Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 215)
1 Есери (соціалісти-революціонери)—дрібнобуржуазна партія в Росії (1901—1923), яка до 1917 р. була на нелегальному становищі. Виражала інтереси дрібної сільської і міської буржуазії. Фракція «лівих есерів», що виділилася в самостійну партію і ввійшла після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції до складу Раднаркому, у 1918 р. виступила проти Брестського миру, вийшла зі складу уряду, а 6 липня організувала антирадянський заколот. Після виключення зі складу місцевих рад партія есерів розпалася, хоча її члени ще продовжували терористичні акції, були членами контрреволюційних урядів.
2 M e н'ш о в и к и — політична течія в російському соціал-демокра-тичному русі, що протистояла більшовикам; Меншовизм оформився па
II з’їзді РСДРП (1903) внаслідок розколу партії. У 1912 p. VI Всеросійська партконференція виключила меншовиків-ліквідаторів із складу РСДРП, поклавши початок остаточному оформленню більшовиків у самостійну партію. Меншовики, як і есери, виродилися у контрреволюційну буржуазну партію, стояли на опортуністичних позиціях щодо інтересів робітничого класу.
^Бундівці — члени опортуністичної дрібнобуржуазної націоналістичної єврейської партії. Виникла 1897 р. у західних областях Росії і об’єднувала напівпролетарські прошарки єврейських ремісників. У питаннях революційного руху стояла на меншовицьких позиціях. Само-ліквідувалася у 1921 р.
4 «Марсельєза» — революційна пісня часів Великої французької революції, що стала державним гімном Франції. Створена 1792 р. військовим інженером Руже де Лілем, спочатку називалася «Бойова пісня Рейнської армії». У Париж була занесена волонтерами з Марселя, що дало їй другу назву. 1875 р. учасник Паризької комуни російський революціонер-народник П. Лавров написав на мелодію «Марсельєзи» нові слова і назвав пісню «Робітнича «Марсельєза»; пісня користувалася великою популярністю в Росії та на Україні.
5 Керенський Олександр Федорович (1881 —1970)—адвокат за професією, есер, буржуазний політичний діяч; у 1917 р.— голова і верховний головнокомандуючий Тимчасового уряду, один з ініціаторів «війни до переможного кінця». Після Жовтневої революції разом з Красновым очолив антирадянський заколот 26—31 жовтня 1917 p., а після його розгрому втік на Дон. Емігрував 1918 р. у Францію, з 1940 р. жив у США.
6 Ворошилов Климент Єфремович (1881 —1969) — радянський державний, партійний і військовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1935), двічі Гёрой Радянського Союзу (1956, 1968), Герой Соціалістичної Праці (1960). Один з організаторів і керівників Червоної Армії, нарком оборони (1934—1959), найближчий соратник Сталіна.
7 Артем (Сергєєв Федір Андрійович, 1883—1921)—професіональний революціонер, організатор революційного руху в Донбасі, партійний і державний діяч.
8 «Геор гі й» тобто орден святого Георгія Побідоносця, заснований 1769 р. Катериною II; у дореволюційній армії ним нагороджувалися військовослужбовці -г- генерали та офіцери — за бойові заслуги, а з 1807 р. і молодші чини за виняткову хоробрість у боях; у 1913 р. орден названо Георгіївським хрестом. Мав чотири ступені.
9 «М а к с и м» — перший станковий кулемет, створений американ
ським конструктором і промисловцем Максимом Хайремом Стівенсо-ном (1840 1916).
' ,,ь "«Кб л ьт» — назва автоматичного револьвера, удосконаленого
(американським конструктором С. Кольтом (1814—1862).
. П «Люїс» — марка ручного кулемета.
12 С м о л ь н и й — одна з визначних історичних і . архітектурних пам’яток Ленінграда; збудований у стилі класицизму архітектором Дж: Кваренгі у 1806—1808 pp. До 1917 р; тут знаходився Інститут шляхетних дівчат. '
1917 р. Смольний став штабом Великої Жовтневої соціалістичної революції, звідси- В. І. Ленін керував Жовтневим збройним повстанням, тут знаходився Військово-революційний комітет* відбувався Другий Всеросійський з’їзд Рад, на якому проголошено Радянську владу Згодом у Смольному розміщалися Раднарком і ВЦВК другого скликання.
13 ...до людей написали «М а н і х в е с т...»— Йдеться про «Маніфест комуністичної партії», перший програмний документ наукового комунізму, в якому у стислій і яскравій формі викладено основні ідеї марксизму, проголошено кінцеву мету боротьби пролетаріату. Написаний К. Марксом і Ф. Енгельсом за дорученням II конгресу Союзу комуністів і вперше виданий у Лондоні 1848 р. німецькою мовою. Російською мовою вперше виданий у Женеві 1869 р.
14 «Окопная правда» — більшовицька пролетарська газета, яка виходила з ЗО квітня 1917 р. до середини лютого 1918 р. спочатку в Ризі, а потім у Веидені (Латвія).
