Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 51)

Г о л о с и. Відчиняй!

Відчиняють ворота, ідуть всі туди.

1-й вартовий. Настойчивий цей старичок робочий.

2-й вартовий. Вони, брат, такі.

1-й вартовий. Діловий чоловік і приятний.

2-й вартовий тихо наспівує.

Дай листа, я прочитаю його ще раз.

2-й вартовий. Не взяв його з собою.

1-й вартовий. А я б носив завжди при собі.

2-й вартовий. Нащо? Я його напам’ять вивчив.

1-й вартовий. Прочитай напам’ять.

2-й вартовий. Добре. «У гіервих строках низько вклоняються тобі тітка Марія, тітка Секлета, тітка Фекла, дядько Семен, дядько Іван, дядько Саливон, баба Горпина, дід Стецько і всі сродственики далекі і близькі... і всі вони просять тебе, кидай до біса службу і тікай з рушницею додому, бо скоро почнемо панів наших бити і землю їх ділити, так що коли не приїдеш в строк, то можуть дати тобі далеко на горбках, і ще переказують дядько Саливон...»

1-й вартовий. Ще раз прочитай про землю.

2-й вартовий, «...і всі вони просять тебе, кидай до біса службу і тікай з рушницею додому, бо скоро почнемо панів наших бити і землю їх ділити, так що коли не приїдеш в строк, то можуть дати тобі десь далеко на горбках...»

1-й вартовий. А на горбках земля незручна.

2-й вартовий. Та й далеко, верстов дванадцять.

1-й вартовий. І худобу розберуть.

2-й вартовий. А конячки у пана...

1-й вартовий. От мені б оту булану, пам’ятаєш, ох, яка матка!

2-й вартовий. Розберуть все без нас, а ти тут стій. Та в полку чортзна-що робиться,

1-й вартовий. То, може б, ми...

2-й вартовий. Що?

1-й вартовий. Може б, цієї ночі...

2-й вартовий. А коли зловлять...

1-й вартовий. А конячка у пана... Ох, які матки, жеребці, та й возик можна підібрати кований, плужок саківський...

2-й вартовий (озирнувся, хреститься). Поможи, господи, цієї ночі вийти, додому во здравії дійти; пана нашого вбити й між людьми справедливо добро поділити.

1-й вартовий. Амінь. (Тихо заспівав.)

За ворітьми голоси, шум, що наростає дужче, дужче. В ворота вискочив вахмістр, на ньому розірвана сорочка, втікає.

Побіг...

2-й вартовий. І сорочка на ньому розірвана.

1-й вартовий. Мабуть, його вже переобрали... Чуєш, як кричать? Це, значить, старичок робочий дєйствуе.

Вибіг прапорщик і побіг, не оглядаючись, за ним земляки в а х.м і с т р а.

О, і цих переобрали.

2-й вартовий. Добре дєйствує старичок робочий.

1-й вартовий. Що там робиться? (Дивиться в ворота, крикнув.) Ей, землячок, іди... іди сюди!

Входить солдат.

Що там, скажи?

Солдат. Ваську-гармоніста головою полкового комітету обрали, а ті насилу втекли, старичок робочий і з ним ще один так говорили, що багато наших плакало.

Чути «ура».

Представників на завод обирають.

2-й вартовий. А офіцери як?

Солдат. Мовчать, бо для них момент зараз непідходящий.

Чути далеко військовий оркестр, вибігла група солдатів. Відчиняй ворота, делегати на завод ідуть...

Ворота розчинилися зовсім. Оркестр дужчає. Йдуть делегати в строю, спереду несуть солдати Васю із зав’язаною головою; за ним Кузьма, Тарас, Наташа, делегати. Гримить полковий оркестр; коло воріт група солдатів вітає своїх делегатів.

Завіса.

ДІЯ III

КАРТИНА ПЕРША

Зимовий палац. Кабінет Кереиського. Входить ад’ютант, за ним група журналістів. Найстарший з иих з великим букетом троянд.

Ад’ютант. Прошу вас, прошу...

1-й журналіст. Так в цьому кабінеті працює Олександр Федорович?

Ад’ютант. Тут. Це кабінет для прийому депутацій, а там (показує на двері) робочий кабінет.

2-й журналіст. А Олександр Федорович будуть скоро?

Ад’ютант. Обіцяв півгодини тому, але точно важко сказати, йому стільки щодня доводиться виступати, що ми всі дуже боїмось за його здоров’я. Він горить, Росії й свободі він віддає все,— щодня не менш двадцяти великих промов, і все експромтом, експромтом, панове, ви уявляєте, скільки треба енергії, сили...

1-й журналіст. Як це важко, стільки виступати, і все експромтом.

Ад’ютант. Що ж, керувати державою й армією — це не легко, і часу на те, щоб думати, мало, все експромт, все на ходу... От сьогодні вранці Олександр Федорович прийняв п’ятнадцять депутацій, так що ви, дорогі мої журналісти, ви шістнадцяті, до вас буде його шістнадцята промова, і кожному треба дати відповідь на всі запитання, що його хвилюють. Вам, журналістам, одне, а до вас були священики, спілка вегетаріанців, георгіївські кавалери,— кого тільки не було сьогодні!

1-й журналіст. Олександр Федорович — це явище містичне на нашому грунті, це історичний експромт, так, так... Панове, Олександр Федорович — це експромт Росії, що обрала його, і він — як нерозгаданий сфінкс серед маленьких піщинок... І як важко нам, журналістам, писати про Олександра Федоровича Тільки береш в руки перо — й одразу відчуваєш себе непомітним. І як не раз хочеш взяти в руки ніж, коли читаєш газету вандалів «Рабочий путь» ¹⁶, що так ображає златоуста свободи,— і не пером хочеш їм відповідати, а ножем.

Кілька г о л о с і в. ' Браво, браво, ви сказали блискуче!

1-й журналіст. Я рад, колеги,— це теж експромт від серця патріота. (Побачив, що один оісурналіст записує в блокнот, підійшов до нього, тихо.) Я прошу вас, не записуйте мої слова, вони вже в наборі у моїй газеті...

Журналіст (викреслює). Експромт в наборі... Пробачте.,.

Входить 2-й а д’ ю т а н т.

2-й ад’юта нт. Главковерх і перший міністр Олександр Федорович Керснський...

Всі витягнулись. Швидко входить Керенський під оплески журналістів, за ним троє з генерального штабу. Керенський зайшов за. стіл, зайду нього стали ад’ютанти. Він махнув рукою, оплески

стихли.

1-Й журналіст (підійшов, вклонився і подав квіти). Вэм, ідо Росію-багатостраждальницю...

К с р е и с ь к и й. Знову депутація і знову квіти. О Росіє, народе, що робиш ти зі мною? Щодня ти засипаєш мене квітами... квіти... квіти... квіти... Підійдіть ближче, громадяни Росії. Я знаю, важко вам, але згадайте своїх великих попередників, купців руських, що не раз Росію рятували. Я знаю, важко вам торгувати, вам, дрібним крамарям, знаю все, але той час недалеко, коли у вільній Росії зацвіте торгівля і кожен ваш карбованець буде швидко обертатись, а зараз терпіть, торгуйте, торгуйте, не закривайте крамниць своїх, допоможіть Росії вільній, і вона вас не забуде. Хай живе вільна Росія, хай живуть її вільні комерсанти!..