Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 217)
У Москві вперше цю комедію глядачі подивилися в Малому театрі (постановник І. Судаков, режисер В. Циганков, художник Я. Штоффер), де ролі Часника і Галушки майстерно виконали
І. Ільїнський та О. Зражевський, створивши в українській комедії живі, опуклі, колоритні національні характери. Багатьма реалістичними барвами збагатив образ Довгоносика М. Свєтловидов. Помітним явищем стала вистава твору Корнійчука в Ленінградському академічному театрі драми ім. Пушкіна (режисер Л. Вів’єн).
Однак цю комедію О. Корнійчука не відразу було сприйнято беззастережно. Вистава театру ім. І. Франка, який достойно оцінив цей твір драматурга і підготував гострий, злободенний спектакль з політичним акцентом, була розкритикована. У статті «Київські прем’єри» («Театр», 1940, № 12) О. Борщагівський повністю заперечив п’єсу, не побачив ЇЇ ідейного змісту, а відзначав лиш одне домінування на теми колгоспного життя без жодного суттєвого конфлікту. Викликали заперечення змальовані в комедії типи двох голів колгоспів (таких, мовляв, насправді немає), поява Будьонного та ін. Критика була явно односторонньою. У п’єсі справді не було зіткнення класових, ідейних антагоністів: це був новий тип комедії, у якій діяли радянські люди і конфлікти між якими носили якісно інший характер: Часник та Галушка були водночас і противниками, і спільниками.
Як згадує перша дружина О. Корнійчука Ш. Варшавер, письменника глибоко вразила ця стаття. Перебуваючи на той час у Москві, він вирішив надіслати екземпляр п’єси Сталіну. Той зробив синім олівцем дві стилістичні правки і надіслав Корнійчуку свого листа з позитивною оцінкою твору (фотокопія зберігається в особистому архіві М. Ф. Корнійчук).
Нижче наводимо текст цього листа:
«Многоуважаемый Александр Евдокимовичі
Читал Вашу «В степях Украины». Получилась замечательная штука,— художествен но-цельная, веселая-развеселая. Боюсь только, что слишком она веселая: есть опасность, что разгул веселия в комедии может отвести внимание читателя-зрителя от ее содержания.
Между прочим: я добавил несколько слов на 6.8 странице. Это для большей ясности.
Привет!
И. Сталин».
Доречно відзначити, що Сталін у своєму відгуку мап рацію, коли зауважував про «стихію веселощів» у комедії. Як пише
Свідченням високої партійної оцінки п’єси Корнійчука, окрім присудження їй Державної премії, можна вважати і той факт, що в газеті «Правда» за 22 червня 1941 р. була надрукована стяті «Твір великої життєвої правди» — про виставу «В степах України» на сцені Київського театру ім. І. Франка, що саме тоді гастролював у Москві.
Комедія «В степах України» багато років перебувала в активно діючому репертуарі театрів країни. Великий успіх випав на долю спектаклю, показаного в театрах Ростова-на-Дону, Свердловська, Владивостока, Одеси, Дніпропетровська, Мінська, Кишинева, Тирасполя та ін. Сам драматург завжди наголошував, що цінує і прагне бачити в ній народне, фольклорне начало. Так, у листі до режисера О. І. Сердюка 1 жовтня 1959 р. він мріє про нову постановку п’єси — дзвінку і яскраву, збагачену пісням» і музикою: «Дорогий Лесь Іванович! Ви цікавитесь, чи зробив я новий варіант п’єси «В степах України». Ні, ніякого нового варіанта нема. Я мав кілька розмов з М. М. Крушельницьким, а також
з В. F. Меллером. Театр Франка думає поновити, а вірніше поставити нову виставу «В с[тепах] У [країни»]. Я просив М[.ар’яна] Михайловича],, щоб він зробив виставу, в якій було б багато пісень, створених композиторами і народом в наші часи, до другої війни. Одним словом, щоб це була фольклорна вистава нашого часу... Вистава мусить бути дзвінкою, яскравою, більш яскравою, ніж була колись, бо на це дає нам право певна історична відстань» (Світ Олександра Корнійчука, с. 90). І в останньому своєму листі, надісланому з лікарні у квітні 1972 р. (лист зберігається в музеї О. Корнійчука в ПлЮ-тах), драматург радить акторам Костромського драмтеатру ім. Остров-ського, які готували нову редакцію п’єси: «Грайте «Степи» весело,
жартівливо; розумно, не натискуйте на текст, не шаржуйте... Грайте, дорогі друзі, так, щоб ви відчули насолоду від своєї гри, а глядач від вас,..».