15 Чернов Віктор Михайлович (1873—1952) —російський політичний діяч, один з організаторів партії есерів, її теоретик. Після Жовтневої революції емігрував у Францію. Під час другої світової війни учасник руху Опору.
16 «Р а б о ч и й путь» — одна з назв центрального органу партії більшовиків газети «Правда», під якою вона виходила у вересні — жовтні 1917 р. після закриття «Правди» Тимчасовим урядом. Усього вийшло 46 номерів.
17 Передпарламент — офіційна назва — Тимчасова рада Російської республіки (з жовтня 1917 p.); дорадчий орган при буржуазному уряді Керенського, який було розпущено після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції водночас з ліквідацією Тимчасового уряду.
^...Зінов’єв, Каменев попереджають нас сього-д н і...— Йдеться про виступ в непартійній газеті «Новая жизнь», у якому Каменєв від свого імені й від імені Зінов’єва заявив про незгоду з рішенням ЦК партії про збройне повстання. Це рішення було прийнято на засіданні ЦК 10 жовтня 1917 р.
у «Листі до членів партії більшовиків» 18 жовтня 1917 р. та в «Листі до Центрального комітету РСДРП (б)» 19 жовтня 1917 р. затаврував Зінов’єва і Каменева як штрейкбрехерів революції, вимагав виключення їх з партії. ЦК партії засудив зрадництво Каменева і Зінов’єва і заборонив їм виступати з заявами «проти рішень ЦК і наміченої ним лінії роботи».
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції Зінов’єв (Радомишльський) Г. Є. (1883—1936) та Каменев (Розен-фельд) Л. Б. (1883—1936), члени партії з 1901 p., входили до партійного і державного керівництва країни, були членами Політбюро ЦК до 1927 р. У «Листі до з'їзду» Ленін називав Зінов’єва і Каменева поряд з Троцьким «найвидатнішими вождями сучасного ЦК». На XV з’їзді партії фрак
ційна боротьба між більшістю — «блоком» Сталіна, Бухаріна, Рикова і Томського — та меншістю, об’єднаною лівою опозицією Троцького, Зінов’єва і Каменева, завершилась їх повним розгромом. Обидва за фракційну діяльність у листопаді 1927 р. були виключені з партії, після
визнання своїх помилок у 1928 р. поновлені, 1932 р. знову виключені й поновлені у 1933 p., а втретє остаточно виключені 1934 р.
В 1936 р. були репресовані і розстріляні. 13 червня 1988 р. Пленум Верховного Суду СРСР присуд у їхній справі відмінив.
20 Кор н і л о в Лавр Георгійович (1870—1918) — генерал, монархіст, один з керівників контрреволюції в Росії. У липні — серпні 1917 р.— верховний головнокомандуючий збройними силами буржуазного Тимчасового уряду. 25—31 серпня 1917 р. підняв заколот і здав Ригу німцям з метою придушення революційного Петрограда і встановлення воєнної диктатури. Згодом — один з організаторів білогвардійської Добровольчої армії. Убитий під Катеринодаром.
1 Льдов Георгій Євгенович (1861 —1925)—князь, великий землевласник, політичний діяч (кадет). З березня по липень 1917 р.— голова ради міністрів, міністр внутрішніх справ у буржуазному Тимчасовому уряді перших двох скликань; виражав інтереси поміщиків і капіталістів. Після Жовтневої революції емігрував зд кордон.
22 Троцький (Бронштейн) Лев Даівидовнч (1879 —1940) — член "РСДРП з 1897 p., меншовик. Повернувшись з еміграції після Лютневої революції, увійшов до групи міжрайонців і разом з ними на VI з’їзді РСДРП (б) прийнятий до більшовицької партії, обраний членом ЦК. Після Жовтневої революції — нарком військових і морських справ, голова Реввійськради республіки. Однак Троцький не перейшов на позиції більшовизму, в багатьох теоретичних і тактичних питаннях діяльності партії займав антиленінську позицію. В 1927 р. на XV з’їзді був виключений з лав ВКП (б), 1929 р. висланий з СРСР, а в 1932 р. позбавлений радянського громадянства..
«А в р о р а» — крейсер Балтійського флоту, команда якого взяла активну участь у збройному повстанні в Петрограді. За наказом Військово-революційного комітету 24 жовтня (б листопада) «Аврора» підійшла до Миколаївського мосту (нині міст лейтенанта Шмідта), а 25 жовтня о 21 год, 45 хв. холостими пострілами з гармат подала сигнал на штурм Зимового палацу. З 1923 р.— учбовий корабель, стоїть на вічному приколі. .
24 Установчі збори — виборна представницька установа, яка після повалення царизму мала вирішити питання про державний устрій Росії. У березні 1917 р. Тимчасовий уряд у своїй декларації оголосив про скликання Установчих зборів, вибори до яких спочатку призначалися на