Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 220)

МАКАР ДІБРОВА П'єса на З дії, 4 картини

Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Макар Діброва. К., 1948. Того ж року вийшло російське окреме видання. Написано 1947 р. Задум виник у результаті перебування О. Корнійчука в Донбасі, коли гостро стояло питання про відбудову зруйнованих під час війни шахт і підвищення вуглевидобутку.

В архіві письменника збереглися чорнові автографи першого варіанта п’єси, нотатки й начерки, чернетки першої та другої дій п’єси (ф. 435, № 97, 98, 99), що датуються 1947—1948 pp., а також чотири машинописних варіанти твору з рукописними вставками і правками (ф. 435, № 93—96)г, машинопис перекладу російською мовою з авторськими правками (ф. 435, № 100—103), які засвідчують тривалу роботу над удосконаленням п’єси. Поступово скорочується кількість дійових осіб, уточнюється прізвище головного героя (Горновий, Гордієнко, в четвертому варіанті — Діброва), тривалий час залишається робоча назва драми «Прості люди». Саме так називався твір у газетних інформаціях кінця 1947 p., під такою назвою готувалися й перші спектаклі: в Одеському театрі ім. Жовтневої революції (квітень 1948), Київському театрі ім. І. Франка, в Московському ім. Є. Вахтангова. Ім’я головного героя вперше було винесено до заголовка п’єси у статті газети «Известия» 1 травня 1948 р. («Макар Дубрава» в театре Вахтангова»), і відтодітвір існує під цією назвою. Постановку п’єси у Москві здійснив режисер І. Раппопорт, художник В. Риндін, у головній «ролі виступив М. Державні.

Незабаром, 12 червня, відбулася, прем’єра спектаклю «Макар Діброва» і в театрі ім. І. Франка (режисери Г. Юра і Б. Норд, художнє оформлення А. Петрицького). Створений народним артистом СРСР А. Бучмою образ Макара Діброви став великим досягненням театрального мистецтва, класичним його втіленням. П’єсу ставили усі провідні театри України, йшла вона й на сценах театрів союзних республік та за рубежем: у Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Румунії, НДР, Албанії, Угорщині. Високо оцінювала цей твір критика.

1949 р. О. Корнійчук створив на основі п’єси кіносценарій під назвою «Звезды», який вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 311—366.

П’єса відзначена Державною премією СРСР другого ступеня (1948);

1949 р. лауреатом Державної премії став і колектив театру їм. І. Франка за втілення її на сцені. 1961 р на кіностудії ім. О. Довженка за п’єсою «Макар Діброва» знято однойменний фільм-спектакль.

Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 49—97

¹ «Молода гвардія» — підпільна комсомольська організація, що діяла в Краснодоні під час німецько-фашистської окупації (вересень 1942 — січень 1943). До штабу організації входили 1. Туркенич, О. Кошовий, У. Громова, І. Земнухов, В. Левашов, С. Тюленін, Л. Шсіщоии. Фашистам вдалося розкрити підпільників, і більшість з них була страчена. У. Громовій, І. Земнухову, О Кошовому, С. Тюленіну та Л. 11 U*n-цовій посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

² Гестапівці — належні до гестапо, таємної державної поліції у гітлерівській Німеччині, створеної у 1933 р. Гестапівці здійснювали масовий терор і страти як у Німеччині, так і на окупованих територіях Європи, спираючись у своїх шпигунських і погромно-каральних акціях на гітлерівські охоронці війська СС. У жовтні 1945 р. разом з іншими нацистськими організаціями гестапо оголошено поза законом.

³ «Голох: Америки» (The Voice of America) —радіомовна служба уряду США на закордон. Заснована 1942 р.

⁴ «Вот лошадь мчится по продольной...» — дореволюційна шахтарська пісня.

⁵ Р и я д і н Пантелеймон Дмитрович — вибійник шахти № 10 ім, Артема тресту «Червоноармійськвугілля», Герой Соціалістичної Праці (1948).

.Стаханов Олексій Григорович (1905—1977) — уславлений вибійник шахти в Кадіївці на Донбасі (нині м. Стаханов), ініціатор руху за високопродуктивну працю; встановив рекорд видобутку вугілля, нарубавши молотком за зміну 102 тонни — 14,5 норм. Герой Соціалістичної Праці (1970).

⁷ «Спят курганы темные...» — пісня з кінофільму «Велике життя», слова Б. Ласкіна, музика М, Богословського.

⁸ «Т р у д» — щоденна газета, орган Всесоюзної Центральної ради -профспілок СРСР; під цією назвою виходить з 1921 р.

⁹ Спасівка — церковний піст у кінці літа (з 1 по 15 серпня за ст. ст.)

¹⁰ «Стоят терриконы, синеют простор ы...» — сучасна шахтарська пісня.

КАЛИНОВИЙ ГАЙ Комедія на 4 дії, 5 картин

Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Калиновий Гай. К., 1950. Того ж року вийшло і російське видання. Написано 1949 р.

