Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 219)
Першу сцену другої дії драми «Фронт» надрукував з відповідною передмовою і журнал «Радянська культура під час війни» (1945, № 3), що видавався Американо-російським інститутом у Сан-Франціско. В Англії 1944 р. вийшрв збірник під назвою «Чотири радянські воєнні п’єси». Журнал «Паблік опініон» писав з цього приводу: «Фронт» являє собою вражаючий зразок воєнної самокритики. «Навала» Леонова дає зворушливі й тонкі характеристики радянських громадян в перші місяці війни... Усі п’єси дуже актуальні» («Театр», 1977, № 10, с. 22).
Серед своїх численних п’єс сам письменник найбільше виділяв драму «Фронт»: «З того, що я написав, я більш за все ціную п’єсу «Фронт». Вона створювалася у важкий воєнний час. її дивилися люди, які після спектаклю йшли у бій. Я прагнув у п’єсі виразити свої погляди на причини наших Тимчасових невдач і тим самим боровся з цими невдачами. Це дало живе усвідомлення безпосередньої участі в боротьбі, це було моїм скромним письменницьким внеском у загальнонародну справу перемоги над ненависним ворогом» («Вопросы литературы», 1966, № 6, с. 94). Через чверть століття у листі до народного артиста СРСР Б. Бабочкіна б січня 1969 р. драматург знову звернувся до свого давнього твору, підкреслюючи його неперехідну злободенність.
«Надсилаю вам однотомник моїх п’єс, де надруковано «Фронт». Ви абсолютно маєте рацію, що цю п’єсу сьогодні треба ставити по-новому, Гор-лови були, є, на жаль, ще будуть довго. Вони є незалежно від професії. Це тип, з яким треба вести боротьбу, та не лише з ним, з підлабузниками Горлових. Та Горлов не просто негативний тип. Він складний. Адже він багато зробив хорошого, важливого для нашої Батьківщини. Це трагічна фігура. Мені здається, що сьогодні дуже важливо показати глибоко
і в усьому блиску Огнева — молоду людину нашого суспільства, справжнього борця за Вітчизну, щоб цей образ, а також Серьожа, й апостоли-солдати, і дівчина запалювали серця нашої молоді. Це ж були молоді люди. Згадайте видатних полководців, що прийшли на зміну Горловим у 1942 році, досить згадати Черняховського — 38 років, але ж були й молодші. На жаль, в театрах під час війни ці образи грали артисти набагато старші. Взагалі п’єсу треба омолодити, крім Горлова, Благонравова і Колоса... П’єса від цього тільки виграє, і всі позитивні образи мовби відобразять молодість нашої Батьківщини, її силу, її красу, її благородну боротьбу з невіглаством, зазнайством Горлових» (5, 477).
У ЦДАМЛМ зберігається чорновий автограф п’єси (ф. 435, № 64). Текст першої, другої та незакінченої третьої дії викладено на 34 аркушах блакитного паперу великого формату. На першому аркуші вгорі напис українською мовою: «О. Корнійчук, Фронт (чорновик). 1942. Дія перша». Далі олівцем: «Правда побеждает» — і російською мовою увесь наступний текст драми. Тут ще нечітко визначені імена дійових осіб, Огнєв називався Колосом, Мирон — Корнієм, послідовно заміняються номерні посади («сто тридцать седьмой і:, «сто первый» — на іменні; кілька разів мінялося прізвище члена військової ради: Добрый — Сердечный — Гайдар). У чорновому варіанті наявна сцена розмови Горлова з наркомом оборони Сталіним, в якій останній цікавиться станом здоров’я Огнева. Як бачимо, драматург, як тільки почав писати п’єсу, шукав для свого улюбленого героя моральної підтримки в конфлікті з Горловим. Є й інші відмінності між автографом й остаточною авторською редакцією. В архіві Корнійчука (ф. 435, № 64—71) зберігаються автографи та машинописні варіанти
з рукописними вставками й правками, переклади на російську мову 1942 та 1955 pp., що дає змогу простежити, як поглиблювався зміст, чіткішою ставала композиція, увиразнювалися характери героїв.
Одразу після публікації драма здобула виняткову сценічну популярність. До 25-ї річниці Жовтня прем’єра п’єси відбулася в двадцяти двох театрах країни, протягом 1942—1943 рр. її постановку здійснили понад 120 професійних колективів. Першим її показав Московський театр ім. Ленінського комсомолу (постановка І. Берсенєва), а на початку листопада 1942 р. вона вже йшла на сценах таких провідних колективів, як МХАТ ім. Горького (постановка М. Хмельова), Малий театр (постановка І. Судакова), театр Московської Ради (постановка Ю. Завадського), театр Ревб^ люції (постановка С. Майорова), театр ім. Є. Вахтангова (постановка Р. Симонова), ЦТЧА (постановка О. Попова), Ленінградський драматич^ ний театр ім. Горького, театр ім. Пушкіна. З п’єсою знайомилися такОя* глядачі блокованого Ленінграда у виконанні Театру Балтфлоту, Ленінградського Міського театру, «Театру біля мікрофона».
