Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 221)

¹⁸ Крамськой Іван Миколайович (1837—1887) —російський художник, ідейний натхненник Товариства передвижників, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1869 р.). Уславився портретами діячів культури Л. Толстого, М. Некрасова, Т. Шевченка, народних типів — «Лісник», «Селянин з вуздечкою» та ін.

¹⁹ Пи моненко Микола Корнилович (1862—1912)—український художник-передвижник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1904 p.), автор реалістичних картин з життя українського села: «Весілля у Київській губернії», «Свати», «Ворожіння», «Жертва фанатизму», «Суперниці», «Біля колодязя» та ін.

КРИЛА

П'єса на 4 дії, 5 картин

Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Крила. К., 1954. Російською мовою вперше надруковано окремим виданням 1956 р. Написано у 1954 р.

В архіві письменника зберігаються автографи — варіанти першої та другої дій, першої картини третьої дії та другої картини четвертої дії (ф. 435, № 115, 117, 118, 119); чорнові вставки, варіанти окремих сторінок

і виправлення українського примірника (№ 121); машинописні тексти п’єси

з правками і вставками автора та її остаточний варіант (№ 120, 122, 123); верстка і друкований текст п’єси з авторськими правками і вставками (№ 125,126); автограф та машинопис перекладу на російську мову з варіантами і правками (№ 127, 128, 130), пізніший варіант з переробками (зменшено кількість дій з чотирьох до трьох), зробленими в 1961 р. для Малого театру. На підставі архівних матеріалів можна встановити час роботи над п’єсою: на чорновому автографі варіанта першої дії (№ 115) стоїть дата: «29.ХІІ 53 р.— 5.ХІІ 54 р.». Хоча робота над текстом тривала й далі, навіть після публікації, в процесі підготовки спектаклів, то принаймні початковий етап можна вважати встановленим. Тривалий час уточнювалася й остаточна назва п’єси: «Крила» з’являються згодом, замість первісної назви «Інакше бути не може...» (№ 120).

Архівні матеріали засвідчують, що 4 грудня 1954 р. в Міністерстві культури відбулося обговорення п’єси «Крила». Погоджуючись з багатьма висловленнями в обговоренні думками, Корнійчук, однак, наполягав на ^обхідності гострої сатири для ліквідації недоліків у нашому житті: «Я згодний із зауваженнями щодо Овчаренка, можливо, щоб не було такого роздратування, можна зробити його не секретарем обкому, а працівником апарату. Але не можна зняти всю сатиру. Партія вимагає від письменників, щоб вони всі гострі моменти нашого життя виявляли, а якщо так.зробити (пом’якшити.— Д. В.), то вийде, що нам потрібні самі ІДед-ріни і Гоголі, але такі Гоголі, які б нас «не трогали» (Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, с. 396).

Вперше драма була поставлена 8 листопада 1954 р. у Київському театрі ім. І. Франка (режисер Г. Юра, в головних ролях В. Доброволь-ський, Н. Ужвій, О Кусенко, Є. Паномаренка, Г. Тесля, П. Сергієнко, Д. Мглютенісо та ін.). У Москві п’єса йшла на сцені Малого театру в 1955 р. (режисер К. Зубов, у головних ролях М. Царьов, М. Комісаров, М. Свєтловидов, В. Хохряков, В. Доронін, Б. Бабочкін, О. Яблочкіна, О. Гоголева та ін.). Роль Горицвіт була спеціально написана драматургом для народної артистки СРСР О. О. Яблочкіної. Постановка твору у Малому театрі і сама п’єса були високо оцінені К. Симоновим. Він писав, що «Корнійчук іде цілиною, взявши найважливішу тему, розчищаючи в ній шляхи для інших і, зрозуміло, відчуваючи при цьому найбільші труднощі як художник» («Правда», 1955, 17 травня).

Драма виставлялася багатьма театрами Радянського Союзу, зокрема Харкова, Одеси, Житомира, Львова, Сімферополя, Вільнюса, Таллінна, Фрунзе, Душанбе та ін.; вона з успіхом йшла у Ленінградському театрі драми ім. О. С. Пушкіна, у Берлінському театрі ім. М. Горького.

1956 р. за п’єсою «Крила» створено на кіностудії «Мосфільм» однойменний фільм-спектакль у постановці Малого театру, де знялися майже всі актори, що були зайняті у виставі.

Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. З, С. 157—217.

¹ «Ой чого ти, сестр о...» — українська народна пісня.

² О к а р и н а — музичний духовий інструмент з глини або фарфору, що має мундштук та свистковий пристрій. Назва ітоходить від Італійського осагіпо — гусеня. Народні українські дитячі свистульки (півники) теж належать до окаринових інструментів.

³ Кенігсберг — назва міста Калінінграда до 1946р.; порт на Балтійському морі.

⁴ Л е в і т а н Ісак Ілліч (1860—1900) — російський художник-передвижник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1898 р.), співець російської природи, її скромної, непоказної краси («Березовий гай», «Вечір на Волзі», «Над вічним супокоєм», «Владимирка», «Вечірній дзвін»», «Золота осінь» та ін.).

