Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 49)

Тимофій. Кузьмо... Брате...

Кузьма. Іди... іди з мого серця, і з моєї сім’ї... іди... (Показує рукою на двері.)

Аграфена. І ти, кумо, мовчиш?

Марфа. Візьми свій цукор, кумо (подає їй), обійдемось ми без нього... Йдіть.

Тимофій, Аграфена, Льоня виходять; Кузьма важко сів на

стілець. '

Тарас (підійшов до Кузьми, поклав руку на плече). Прости, Кузьмо...

Марфа (підняла маленькі шматки розбитої чашки, пробує їх скласти, тихо). Ну й кинув же ти, Кузьмо, із серцем кинув — тепер уже ніхто склеїти не зможе.

Вулиця коло воріт, на яких написано: «Н-ський кавалерійський полк». Стоять двоє вартових. З воріт вийшов вахмістр з двома Георгіями на грудях, за ним двоє солдатів.

Вахмістр. Під час мітингу станьте коло Васьки, тільки він почне що-небудь, кричіть йому в лице — «продався», «шпіон»!

1-й солдат. Що кричати!.. Скільки кричали, хіба це помагає? Треба з Ваською кінчати. Тут він один цілий полк баламутить, а що — коли прийде додому?

Вахмістр. Ну, там ми його скрутимо.

2-й солдат. Скрутиш! Чорта лисого!.. Село у нас казенне, поміщика нема, нема у кого брати. Побачите, цей землячок наш наведе людей у наші комори й нашу землю буде міряти. Тато пишуть, що по селу пішла чутка — тільки Васька приїде, зразу ж за нас візьмуться.

Вахмістр. Паскуда!.. Я ж його сьогодні зажену на слизьке — тільки народ закричить, зразу починайте, чоботом під ребро, щоб днів п’ять покашляв!..

1-й солдат. Понятно.

Чути гармонію, вахмістр пішов до воріт, повертається.

Вахмістр. Васька йде з своїм дружком...

1-й солдат. А цей чого сюди вештається?..

Вахмістр. Видно, - гадюка вредна. На мітингу його треба відтерти від Васьки. Я піду, а ви покрутіться тут. (Пішов.)

Входять Вася (в руках у нього гармонія) і Тарас; воші сіли на лаву коло воріт. Вася заграв, вдвох тихо співають пісню. Земляки стоять, дивляться, потім підходять.

1-й солдат. Здорово, Васю!

Вася. Здорові, землячки!

2-й солдат (дістає тютюн). Кури, Васю.

Вася (закурює). Тютюн добрий.

2-й солдат. З дому прислали.

1-й солдат. Тобі з дому пишуть, Васю?

Вася. Пишуть.

2-й солдат. А що пишуть?

Вася. А тобі що?

2-й солдат. Погано пишуть, батько захворіли...

Вася. Що ж, батькові твому помирати пора.

2-й солдат. А чого ж їм помирати?

Вася. Пожив він добре, нехай тепер інші поживуть.

1-й солдат. А хто ж їм заважає?

Вася. Повернетесь додому, почуєте. Тепер такий час, що скажуть... Усе скажуть...

2-й солдат (до першого). Ходім...

Тарас. Куди ж ви? Така весела розмова почалась, а ви...

1-й солдат. Заважати не хочемо. Грай, Васю, грай, бо, може, швидко плакати доведеться.

В а с я. Чого ж — бог дасть, свиня не з’їсть.

2-й солдат. Побачимо.

Пішли у ворота.

Тарас. І землячків тобі бог дав.

В а с я. Бог їх і візьме. Тільки на село повернуться,..

З воріт чути шум, голоси, входять вахмістр, земляки Васі, прапорщик, велика група солдатів.

Вахмістр. Як тільки прийдуть представники від полкового комітету і від партії есерів, буде їх вітати прапорщик Архипов. Так що, братці, крикнути «ура» добре.

Голоси. Крикнемо, крикнемо!

В ас я. А кому «ура» кричати?..

Прапорщик. До нас зараз прийдуть на мітинг представники Центрального Виконавчого Комітету...

В а с я. Від якої партії?

Прапорщик. Від партії меншовиків і есерів.

В а с я. Ми кричати «ура» не будемо!

Вахмістр. Хто — ми?

В а с я. Я перший!

Вахмістр. Чому?

В а с я. Вони буржуям продались.

Вахмістр. Товариші есери, товариші члени полкового комітету і всі товариші, що обрали нас, всі чули, що він сказав?

1-й солдат. Від якої партії ти говориш, Васю?

Голос. Відповідай!

В а с я. Від партії Леніна.

2-й солдат. Від партії шпіонів... Продався...

1-й солдат. Це до тебе приходила сьогодні якась лахудра? Братці, я бачив, як вона йому гроші давала...

В а с я. Брешеш!

1-й солдат. А... попався!

Голос. Арештувати його!

2-й солдат. Взяти!..