Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 216)

17 вересня, а потім були відкладені до 12 листопада. Радянський уряд пішов на скликання Установчих зборів, хоча склад делегатів після перемоги Жовтневої революції уже не відповідав реальній розстановці політичних сил:

переважали есеро-меншовицькі и кадетські представники. Оскільки контрреволюційна більшість відмовилася визнати декрети Другого Всеросійського з’їзду Рад про мир, про землю, про перехід влади в руки Рад, 6 січня 1918 р. за рішенням ВЦВК Установчі збори були розпущені.

²⁵ Уряд. — Йдеться про Тимчасовий уряд, центральний орган державної влади, сформований після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. Існував з 2 березня 1917. Це був уряд імперіалістичної буржуазії та поміщиків, який не розв’язав жодного з головних питань революції. У ніч на 26 жовтня (8 листопада) Тимчасовий уряд було заарештовано в Зимовому палаці, а його голова Керенський, переодягнувшись, утік. Другий Всеросійський з'їзд Рад проголосив перехід усієї влади до Рад j створив перший Радянський уряд на чолі з В. І. Леніним.

²⁶ Наполеон Бонапарт (Наполеон І, 1769—1821) — французький полководець, державний і політичний діяч, імператор Франції у 1804—1814 і 1815 pp.

²⁷Урицький Мойсей Соломонович (1873—1918) — професійний революціонер, партійний і державний діяч. На VI з’їзді партії обраний членом ЦК, у жовтні 1917 р,— членом Військово-революційного комітету. Був головою петроградської Надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією. Убитий есерами.

²⁸Дзержинський Фелікс Едмундович (1877—1926) — радянський партійний і державний діяч, професійний революціонер польського і російського, визвольного руху 3 грудня 1917 р. очолив російську Надзвичайну комісію по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, був наркомом внутрішніх справ.

²⁹ «Вихри враждебные веют над нами...» — перший рядок «Варшав’янки», революційної пісні, що виникла в Польщі як марш учасників варшавського повстання 1863 р. Автор — В. Вольський. Польський поет-революціонер Вацлав Свєнціцький в 1883 р. написав новий текст пісні. 1897 p., під час ув’язнення в Бутирській тюрмі, Г. М. Кржи-жановський створив російський варіант, збагативши пісню пролетарським змістом. На українську мову «Варшав’янка» перекладена в часи революції 1905 р. Пізніше її гармонізував Л. Ревуцький.

³⁰ Д р у г и й з’ї з д Рад — Другий Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників Рад селянських депутатів, який відбувся в Петрограді 25—27 жовтня (7—9 листопада) 1917 р. Відіграв роль верховного органу державної влади Радянської республіки. На з’їзді було представлено 402 Ради країни, в тому числі 63 Ради від України. У роботі з’їзду брало участь 649 делегатів (390 більшовиків). Основні питання порядку денного з’їзду: 1) Про організацію влади; 2) Про війну і мир; 3) Про землю. Вранці 8 листопада делегати з’їзду заслухали телеграму Військово-революційного комітету про взяття Зимового палацу й арешт міністрів Тимчасового уряду. З’їзд прийняв написане Леніним історичне звернення «Робітникам, селянам і солдатам!», у якому повідомлялося про перехід усієї влади Радам, а також Декрети про мир і землю; сформував перший Радянський уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, а також обрав Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК).

³¹ «Славное море, священный Байка л...» — народна переробка пісні на слова Д. Давидова «Думи втікача на Байкалі».

«Інтернаціонал» — міжнародний пролетарський гімн, партійний гімн КПРС, а в 1917—1944 рр^*— Гімн СРСР. Автор тексту, написаного в 1871 p., французький робітник, член Паризької комуни, активний діяч революційного руху та І Інтернаціоналу поет Ежен Потьє. Музику створив 1888 р. французький робітник П’єр Дежейтер. Російською мовою виконується з 1902 р. у перекладі Аркадія Коца (1872—1943), українською— з 1919 у перекладі Миколи Вороного (1871 —1942).

В СТЕПАХ УКРАЇНИ Комедія на 3 дії

Вперше надрукована у вид.: Корнійчук О. В степах України.

К-, 1941; того ж року вийшло і російське видання п’єси (М., 1941). Написана 1940 р.

Задум тво^у визрівав протягом кількох років. Нові публікації, вміщені у другому томі п’ятитомного видання тсорів О. Корнійчука, дають змогу простежити, як окремі сюжетні лінії п’єси започатковувалися ще в попередніх творах письменника: тексті для масового героїчного видовища «Ідуть будьоннівці» (1935) та драмі «Еліта» (1938—1939), які за життя письменника не друкувалися. З першого взято тему приїзду Будьонного в село; з другого — актуальну проблему розвитку колгоспних ферм, запровадження податку з гектара, щоб зміцнити громадське тваринництво, окремі комедійні мотиви (діди-рибалки, імена персонажів Палажки й Параски;), і

На перших виборах до Верховної Ради СРСР (1937) Корнійчука було обрано депутатом від Звенигородського виборчого округу, 1938 р.— депутатом Верховної Ради УРСР. Нові масштаби і нові різносторонні обов’язки як громадського та державного діяча розширювали горизонти його художнього бачення, вносили нові теми в його творчість. Саме тоді на черзі дня постало завдання організаційно-економічного зміцнення колгоспів. Часто зустрічаючись у депутатських справах з виборцями, Корнійчук пильно придивлявся до життя колгоспників, радів зрослому добробуту й культурним запитам народу; соціальному розквіту оновленого села, ділився своїми враженнями і задумами написати про це п’єсу.

