Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 20)

Оксана (до балтійця). Кажи, браток. Ми так чекали на звістку з центру! Були такі хвилини, що страшно згадувати! Сідай тут, на місце адмірала.

Гайдай. Кури, браток. Я думав, що ви забули нас... Забули... (Сміється.)

Балтієць. Ну? (Сміється.)

Г айдай. Факт.

Балтієць. Чудак! Забули! Хіба Чорноморський флот дівчина? Ну й чудак же ти!

Гайдай. Ти розумієш — вас не чути, а ми одрізані. На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші — контра. Ще день — і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі.

Стрижень. Ситуація, товариші, важка. Починаємо?

Оксана. Давай, давай, товаришу! З Севастополя ми вирвались, а от далі...

Балтієць. Да... Далі йти нікуди... Ескадра ваша в Новоросійську оточена, як республіка наша, ворогом. В огнях повстань горить Україна — проти кайзерівських інтервентів. До Сибіру вдерлися американські та японські інтервенти. На Білому морі — англійська ескадра... Германія поставила ультиматум у Бресті¹⁶: звільнити від Червоної Армії Україну, Фінляндію та демобілізувати армію.

Комітетчик. Що ж відповіла наша делегація у Бресті?

Балтієць. Наша делегація у Бресті відповіла, товаришу: «Ми одверто заявляємо всім робітникам, селянам і солдатам Росії й Німеччини, ми заявляємо всім трудящим і експлуатованим класам усього світу, що ми примушені прийняти ультиматум, продиктований нам більш сильною в даний час стороною, і що ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду і відмовляємось від усякого її обговорення» ¹⁰. Так заявила наша делегація в Бресті рівно два. місяці тому. І поки з’їзд Рад ратифікував угоду, підписав мир, щоб врятувати першу в світі революцію, від нас відірвали ще Каре, Ардаган, Батум...

Г айдай. Батум... Ардаган... Каре...

Комітетчик. Так ми флотом підемо в Батум і силою повернемо назад.

Балтієць. Так. Підете — і зірвете угоду в Бресті.

Г айдай. Що ж виходить? Кажи ясно. Воювати не можна. Значить, повертатися назад?.. Так?.. Здавать кораблі? Так?.. Ти хочеш повороту назад?

Балтієць. Повороту назад хоче Центральна рада і германський імперіалізм. Вони поставили на горло робітників України багнет кайзера, женуться за вами, щоб захопити ваші кораблі.

Г айдай. Так що ж робити?

Комітетчик. Нас не заберуть.

Балтієць. Ви одрізані.

Г айдай. Нас Дон підтримає.

Балтієць. На Дону Краснов розстрілює ревкоми. Він незабаром оточить Новоросійськ, щоб першим захопити ваші кораблі і на Чорному морі створити неприступне гніздо контрреволюції. З моря, з гір вас оточують, оточують з усіх боків, і кожен день, кожна година затягує петлю навколо вас все дужче й дужче. Кожна хвилина дорога, товариші!

Гайдай (підходить до балтійця). Так... Так, товаришу. Правильно, браток. Кожна хвилина дорога. Треба прийняти останній бій. Треба прорватись крізь Дарданелли. Так...

Балтієць. Прорватись, зірвати угоду? На це партія не піде. Допомогти ж вам республіка не може. Тому наша порада одна: щоб не дісталась могутня зброя — Чорномор ська ескадра — в руки ворога, треба негайно топити бойові кораблі.

Велика пауза.

Стрижень. Що таке?.. Я прошу повторити останні слова...

Балтієць. Щоб не дісталась могутня зброя — Чорноморська ескадра — в руки ворога, треба негайно топити бойові кораблі.

Велика пауза.

Комітет ч и к. Топити бойові кораблі...

2-й комітетчик. Топити бойові кораблі...

Стрижень. Так. Це порада центру?..

Балтієць. Це наказ!

Г айдай. Негайно топити бойові кораблі! Провокатори!

Вихопив маузер. Блиснули маузери у комітетчиків.

Голоси. За борт його!

— За борт!

Г айдай. Комітетчики! Центр ніколи не міг дати такого жахливого наказу. (До балтійця.) Хто послав тебе сюди?

Балтієць. Мене послала партія більшовиків. Я передав вам її наказ.

Г айдай. Чорноморці! Він приніс нам страшну провокацію. Ти скажеш нам перед розстрілом: хто послав тебе сюди?

Балтієць. Партія більшовиків.

Гайдай. Стоп! Я голосую. Хто за те, щоб зараз же розстріляти його на палубі?

Комітетчики підняли руки з маузерами.

(До Оксани і Стриоюня.) А ви?..

Окс.ана. Ми проти.

Гайдай. Так, значить, ви за провокатора? Чому ж ти і він не голосуєте?

Стрижень. Тому, що розстріляти і дурень може. А потім хіба від цього легше стане? А може, і справді це наказ партії... Треба думать... Думать... І перевіряти, а не гратись маузерами. Ще день, два — і історія назавжди запише, з ким чорноморці.

Оксана. Він сказав своє слово комітетові. Революція в огні. її ім’ям він пропонує кораблям смерть. (До Гайдая.) А ти що скажеш комітету?., Який вихід ти пропонуєш ескадрі?

Гайдай (закричав). Що ж хочеш ти від мене?.. Коли б ти могла читать, що в нього всередині, я б зараз серце вирвав би у нього з грудей рукою і простягнув тобі. (Пауза.) Але хіба і так не видно, що він провокатор? Партія може дати наказ нам умерти в бою, але ніколи не дасть наказу топити кораблі, бойові кораблі.

Комітетчики. Доволі!..

— На палубу його!..

— Під башту!..

Оксана. Я пропоную заарештувати його і тримати, поки не прийде повідомлення з Москви. Попереджаю всіх, хто спробує вчинити самосуд, того розстріляє комітет.

Г айдай. Так... Покриваєш його іменем комітету... Чорноморці! Комітетчики! Хто не згоден з нею, за мною!

Вискочив з салону, за ним помалу вийшла частина комітетчиків. Заворушились ті, що зостались. Шум.

Голоси. Що ж тепер робити?

— Що ж тепер?

Стрижень (схвильовано). Спокійно, товариші... Спокійно...

Оксана. Візьміть під варту його. У трюм ведіть. Тримати там, аж поки не прибуде підтвердження з Москви.

Балтієць. Підтвердження з Москви прибуде.

Оксана. Іди, іди, товаришу. Нам треба самим подумати, розібратись... Іди...

Озброєний моряк повільно вивів балтійця. Усі пильно стежать за ним, і, коли зачинились двері, рвонулись всі до Оксани й Стрижня.

Г О Л о с и. Що ж тепер?

— Відповідай!

— Кажи!

Оксана (перемагаючи хвилювання). Виключити з партії Гайдая за розкол комітету, за зрив партійної дисципліни, яка мусить бути зараз залізною.

Комітетник (розгублено). А може, просити його, щоб повернувся?