Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 52)

Журналісти зніяковіло аплодують.

1-й журналіст. Ми схвильовані...

Керенський. Пробачте, але у мене невідкладне засідання. На все добре!

Журналісти вийшли.

Ад’ютант. Громадянине міністр, насмілюся доповісти — це не крамарі, а журналісти патріотичних газет...

Керенський. Ах... а... а... крамарі?

Ад’ютант. Ви їх уже приймали вранці... Може, повернути журналістів?

Керенський. Верніть... Хоча ні... не треба... вони схвильовані, а моя промова підходить і до них — і крамарі, і журналісти мусять допомогти свободі... До мене нікого не пускати.

Ад’ютанти. Слухаєм. (Вийшли.)

Керенський (швидко ходить по кабінету, став). Ну що ж, мої генерали?.. Що ж ви скажете?.. Я вас слухаю. (Пауза.) Чого ж ви мовчите? Що думаєте ви робити?

Генерал. Олександре Федоровичу, в Передпарламенті ¹⁷ сьогодні ваш виступ — грім серед ясного неба, це бомба...

Керенський. Я хочу знати, чому про план повстання більшовиків ми сьогодні дізнались (підняв газету) з «Новой жизни» ^І8? А що робить штаб, пане генерал? Чому нас мусять попереджати про авантюру Леніна Каменев і Зінов’єв в цій статті, а не контррозвідка, пане полковник?

Полковник мовчить.

0 боже мій... що робиться! Самі Зінов’єв, Каменев попереджають нас сьогодні ^|9, що Ленін вже приготував для нас петлю і залишилось тільки затягнути, на шию вже наклав, от вона, от вона... Читайте. (Кинув газету.) А ваш відділ нічого не знає. Хіба ви контррозвідка, пане полковник? Ось моя контррозвідка. (Підняв газету.) Зінов’єв, Каменев — вони рятують Росію від Леніна, їм пам’ятник поставити треба,

1 я поставлю їм пам’ятник...

Генерал. Олександре Федоровичу, ви, безперечно, маєте всі підстави, але зараз такий момент, що треба діяти негайно...

Керенський. Нарешті ви сказали те, що треба було сказати з самого початку. (Натискує кнопку.)

Входить а д’ ю т а п т.

Викличте негайно прокурора.

Ад’ютант. Слухаю. (Вийшов.)

Керенський. Прошу сісти.

Всі сідають.

Дайте список частин петроградського гарнізону, що вірні нам...

Увійшов а д’ ю т а н т.

Ад’ютант. Депутація жінок прийшла.

Керенський. Які жінки?..

Ад’ютант. Від союзу допомоги пораненим. Керенський. Я ж сказав, що не можу... хоч добре, я прийму їх там, а ви підготуйте список... (Пішов з ад'ютантом.)

Полковник. Сьогодні він збожеволів.

Генерал. Він має рацію. Почнемо, панове. Полковник. А що коли ми...

Пауза.

Генерал. Що ви хочете сказати?

2-й полковник. Коли дамо подіям розгорнутись нормально...

Генерал. Що?

1-й полковник. Зараз найкращий час покінчити з цим демагогом.

Генерал. Зрада в таку хвилину?

2-й полковник. А він Корнілову ²⁰ слово дав і зрадив в одну хвилину, коли заворушились робітники. Руками більшовиків, робочих став загрібати жар.

Генерал. Тихше...

1-й полковник. Ця бестія зрадила Корнілова і князя Львова ²¹ обкрутила, як хлопчика, нехай тепер розплачується.

Генерал. А потім що?

Полковник. А потім з більшовиками ми покінчимо швидко, у них розкол — Каменев, Зінов’єв проти, та й Троцький теж, за інформацією...

Генерал. Що Троцький?

1-й полковник, Троцький — це їх Керенський. Такий же демагог-істерик, він зрадить Леніна в ту ж мить, як тільки відчує нашу силу...

Генерал. Ні, панове, це неможливо. Останній раз ми будемо разом, щоб потім розквитатись, інакше історія з Кор-ніловим повториться знову, тоді розлючена юрба в шинелях тут знищить нас.

1-й полковник. Невірно, народу набридли демагоги, він хоче влади сильної.

Генерал (виймає папірець). Сьогодні прислав генерал Алексєєв. (Читає.) «Постанови Кубанської військової ради успішно реалізуються. В Південно-східний союз ввійшли козачі війська Кубанського, Терського, Донського, Астраханського фронтів, горці Північного Кавказу і степових народів Донської області та Астраханської губернії. Наш район спокійний, частини здорові. Звідси, як від масляної краплі, почне розходитись пляма бажаного змісту і цінності». Зрозуміли?.. «Пляма бажаного змісту і цінності»! Я вас закликаю до спокою. Кожен необдуманий крок може зірвати великий план.

Чути «ура». Входить Керенський з квітами, поклав їх.

Керенський. Ці жінки мене зворушили. Який ваш план, генерале? Я пропоную підготувати Ізмайловський полк.

Генерал. Ні, Ізмайловський вже розкладений більшовиками.

Керенський. Так... Так... Тоді Павловський.

Генерал. Ні, він теж розкладений.

Керенський. Тоді гвардія Волинського.

Генерал. І вони розкладені.

Керенський. Тоді другий кулеметний.

Генерал. І вони проти нас.

Керенський. Хто ж тоді, генерале, за нас, хто вірний нам? Хто буде рятувати Росію?..

1-й полковник (уїдливо). Одна ваша промова перед народом...

Керенський (обриває). Дякую, але мені потрібне військо. '

Генерал. Рятувати Росію будуть, як завжди, козаки, ще викличемо частини з Румунського фронту, кавалерійський полк тут...

Керенський. Далі.

Генерал. Треба дати сьогодні наказ, щоб не попали в руки заколотників головні об’єкти міста. (Підходить до карти, показує.) Зайняти козаками й юнкерами лінію Неви з одного боку і лінію Обводного каналу й Фонтанки — з другого. Таким чином заколотникам пересікти доступ в центральну частину міста.

Керенський. Прекрасно, генерале.

З вікна блиснули промені прожекторів з Неви.

Що це?

Генерал. Прожектори «Аврори» ²³.

Керенський. Чому «Аврора» ще тут? Чому наказ мій не виконано?