Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 21)

Оксана. Партія ніколи не просить.

Стрижень. Засідання комітету більшовиків Чорного моря продовжую!

Завіса.

КАРТИНА ПЕРША Салон адмірала. Г а й д а й і Кобза.

Г айдай. Нема нікого.

Кобза. Де ж вона може бути?

Г айдай (оглядається). Хлопця теж нема.

Кобза. Треба їх розшукати зараз же... (Пауза.) І кінчати.

Гайдай (стривожено). Що?

Кобза (помітив, змінив тон). Я кажу: кінчати треба... Це значить — договоритись, довести їй, що вона помиляється, що через неї розколовся комітет... в такий відповідальний час, позаяк 'завтра підійдуть німецькі підводні човни, з берега піхота кайзера, гайдамаки... До бою готуватись треба. Роздати зброю всім, послати частину на берег, а не сидіти склавши руки. Вона повинна примусити Стрижня відкрити кулемети, бомби, снаряди і роздати всім морякам зброю.

Гайдай. Ну, а коли не згодиться... що б’ти зробив?

Кобза. Коли не згодиться (довго дивиться на Гайдая, боїться зірватися, повільно говорить, не спускаючи з нього очей), тоді треба негайно знищити...

Г айдай (схопив Кобзу за груди, притиснув до стіни). Знищити?

Кобза (тривожно). Що з тобою? Не її, а балтійця-провокатора знищити. Це він обплутав Оксану.

Входить Оксана.

Оксана. Що вам треба?

Кобза (лагідно). Ми прийшли поговорити з вами, позаяк ми...

Г айдай (перебиває). Я буду говорити сам. Іди, Кобзо.

Кобза. А може, разом краще?

Г айдай (різко). Топай!

Кобза вийшов.

Оксана. Чого ж стоїш? Іди ближче. Ти все ховаєшся у казематі комендорів. Ти зблід, ти схуд. Сідай ближче, розповідай, що робиш...

Гайдай. Я прийшов в останній раз тебе спитати: що думає робити комітет?

Оксана. А для чого ти Кобзу взяв з собою? Йому теж треба знати, що буде робити комітет?

Гайдай. Боцман Кобза став нашим, і його боятись нічого.

Оксана. Так чому ж ти його одіслав?

Г айдай. Тому, що...

Пауза.

Оксана. Ну?..

Г айдай. Тому, що я хочу говорити не тільки про роботу комітету.

Оксана. А ще про що? У мене нема часу.

Гайда й. Ти будеш говорити. (Різко.) Я знайду тобі час!

Оксана. Прийшов загрожувати мені?

Гайдай. Не загрожувать прийшов... Я, коли йшов до тебе, я кричать хотів. Ці дні страшним кошмаром скрутили нас... І це вони принесли того, що зве себе балтійцем... Топить кораблі!.. Топить кораблі! Хто може піти на це? Я б хотів знати — Хто!

Оксана. А коли революція — штаб її — дасть наказ, що будеш ти робити?

Гайдай. Ми приймемо наказ штабу, але топити самі не будемо, не можемо топить. Нам мало місця буде в Чорному морі,— ми проб’ємось крізь Дарданелли... Підемо в чужі моря, запалимо вогнем червоним їх і, як «Потемкин», гордо пронесемо прапор свій до Балтики або загинемо в нерівному бою... Як герої...

Велика пауза.

Оксана. Чим більше слухаю тебе, Гайдаю, тим більше переконуюсь, що балтієць правду приніс нам із центру... Ти поведеш ескадру проти нас, загинеш як герой, зірвеш угоду в Бресті, і кайзерівські штики встануть на полях республіки. І від Чорного моря до Льодового океану жандарм розставить ноги. Але до цього ми не допустимо. Ми знайдемо того, хто палать фітілі, Гайдаю, твоїм вогнем...

Гайдай. Доки ж можна різать тіло своє і кров’ю годувати собак скажених, щоб тільки не кусались!.. Фінляндію віддали... Україну віддали... Каре... Ардаган... Батум...

Оксана (схвильовано). Гайдаю!..

Г айдай. Ескадру топить, такою ціною купувати передишку...

Оксана. Гайдаю!

Гайдай. Що може зрівнятися з цим? Відповідай!

Оксана. Які слова, слова які знайти для тебе, щоб зрозумів ти партію, керманичів її?

Гайдай. Есмінці... Лінкори... Бойові кораблі... Торгувати почали недорого. Чим?

Оксана. За першу в світі пролетарську революцію це недорого. Недорого, Гайдаю!..

Гайдай. Стоп! Ясно.

Оксана. Ясно? (Зраділа.) Нарешті ти зрозумів, Гайдаю. (Йде до нього.) Ти... ти.... тобі все ясно!.. Ясно!.. Як я рада...

Гайдай (різко). Так, все ясно! Смерть провокатора розплутає тебе, вас, і це недорого, недорого, Оксано. (Різко повернувся і вийшов.)

Оксана (услід). Гайдаю!.. (Велика пауза.) Пішов... (Схвильовано.) Які слова... слова які знайти для тебе... Гайдаю, Гайдаю... Ні. Пізно. Вогонь біля динаміту... Силою треба гасити його... Ставити крапку. А якщо ні... то знищити... (Велика пауза. Помалу підійшла до розкинутої шинелі, тихо промовила.) Юрку... Юрку... (Голосніше.) Товаришу матросе революції. Вставай!

3-піД шинелі мути ГОЛОС 10 н г и.

Юнга. Я хочу спати.

Оксана. Вставай, Юрку, швидше.

Юнга виліз з-під шинелі.

Юнга. Я так стомився. Я хочу спати.

Оксана. Вставай, одягайся. Ти ж матрос. На тебе чекає революція.

Юнга. Нехай вона трохи відпочине, бо вона теж стомилась так, як і я.

Оксана. Як же революція відпочине, коли ти, її матрос, спиш? А хто ж на варті стоятиме? Одягайся, товаришу юнго, і слухай.

Юнга. Єсть слухати, тьотю Оксано!

Оксана. Я зараз піду в трюм. Ти тихенько, щоб ніхто не помітив, пройди на бак і подивись, чи багато там моряків і чи серед них є боцман Кобза. Тільки щоб тебе не бачили. А потім спустись униз і підійди до третього кубрика, подивись туди, чи сплять комендори. І швидко повертайся. Зрозумів?

Юнга. Єсть, тьотю Оксано. Зрозумів!

Оксана. Тільки дивись, щоб тебе не помітив Кобза. Коли ж хто схопить за руку і спитає, що ти тут робиш, яку відповідь даси?

Юнга. Я скажу, що я...

Оксана. Ну...

Юнга. Я скажу, що у мене болить живіт і я іду в гальюн. Пустіть, бо я можу не витримати...