У статті С. Гальченка «Коли б швидше весна» вперше досліджуються архівні джерела, які проливають світло на історію народження твору, процес удосконалення тексту, роботу над образами. Перші короткі повідомлення про нову комедію з’являються у пресі ще 1938 р, Пілота «Комсомолець України» 12 травня 1938 р. вміщує «Розмову з драматургом», у якій він ділиться своїми планами поїхати до виборців, зібрмти матеріал про життя колгоспного села. «Сюжет для цієї п’єси уже розроблений» (ф. 435, № 371, арк. 4). Про це ж драматург пише і в «Литературной газете» ЗО травня 1938 p.: «Тепер я працюю над комедією із життя щасливого українського колгоспу, а після закінчення цієї сучасної п’єси знову буду продовжувати роботу над задуманою трилогією («Богдан Хмельницький».— Д. В.)» (ф. 435, № 370, арк. З—4).

Щоправда, робота над цим історичним полотном та його виставою п театрах України, в Московському Малому театрі та Тбіліському ім. Шота Руставелі, а згодом і над сценарієм до одноіменного фільму забирала багато часу. Та в 1940 р. письменник знову повертається до попередніх задумів. В газеті «Комсомольская правда» 3 березня в статті «Над чем работают советские писатели» він називає п’єсу «Еліта» — про передових людей села, а також про намір «взятися за комедію про наших чудових сучасників» (ф. 435, № 388).

В архівних фондах Корнійчука зберігаються рукописні та машинописні примірники п’єси, які дають можливість проаналізувати послідовну й наполегливу роботу над текстами, вочевидь побачити, як народжувався твір: тут — пошуки найбільш виразної назви комедії та імен персонажів, правки і вставки до окремих сторінок, інтермедія до першої дії, написана для Московського театру сатири, переклад на російську мову (ф. 435, № 43—53). Крім того, велику кількість архівних документів становлять матеріали післявоєнного періоду: це переклад

комедії на російську мову, здійснений 1955 р. Я. Бодуен, кілька примірників машинопису нової редакції п’єси 1963 р. з правками автора — українською та російською мовами (ф. 435, № 54—61).

Як свідчать рукописні джерела, комедія мала кілька варіантів назви: «Дружба і сварка Саливона Часника з Кіндратом Галушкою», «За що посварилися Саливон Часник з Кіндратом Галушкою»; голова колгоспу «Смерть капіталізму» Саливон Часник спочатку іменувався Макар Іванович Шило, а Филимон Довгоносик—Іван Іванович Черва-чок, Олег Червачок, був намір дати йому прізвище Чирік-Цвіркунов-ський. Так само варіювалася й назва другого колгоспу: «Квітуче

життя», «Заможне квітуче життя», «Коло соціалізму» (ф. 435, № 43, 44). До рукопису № 44 додаються «Корективи до п’єси О. Є. Корнійчука «В степах України», повідомлені народ [ним] артистам УРСР Романицько-му Б. В. (Запоріжжя, т-р Заньковецької), Крушельницькому М. М. (Харків, т-р Шевченка), Васильку [В. С.] (Одеса, т-р Революції).— ІЗ—14/ІХ—1940 р.» Вгорі аркуша дописано не рукою Корнійчука: «12.ІХ—40 р. Зміни внесені». На наступному аркуші дописано: «Полтава. Держ [авний] драм [атичний] театр, Терещенко Марко Степанович». Вказану в корективах дату можна вважати завершальною у роботі над даною редакцією п’єси.

Звичайно, як і кожний драматичний твір, комедія Корнійчука зазнавала подальших удосконалень, редакторських правок, доповнень і змін у тексті, особливо під час різних сценічних інтерпретацій, у творчім співдружності з акторами і режисерами. Додавались окремі репліки (наприклад, знаменита фраза Ю. Шумського «У курсі дєла», яку він вимовляв з безліччю інтонацій), усувалися зайві розважально-водевільні сцени з переодяганням, бійкою, грубуваті вирази тощо.

З величезним успіхом комедія ставилася- у багатьох театрах Радянського Союзу. Першим її постановку здійснив Запорізький (нині Львівський) театр ім. М. Заньковецької (режисер Б. Романицький, художник Ю. Стефанчук), прем’єра відбулася 21 вересня 1940 р. А 9 жовтня того ж року п’єсу показав глядачам Київський театр ім. І. Франка (постановка Г. Юри, художник М. Драк, композитор Ю. Мей-тус). Тут з великим успіхом у ролі Галушки виступив Ю. Шумський. Артист глибоко відтворив образ радянської людини, над якою ще тяжіють залишки дрібнобуржуазної свідомості. Він знайшов яскраві сценічні засоби, дотепні, напрочуд влучні штрихи й звороти, щоб показати, як перевиховується така людина. Прекрасну гру образу Часника — непримиренного ворога «тихого життя» — показав Д. Мілютенко. Це був неперевершений, класичний дует виконавців, який на багато років став свого роду еталоном сценічного прочитання головних образів п’єси. Значним успіхом користувалася також вистава Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка (прем’єра відбулася 6 листопада 1940 p., постановка М. Крушельницького, художник В. Меллер, композитор Б. Крижанівський), де ролі Часника і Галушки виконували О. Сердюк та М. Крушельницький.