Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 32)

Берест. Взялись?

Бочкарьова. Аякже.

Берест. Добре. Я поспішаю на вокзал, треба зустріти...

Бочкарьова. О... О...

Берест. Що?

Бочкарьова. Я ж не помилилась.

Берест. Помилилась!

Бочкарьова. Ну... Сам приїжджає?!

Берест. Еге ж.

Бочкарьова (встала). Що ж буде? Чому люди по домах сидять? Де ж оркестри?

Берест. При їжджає академік. Головний хірург нашої республіки.

Бочкарьова. Фу... Як ти мене налякав. Як серце б’ється. (Взяла руку Береста і притиснула до грудей.) Чуєш, чуєш?.. Ох... Ох!..

Берест. Чую... Чую... Може, тобі води дати?

Бочкарьова. А їхати на вокзал не раджу... Голові виконкому зустрічати академіка не личить. Я його зустріну, цього і отак (показує рукою вище голови) буде з нього.

Берест. А хіба тобі не відомо, що академік Малинов-ський Петро Петрович — світило нашої науки? Цього старика знають медики всього світу. Для мене — велике щастя потиснути йому руку і підмести його чемодан.

Бочкарьова. Ну, цього ми вже вам не дозволимо. Ні. Я зараз поїду і все організую. А чого він сюди їде?

Берест. Його дуже зацікавили експерименти Пл&тона

Кречета. Он які люди живуть, працюють і дерзають у нас у місті, а ми їх майже не знаємо.

Бочкарьова. Вірно.

Берест. Ти з якої роботи прийшла до міськздоров-відділу?

Бочкарьова. Була головою кондитерського об’єднання, а потім — міськздороввідділ, а?

Берест. Ну, і добре почуваєш себе на цій роботі?

Бочкарьова. Одверто?

Берест. Одверто!

Бочкарьова. Не зовсім. Скучно. В кондоб’єднанні було веселіше. Ну, і знаєш, медицина — це справа серйозна. До мене чотирьох завів за рік зняли.

Берест. Давно працюєш?

Бочкарьова. Давно. П’ятий місяць. Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, а час летить... і літа летять. Прошу тебе, Берест, дай нам машину. Без машини не можна на все швидко реагувати.

Берест. Треба подумати...

Бочкарьова. Подумай, я тебе прошу.

Берест. Неодмінно.

Бочкарьова. Дякую, товаришу Берест. Я знала, що ти мене зрозумієш.

Берест (дає цигарку). І не помилилась. (Бере телефон-ну трубку.) Три-шістнадцять. Іванов? Берест. Ти на президію двадцять п’ятого підготуй матеріали по міськздороввідділу, поставимо доповідь Бочкарьової... Що? Багато питань? Яких?.. Важливих, не встигнемо?.. Ясно, ясно. Так от, запиши: першим питанням двадцять п’ятого доповідь міськздо-ров’я. Підготуй проект резолюції і підшукайте...

Бочкарьова (тихо). Маленьку... Газ...

Берест (продовжуючи). ...кандидатуру енергійного лікаря, щоб знав справу. Товариш Бочкарьова відмовляється працювати. їй там важко. Товариш ставить питання чесно, і нам треба їй допомогти.

Бочкарьова. Що?.. А?..

Берест. Да... (Кладе трубку.) Ми тобі знайдемо роботу більше по плечу. А медицина, ти ж сама кажеш, медицина — річ складна. (Повернувся,) Майю! Майю!

Вбігла Майя.

Я зараз їду. До мене приїде один товариш. Вася його привезе. Ти з ним поговори, будь хазяйкою, ну... (Цілує її.) Скажи йому, що я скоро буду.

Майя. Добре, тату, тільки швидко приїзди.

. Берест, Пішли, Бочкарьова.

Бочкарьова. А!..

Берест. Ходім, я тебе підвезу.

Бочкарьова (встала, з портфеля вивалились всі папери). Мені не в той бік.

Берест. Ну, збирай, а я не маю часу. Спізнюся. Заходь завтра у виконком, поговорим більш докладно. (Вийшов.)

Бочкарьова (збираючи папери). І що ж це таке, а?.. Машину обіцяв і.. Це хтось накапав!.. А?.. Да... Хто б це міг бути?.. Розпитував про цього... Як його... Пташине прізвище... Може, він, а?.. Ні... А коли Аркадій? Я доведу... Матеріали... Я їм усім покажу...

Майя. Кому, тьотю?

Бочкарьова. Кому... кому... Нікому. Нехай знімають. Думала — так собі, загальне керівництво... Да, Майю, медицина — складна річ. Виростеш — будеш знати. Керувати медициною — знати треба, а хіба я лікар?.. А?.. Прощай! (Вийшла.)

Майя. Прощайте! (Взяла книоіску, читає.) «Барабани епохи б’ють, б’ють, б’ють. Барабани епохи б’ють, б’ють».

Входить Платон Кречет Платон. Доброго здоров’я.

Майя (швидко сіла за батьків стіл і надто серйозно). Доброго здоров’я. Сідайте, товаришу. Товариш Берест швидко приїде, просив вас почекати. (Переглядає папери.) Платон Дякую. З ким маю честь?

Майя. Майя Берест. А вас як звати?

Плато н. Платон.

Майя. Платон... Уперше чую.. Ви піонером були? Платон. Ні, не був.

Майя. Жаль, жаль. Хочете чаю?

Платон. А де ж ваша мама?

Майя. Мама... он. (Показує на портрет.) Вона давно померла, а Катя сьогодні вихідна. Так що я хазяйка... Платон. Дякую, я чаю не хочу. (Дивиться книжки.) Майя (підходить до нього). Це ми з татом читаємо. (Пауза.) Що ж ви мовчите? Розкажіть що-небудь. Платон. Що ж вам розказати?

Майя. Одразу видно, що ви не були в піонерах. Ви неактивний.

Входить Ліда

Тьотю Лідо! (Метнулась до неї.)

Ліда мовчки, ледве помітно привіталась з Іїлатопом Обняла Майю і

поцілувала.

Тато швидко приїде. Я сьогодні хазяйка. Знайомтесь.

(Тягне Ліду за рукав.) Це товариш Платон. Ну, йди познайомся. Він такий неактивний, іди!

Ліда. Майю, я вже знайома, облиш.

Майя. Товаришу Платой, сядьте тут, я вам прочитаю вірш. Ідіть.