В архіві Корнійчука зберігаються чорновий автограф п’єси, датований листопадом 1949 р., та п’ять машинописних варіантів п’єси з авторськими правками, вставками, прізвищами акторів-виконавців біля спиеку дійових осіб, перекомпонуванням п’єси з трьох на чотири дії, кількома назвами (№ 105—109). У перших двох варіантах комедію названо: «Калиновий гай», «Тихі води», «Село Берегове», «Сонячні береги»; на п’ятому (ротапринт), датованому 13 квітня 1950 р., написано рукою автора: «5-й (останній] ) варіант», а також зроблено позначки, як реагує публіка на виставу: коли сміється, коли аплодує, де виникає пожвавлення у залі. Збереглися

і машинописні переклади російською мовою з правками автора у 1949 та

1955 pp. <ф. 435, № 113—114).

Першу постановку п’єси здійснив Київський театр ім. І. Франка (режисер Г. Юра); прем’єра спектаклю відбулася 1 травня 1950р. З великим успіхом у головних ролях Романюка і Ковшик виступили артисти Ю. Шумський та Н. Ужвій. Вистава франківців була відзначена Державною премією СРСР за 1951 р. Через три роки її екранізовано на Київській кіностудії ім. О. Довженка (режисер Т. Левчук). П’єса ставилася майже усіма театрами України та провідними колективами інших союзних республік. 1950 р. в Москві її поставив Малий театр (режисер О. Дикий, у головних ролях Ф. Григор’єв та В. Пашенна), а в Ленінграді — Театр драми ім. О. С. Пушкіна. З успіхом йшла п’єса і за кордоном: в Польщі, Чехосло-ваччині, Болгарії, Румунії, НДР, КНДР, Англії.

Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 157—217.

'Орден Вітчизняної війни — урядова нагорода СРСР 1 -го і 2-го ступенів, заснована 1942 р.

² Орден «Знак Пошани» — урядова нагорода СРСР, заснована у 1935 р.

³ Посмітний Макар Онисимович (1895—1973) —один із зачинателів колгоспного руху на Україні, двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1958). З 1945 р. очолював колгосп ім. С. Будьонного (згодом — колгосп ім. XXI з’їзду КПРС) Березівського району Одеської області.

⁴ Орден Леніна — найвища нагорода в СРСР, встановлена 1930 р. Нагороджуються окремі громадяни, колективи, підприємства й громадські організації, вручається також особам, удостоєним найвищого ступеня відзнаки — звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці.

⁵ Н о й — за біблійною міфологією, праведник, який під час «всесвітнього потопу» разом із сім’єю і різними видами тварин врятувався на збудованому ним ковчезі.

⁶ «Задумав дідочок, задумав жениться...» — рядки української жартівливої народної пісні.

⁷Купрін Олександр Іванович (1870—1938)—російський письменник. Тривалий час перебував на Україні, проходячи тут військову службу; після виходу у відставку (1894—1901) проживав у Києві, де й розпочалася його літературна діяльність. У своїх творах відбивав фольклорні перекази, звичаї і побут українського народу.

⁸ «Додолу верби гне високі...» — слова з пісні українського композитора Данила Крижанівського (1856—1894), написаної ним до вступної частини балади Т. Шевченка «Причинна» (1837), яка стала народною.

⁹ Канів — повітове містечко Київської губернії (нині районний центр Черкаської області), де 22 травня 1861 р. на Чернечій горі було поховано Тараса Шевченка. З 1925 p., за рішенням Уряду УРСР, територія Тарасової гори стала державним заповідником, на якій створено музей «Могила Т. Г. Шевченка».

¹⁰ Кадікс (Кадіс) — портове місто у південній Іспанії на узбережжі Атлантичного океану.

¹¹ «Красотки, красотки, красотки кабаре...» — слова з оперети угорського композитора Імре Кальмана (1882—1953) «Сільва» (1915).

¹² «Цветок душистых прери й...» — слова з оперети американського композитора і піаніста Рудольфа Фрімля (1879—1972) «Роз-Марі» (1924).

¹³ Вільямс Василь Робертович (1863—1939)—радянський грунтом знавець, академік АН СРСР (з 1931 p.); розробив травопільну систему землеробства, лауреат премії ім. В. І. Леніна (1931).

¹⁴ Рильський Максим Тадейович (1895—1964) — український радянський поет, академік АН СРСР (з 1958 р.).

¹⁶ Т и ч и н а Павло Григорович (1891—1967)—український радянський поет, академік АН УРСР (з 1929 р.), державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (з 1967 p.).

¹⁶ Суриков Василь Іванович (1848—1916)—російський худож-ник-передвижник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1881 p.), автор відомих монументальних полотен на теми з російської історії: «Ранок

стрілецької страти», «Меншиков у Березові», «Бояриня Морозова», «Підкорення Сибіру Єр маком», «Перехід Суворова через Альпи», «Степан Разін» та ін.

¹⁷ Р є п і н Ілля Юхимович (1884—1930) — російський художник-передвижник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1893 р.), автор художніх полотен, що розкривають великі потенціальні сили пароду, визрівання революційного руху: «Бурлаки на Волзі», «Хресний хід у Курській губернії», «Арешт пропагандиста», «Не чекали»; драматичні моменти історії— «Царівна Софія», «Іван Грозний і син його Іван». Своєю творчою і громадською діяльністю був тісно пов’язаний з Україною, і це гншйниіо відображення в таких відомих картинах, як «Українська селннкл», «Портрет Шевченка», «Вечорниці», «Запорожці пишуть листа турецькому султану» та ін.