

Довгоносик — агент колгоспу «Тихе життя».

Редька — міліціонер.

Макогон.

Печериця.

Джміль.

Хустка.

Перепелиця.

Палажка — дружина Часника. Параска — дружина Галушки. Галя — дочка Галушки. Катерина.

К и л и н а.