І963 р. автор здійснив другу редакцію комедії з метою її осучасиеиия. Дещо скоротилися другорядні любовні колізії Гриця й Галі, відпала потреба запрошення Будьонного йа весілля, яке затіяла заповзята Катерина, аби примусити батьків дати згоду на одруження дітей. Введено Образи молодих колгоспних активістів — Грйма'йла й Гаркуші, твір збагатився Новими прикметами часу (телевізор, ракета, транзистор та ін.), соціально гостріше зображений Довгоносик, Але від цього птєс'а дещо і втратила, насамперед, зникла первозданність аромату тієї епохи — передвоєнних років; деякі скорочення помітно вплинули на рівень художності. Так, в останній редакції п’єси «шофер» Степан Просто1 повідомляє Галушці, що е, мовляв, проект не продавати машин тим колгоспам, які не мають тваринницьких ферм, тоді як в попередньому варіанті секретар обкому вдало* обігрує скарги Галушки на відсутність краму * товару, малюючи перед ним фантастичну картину «засійу» вовни та шкіри на вулицях великих міст. У відповідь на це голова «Тихого життя» тільки й спромігся промимрити: «Угу,.. В курсі дєла». Не дуже вдалим є також введений до комедії Текст з дідами Остапом
і Тарасом. Саме тому в останнє прижиттєве видання творів (М., 1972) автор включає п’єсу в попередній редакції.
У новій редакції комедію вперше показав глядачам Київський театр ім. І. Франка 7 листопада 1963 р. (постановник М. Шейко, художник Д. Боровський, композитор В. Рождественський).
3 колективом театру ім. І. Франка пов’язана й кінематографічна інтерпретація твору. 1952 р. на Київській кіностудії ім. О. Довженка створено фільм-виставу (автор сценарію О. Корнійчук, постановка Г Юри, режисер Т. Левчук, художник М. Драк, композитор Ю. Мейтус). У головних ролях виступили Д. Мілютенко (Часник), Ю. Шумський (Галушка), Л. Комарецька (Палажка), В. Чайка (Параска), В. Добро-вольський (Петренко), О. Кусенко (Катерина).
П’єса «В степах України» удостоєна Державної премії СРСР першого ступеня (1942), кошти від якої (100 тис. крб.) письменник передав у фонд будівництва танкової колони «Українське мистецтво» (пізніша назва — «За Радянську Україну»).
Подається за вид.:
1 Орден Червоного Прапора — тобто орден Трудового Червоного Прапора, урядова нагорода СРСР, заснована в 1928 р.
2 Ден і кін ці — учасники білогвардійської контрреволюційної Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна (1872—1947), що діяла на Півдні Росії та на Україні в 1919—1920 pp.
3«Ой гаю, гаю, зелен розмаю» — українська народна пісня.
4 «На городі верба рясна» — українська народна пісня.
5 Хор Александрова — двічі Червонопрапорний ордена Червоної Зірки ім. О. В. Александрова художній колектив Збройних Сил СРСР. Існує з 1928 р. Організатор і перший музичний керівник
О. В. Александров (до 1946 p.).
6 «І с т о р і я партії».— Йдеться про видання: Короткий курс історії ВКП(б). За редакцією Й. В. Сталіна. М., 1938.
7 Будьонний Семен Михайлович (1 883— 1 973) — герой громадянської війни, радянський військовий і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, тричі Герой Радянського Союзу. Командував Першою Кінною армією, яка в 1919—1920 pp. діяла проти Врангеля, Денікіна і контрреволюційних банд на Україні.
8 Ярославський Омелян (партійний і літературний псевдонім Губельмана Лінея Ізраїловича, 1878—1943)—професіональний революціонер, державний і партійний діяч, історик, академік АН СРСР (з 1939 p.), автор популярних антирелігійних книг «Біблія для віруючих і невіруючих» та ін.
9 Меркуціо — персонаж п’єси В. Шекспіра «Ромео і Джульетта».
10 МТС (машинно-тракторні станції) — державні сільськогосподар
ські підприємства по виробничо-технічному й організаційному обслуговуванню колгоспів на договірних началах, що функціонували у 1928— 1958 pp. В МТС були зосереджені основні знаряддя сільськогосподарського виробництва (трактори, комбайни та ін.). В умовах економічної слабкості дрібних колгоспів, нестачі сільгосптехніки й відсутності кваліфікованих кадрів для її експлуатації в артілях вони відіграла важливу роль у механізації виробництва, ефективного використання техніки. 1958 р. МТС були реорганізовані в ремонтно-технічні станції, коли на лютневому Пленумі ЦК КПРС було прийнято рішення перейти до продажу техніки безпосередньо колгоспам. У 1961 р. на їх базі створено союзно-республіканські об’єднання «Сільгосптехніка», згодом, у . 1978 p., реорганізовані у союзно-республіканські державні ко
мітети по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства.
ФРОНТ
Вперше надруковано російською мовою в газеті «Правда», 1942, 24—27 серпня. Українською мовою надруковано того ж року в другій книзі альманаху «Україна в огні» (Уфа, 1942, с. 36—96), журналі «Українська література», 1942, № 9—11; 1942 р. окремою книжкою