^& Дубковецький Федір Іванович (1894—1960) — один з піонерів колективного господарювання на Україні, голова колгоспу «Здобуток Жовтня» (з 1922 р.) на Черкащині, двічі Герой Соціалістичної Праці (1951, 1958).

⁶ К о ш о в а Ганна Денисівна (1871—1948) — ланкова колгоспу «Червоний гігант» (тепер ім. Г. Кошоаої) Сквирського району на Київщині ініціатор масового руху буряководів за одержання високих врожаїв цукрових буряків. У 1935 р. и ланка виростила по 537 центнерів коренів на кожному гектарі, поклавши разом в іншими новаторами початок славно-звісного руху п'ятисотенниць. Герой Соціалістичної Праці (1947).

⁷ Озер ний Марко Остапович (1890^:—1957) — зачинатель руху передовиків сільського господарства за одержання високих врожаїв кукурудзи. З 1936 р. і да кінця життя працював ланковим колгоспу «Червоний партизан» (село Мишурин Ріг на Дніпропетровщині). У 1949 р. його ланка зібрала по 223,8 центнера кукурудзи з гектара (на площі 2 гектари) та по 175 центнерів на площі 8 гектарів, встановивши світовий рекорд урожайності. Герой Соціалістичної Праці (1947), лауреат Державної премії (1946).

⁸ В нашому селг сади руба ю т ь...— Йдеться про Сільсько⁴-! господарський податок, яким обкладалися¹ плодові дерева на присадибних ділянках. Існував до 1953 р.

⁵ Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595— 1657) — державний діяч і полководець, гетьман України. Очолив визвольну війну українського народу проти польсько-шляхетського гніту в 1648— 1654 рр., яка завершилася 1654 р. возз’єднанням України з Росією (на Переяславській раді).

^ю Павлов Іван Петрович (1849^і—1936)—російський вчений-фізіо-лог, засновник нових методів фізіологічних досліджень, автор вчення про вищу нервову діяльність, академік Петербурзької Академії наук (з 1907 p.).

¹¹ «Правда»—.щоденна газета, орган Комуністичної партії Радянського Союзу, перший номер якої вийшов 22 квітня (5 травим) 1912 р.

¹² Тімірязєв Климент Аркадійович (1843—1920) — росі/ісі.кіііі ботанік, основоположник школи фізіології рослин, члец-кореспондепт Петербурзької Академії наук (з 1890 р.), професор Петровської землеробської

і лісної академії (нині Московська сільськогосподарська академія ім. Тімі-рязева) і Московського університету.

¹³Мічурін Іван Володимирович (1855—1935) —російський біолог Г селекціонер, автор понад 300 сортів плодово-ягідних культур, почесніїй член АН СРСР, академік ВАСГНІЛ (з 1935 р.).

¹⁴ Колумелла Луцій Юній Модерат (І ст.)—стародавній римський письменник і агроном, автор праці «Про сільське господарство» («De ге rystica») у 12 книгах — своєрідної сільськогосподарської енциклопедії давніх часів.

¹⁵ Бетховен Людвіг ван (1770—1827) —німецький композитор, піаніст і диригент, творець героїчного музичного стилю. У творчості Бетховена відображено ідеї народно-визвольного руху епохи Французької буржуазної революції.

¹® ...хотіла послухати П’яту симфонію — твір російського композитора Петра Ілліча Чайковського (1840—1893). Написав опери «Євгеній Онєгін» (1873), «Мазепа» (1883), «Пікова дама» (1890) та ін.

¹⁷ «О й піду я л у г о м...» — українська народна пісня.

¹⁸ ...арендт Б‘ер ії.,.— Йдеться про арешт влітку 1954 р. одного

з найближчих прибічників Сталіна Л. Л. Берії, який очолював у 1938— 1954 рр. Комітет державної безпеки і причетний до масових репресій народу, зокрема знищення радянських людей в концентраційних таборах, які знаходилися під його керівництвом. За злочини перед радянським народом розстріляний у 1954 р.

¹⁹ МД Б — Міністерство державної безпеки; так раніше називався Комітет державної безпеки,.

²⁰ «Стоїть гора висока я...» — перший рядок української народної пісні «Журба» на слова Леоніда Глібова.

²¹ Це майже Сталінгра д.— Місто на Волзі, де в 1943 р. було завдано смертельного удару гітлерівській армії, після чого настав рішучий перелом у ході Великої Вітчизняної війни. Тут вжито у значенні докорінного перевороту,

СТОРІНКА ЩОДЕННИКА Драма на 2 дії

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1965, № 1, та російською мовою в журн. «Театр», 1965, N° 1. Того ж року вийшли окремі видання українською та російською мовами. Написано 1964 р.

В архіві письменника зберігаються матеріали, що висвітлюють тривалу і копітку роботу письменника над п’єсою. Це рукопис драми та авто-графи-вставки до окремих дій, численні машинописні варіанти з додатками й змінами, примірники останньої редакції твору, авторизований переклад на російську мову, кіносценарій твору під назвою «Родные берега» (ф. 435, № 187—205, 252—256). В одному з варіантів вказано й час написання: «1964 р. Березень» (№ 190), визначено вік дійових осіб.