5 листопада 1942 р. відбулася прем’єра вистави «Фронт» у театрі ім. І. Франка, що перебував на той час у Семипалатинську (постановник Г. Юра, художник М. Драк), а незабаром (23 лютого 1943 р.) інший провідний колектив України — Харківський театр ім, Т. Г. Шевченка показав її глядачам Фергани (постановник М. Крушельницький, художник
В. Меллер, композитор Б. Крижанівський). Серед кращих спектаклів, показаних у роки війни українськими колективами,— вистави Запорізького театру ім. М. К. Заньковецької (постановка Б. Ромаиицького), Житомирського (нині Запорізького) театру ім. М. Щорса (постановка В, Мпгара), Київського Театру військового округу (постановка Б. Норда), Дніпропетровського ім. Т. Г. Шевченка.
Серед виконавців провідних ролей у виставах різних театральних колективів були видатні майстри драматичного мистецтва. Івана Г орлова грали І* Москвін, О. Дикий, М. Ульянов, О. Ватуля, І. Мар’япепко та О. Сердюк; Огнева — Б. Ліванов, Б. Бабочкін, В. Добровольський, М. Цн-рьов, М. Мордвинов, В. Лановий.
По п’єсі Корнійчука «Фронт» у 1943 р. на Алма-Атинській студії знято однойменний фільм (автори сценарію та режисери Г. та С. Васильєви, в головних ролях Б. Жуковський — Іван Горлов, Б. Бабочкін — Огнєв, П. Герата — Колос, JI. Свердлій — Гайдар, Б. Чирков — Удівітельний, В. Ванін — Хрипун, П. Волков — Мирон Горлов, М. Крючков — Сергій Горлов).
П’єса «Фронт» у 1943 р. була відзначена Державною премією СРСР першого ступеня.
Подається за вид.:
1 Маузер — багатозарядний автоматичний пістолет, створений німецькими конструкторами братами Вільгельмом і Паулем Маузер.
2 Лейка — тип фотоапарата.
3В фінську посивів...— Йдеться про фінську війну. В кінці 1939 р. у відповідь на територіальні пропозиції СРСР щодо зміцнення кордону, Фінляндія розпочала воєнні дії проти Радянського Союзу. Війна закінчилася розгромом фінських військ і підписанням 12 березня 1940 р. мирного договору. Одним з його пунктів було зобов’язання Фінляндії не брати участі у ворожих СРСР коаліціях.
Фор д.— Йдеться про одну з найбільших у США промислових монополій по виробництву автомобілів і тракторів, організовану в 1903 р. Генрі Фордом,— «Форд мотор компані». Під час другої світової війни вона переключилася на виготовлення військової техніки (літаки, танки). Основні підприємства «Форд мотор компані» розташовані у Дірборні, пригороді Детройта; підпорядковано їй і ряд філіалів у багатьох країнах світу.
бГерінг Герман (1893—1946) — один з найближчих прибічників Гітлера, рейхсмаршал у фашистській Німеччині (з 1940 р.). Військовий злочинець, засуджений на Нюрнберзькому процесі до страти. Покінчив життя самогубством.
6 Суворов Олександр Васильович (1730—1800)—видатний російський полководець, генералісімус.
7 Мольтке (молодший) Гельмут Йоганн Людвіг (1848—1916) — німецький генерал. З 1906 по 1914 р. був начальником генштабу і фактичним головнокомандуючим німецькою армією на початку першої світової війни, а після поразки у Марнській битві був усунутий від керівництва.
8 Чапаев Василь Іванович (1887—1919)—герой громадянської війни, талановитий командир Червоної Армії, виходець з бідної селянської ррдини. Після Жовтневої революції вів боротьбу з куркульськими повстаннями у Заволжі, з білокозаками, білогвардійськими військами Колчака у вирішальних операціях під Бузулуком, Бугульмою, Уфою, Уральськом.
5 вересня 1919 р. загинув у бою біля с. Лбищенська (нині Чапаєво).
Багратіон Петро Іванович (1765—1812) —видатний російський полководець, герой Вітчизняної війни 1812 p., учасник війни проти Туреччини, Швеції, Франції, італійського та швейцарського походів Суворова. У Бородінській битві керував діями військ лівого флангу на одній із найвідповідальніших позицій — Семенівських флешах, де був смертельно поранений.
10 «Отвори потихоньку калитку...» — рядок із старовинного російського романсу «Калитка».
11 «Смело, товарищи, в н о г у...» — популярна революційна пісня Л. Радика, музична обробка В. Белого.
12 ...труба і є р и х о и с ь к а...— вираз біблійного походження. Після виходу з. єгипетського полону іудеї на шляху в Палестину обложили місто Іерихон. Зруйнувати велетенські укріплення міста не було можливості, та від звуку свйщенних труб ієрихонські мури впали самі. Вираз вживається у значенні: оглушливий звук, гучний голос.
13 Дивізія СС — особливі війська служби охорони у гітлерівській Німеччині, якими керував рейхсфюрер СС Гімлер.
14 Александр Македонський (356—323 до н.е.) — цар Македонії, держави на Балкапському півострові, який правив у 336—323 pp. до н. е. Продовжуючи завойовницьку політику свого батька Філіипа II, що підкорив Своєму впливові усю Грецію, Александр уславився походами у Персію і утворив на завойованих землях величезну монархію. Держава; створена внаслідок завоювань і позбавлена міцного внутрішнього зв’язку, розпалася відразу після його смерті.