Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 53)

Г е н е р а л. Вона вже виходить, я дав наказ, це катери її ведуть.

Керенський. Далі, генерале.

Генерал. Дозвольте на ранок підготувати точний план і бойовий наказ.

Керенський. Добре, генерале. Ви будете доповідати мені і моїм міністрам. Бажаю успіху. (Прощається, сідає за стіл і пише.)

Г енерал виходить.

Входить знову а д’ ю т а и т.

Ад’ютант. Прокурор.

Керенський. Просіть...

А д’ ю т а н т вийшов, входить прокурор.

Чим втішите мене?

Прокурор. А чим втішили вас військові?

Керенський. Відданістю своєю, правда... (Пауза. Сміється.)

Прокурор. Прекрасно, за ними стежити треба добре.

Керенський. О, не турбуйтесь, читати серця їх я навчився. Доповідайте.

Прокурор. Учора знову я дав наказ про арешт Леніна. Я підібрав сам таких людей, що тепер його знайдуть і віддадуть в руки слідчому Александрову. Наказ розіслано по всій Росії.

Керенський. Добре, далі...

Прокурор. Єсть відомості, що ЦК більшовиків виділив для керування повстанням центр.

Керенський. Взять.

Прокурор. Слухаю.

Керенський. Всіх до слідчого Александрова...

Прокурор. Гадаю, що Леніна краще доставити... А^

Керенський. А?.. Ага...

Прокурор. Слухаю... (Вклонився, виходить.)

Входить а д’ ю т а н т.

Ад’ютант. Представник партії есерів Гоц І представник партії меншовиків Дан хочуть вас бачити.

Керенський. Скажіть їм, що я зайнятий і прийняти їх не можу.

Ад’ютант. Слухаю. (Виходить.)

Керенський сідає за стіл і пише.

(Входить знову.) Вони вимагають зустрічі і заявили, що не підуть доти, доки вас не побачать...

Керенський. Добре, я прийму. Тільки попередьте, що я їм даю п’ять хвилин.

Ад’ютант. Слухаю. (Пішов.)

Входять Гоц і Дан.

Гоц. Пробачте, Олександре Федоровичу, але я і Дан не могли вас не побачити в таку виключну для Росії хвилину.

Керенський. Вас попередили (подивився на годин-ник), що у мене для вас тільки п’ять хвилин...

Дан. Олександре Федоровичу...

Керенський (дивиться на годинник). Я вас слухаю.

Гоц. Добре, я коротко. Наші партії не раз у важку хвилину для уряду допомагали...

Керенський. Знаю, далі...

Гоц. Допомагали вам і уряду...

Керенський. Конкретно, що ви хочете зараз?

Г о ц. Я так не можу.

Дан. Дозвольте мені. Ми відчуваємо, що ви не враховуєте всю серйозність стану. Більшовики мають більше сили, ніж ви уявляєте. Петроградська Рада в їх руках. Гарнізон розкладений ними, і частини ненадійні. Наші партії пропонують єдиний реальний рятунок: щоб добитись ефективного зламу в настроях мас, щоб підірвати авторитет більшовиків серед солдатів, робочих і селян,— треба зараз же опублікувати, що уряд запропонує мир державам і почне в недалекому майбутньому переговори. Друге — опублікувати, що створено комісію, яка передасть у недалекому майбутньому землю земельним комітетам ще до остаточного рішення аграрних питань на Установчих зборах ²⁴.

Керенський. Все?

Г о ц. Цим внесемо розкол у партію більшовиків, нас підтримають Каменев, Зінов’єв.

Д а н. І навіть Троцький, повірте мені, я його добре знаю. Повстання не буде.

Керенський. Зараз не час маневрувати, а треба діяти рішуче. Ми роздушимо їх воєнною силою. Ваші пропозиції уряд²⁵ прийняти не може. На все добре!

Гоц. Ми вимагаємо, щоб уряд вислухав наші пропозиції.

Д а н. Уряд мусить зрозуміти, що наші пропозиції мають більше сили, ніж його розкладені полки...

Керенський. Уряд не прийме ваших пропозицій.

Гоц. Без підтримки наших партій ви будете безсилі. Ви мусите негайно пообіцяти народу... Головне — пообіцяти, розумієте...

Керенський. Досить. Ми відступати не будемо. Все. (Пішов у робочий кабінет.)

Д а н. Що ж робити?

Гоц. Він не розуміє, що* ми на краю безодні.

Д а н. Треба зараз же почати таємні переговори з Троць-ким, Каменевим, Зінов’євим і, друге, постаратися відтягнути з’їзд Рад...

Д а н і Гоц вийшли.

Входить Керенський, натискує кнопку. Входять два ад’ютанти.

Керенський. Запишіть. Таємно. Викликати в моє особисте розпорядження другу Петергофську школу прапорщиків і Оранієнбаумську та Михайлівську гарматні школи. Далі — гвардійську артилерію з Павловська, школу прапорщиків з Північного фронту і привести в бойову готовність жіночий батальйон смерті. Командування цими частинами я покладаю на вас, поручику. (Показує на 1-го ад'ютанта.) Цей пронира Дан правду каже — в гарнізоні більше розкладених полків, ніж вірних нам.

1-й ад’ютант. Я безконечно щасливий, дякую...

Керенський. Запишіть — закрити газету «Робочий путь», ні... не закрити, а розгромити редакцію, щоб каменя на камені не залишилось.

2-й ад’ютант. Єсть!

Керенський. А де передайте в ставку. (Сідає, пише.) Погасіть верхнє світло, воно різке, в мене болять очі...

2-й ад’ютант гасить світло, залишається тільки на столі одна лампа під

абажуром.

1-й ад’ютант. Ви б відпочили, Олександре Федоровичу. Учора зовсім не спали, а зараз так пізно.

Керенський. Я кінчаю... Зараз відпочинемо, мої ад’ютанти... Ну, от і все. (Подає.) Знову в бій, мої друзі, знову вся Росія, Європа буде стежити у лихоманці за кожним моїм рухом...