Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 22)

Оксана. Качай, качай.

Юнга вибіг. Входять Стрижень і комітетчики.

Стрижень. Задраїть салон.

Комітетники задраїли.

Оксана. Що сталось?

Стрижень. Радіограма з центру.

Оксана. Москва відповіла?

Стрижень. Так. Шифрована комітетові, а звичайна адміралу.

Оксана. Читай.

Стрижень. Я прочитаю радіограму адміралові. (Читає.) «Наморси Коллегия Народного Комиссариата по морским делам приказывает вам немедленно принять меры к переводу судов из Новороссийского порта в Севастопольский с таким расчетом, чтобы закончить перевод всего флота не позже 19 сего июня» *. Що ж це?.. Значить, треба повертатись?..

Комітетчики. Назад?..

Оксана (схвильовано). Шифр... Давай шифр...

Комітетчики. Шифр... шифр...

Стрижень (Читає), Сімнадцять, дріб три, одинадцять... Дорогие товарищи. Двадцять шість, дріб п’ять, сім, сорок три... Германия ультимативно требует от нас возвращения флота в Севастополь... Одинадцять, три, дріб п’ять... Не давая никаких гарантий, что он не будет захвачен ими или Украиной, кроме бумажных. Двадцять сім, дріб нуль, нуль три, п’ять... Наш морской представитель мирной делегации в Киеве донес, что немцы требуют участия нашего Черноморского флота в войне империалистической, на что Центральная рада склонна согласиться... Двадцять чотири, сімдесят сім, дріб нуль, три, один... На наше предложение немцам оставить флот в Новороссийске под гарантию, что он

^:l Дело № 1. Генморма, стор. 13. Історичні документи, радіограми опубліковані в нашій пресі в 1932 році і дозволені для,використання в художніх творах.

оттуда не выйдет, дан отрицательный ответ. Все дипломатические попытки обеспечить Черноморский флот в Новороссийске оказались тщетны. При таких условиях и беззащитности Новороссийска с суши принято решение... Сім, нуль, дріб двадцять один...

Стук у двері. Вбіг юнга.

Юнга. Тьотю! Кобза тільки що розбудив комендорів і з ними щось тихо говорить. Туди прийшов Гайдай.

Стрижень. Тс... принято решение. Сім, нуль, дріб двадцять один...

Велика пауза.

Комітетчики. Давай, давай, Стрижень.

Стрижень (важко). Принято решение уничтожить суда в Новороссийске, чтобы они ни в коем случае не могли быть использованы Германией. Срок немецкого ультиматума истекает 14 июня. Ввиду германского ультиматума правительство сочло себя вынужденным согласиться на возвращение судов в Севастополь. В этом смысле вам будет послан нешифрованный приказ, но вы обязуетесь его не исполнять и считаться только с настоящим предписанием,— флот должен быть уничтожен. Моряки обязаны понять, что правительство решается на эту страшную меру только потому, что другого исхода нет... Двадцять чотири, тридцять два... Ульянов... Тридцять один... сорок три...

1-й ком ітетчик. Тридцять один, сорок три...

2-й комітетчик. Тридцять один, сорок три...

3-й комітетчик. Тридцять один, сорок три... Ленін.

Велика пауза.

Оксана (тихо). Гайдай... Спинити Гайдая негайно!..

Стрижень. Негайно звільнити балтійця!

Запалив сірником радіограму. Гасне світло і в міру того, як згорає радіограма в його руках, темрява ховає суворі обличчя схвильованих комітетчиків.

КАРТИНА ДРУГА

Ніч. У трюмі чути: шумлять, стогнуть хвилі, б’ють об борт. Біля відсіку стоїть вартовий, він сперся на гвинтівку, дрімає. Шумлять, рокочуть хвилі, б’ють об борт. Входять боцман Кобза і Гайдай.

Кобза. Треба кінчати швидше, Гайдаю, бо вранці вона його випустить.

Г айдай. Може, почекати до ранку? Я з нею ще раз поговорю.

Кобза. Чекати не можна й хвилини. Сьогодні ти пересвідчився, що вона вже загітована ним. Уранці випустить його, і, коли провокаторові пощастило обплутати комітет, він обкрутить моряків і знищить кораблі. Продадуть революцію!..- Пам’ятай, Гайдаю, історія ніколи не простить твого вагання, позаяк на мас покладене велике завдання — врятувати революцію, врятувати флот і до смерті битись під червоним прапором.

Гайдай (вао/ско). Добре... я згоден кінчать зараз. Там вартовий.

Кобза. Підійдемо до нього, ти будеш говорити, а я підготував мішок і шкотик. Ходім.

Пішли.

Вартовий. Стій! Хто?

Гайдай. Свої. Не грайся з гвинтівкою... чудак. Не пізнаєш своїх. Я Гайдай.

Вартовий. А то хто?

Гайдай. Боцман Кобза.

Вартовий. Чого ви бродите у трюмі?

Кобза. Шукаємо гада, що вкрав кулемет з каземату і десь сховав, мабуть, тут, у трюмі. Ти нікого тут не бачив?

Вартовий. Ні. Хто ж це може бути?

Кобза. Хто?.. Контра серед нас.

Кинувся на вартового, за ним Гайдай, зв’язали руки, ноги і понесли за відсік. Через хвилину повернулись.

Коли віддраїмо, зразу туди. Виводити не треба. Мабуть, спить дорогий балтієць і не сниться йому, що справедливий суд іде. Давай...

Починають віддраювати. Входить Оксана. Оглянулась.

Оксана. Юрку, швидше, де ти там?

Юнга. Я тут. (Біоісить.)

Кобза (стривожено). Хтось іде...

Ідуть Оксана і юнга.

Г айдай. Хто там?

Оксана (стривожено). Гайдай...

Кобза. Я казав, вона іде звільняти його.

Г айдай. Ідеш звільняти ворога революції?

Оксана. Звільняти представника центру

Кобза. Віддраюй. (Метнувся віддраювати.)

Оксана. Стійте... самосуд?.. Відійдіть! (Вийняла револьвер.) Гайдаю! Жени Кобзу, ти узнаєш все... Стій... Гайдаю! Стрілятиму я... Раз! Гайдаю... Два!.. Гайдаю!..

Гайдай. Стрілять... за провокатора у мене... На!.. (Розірвав на собі фланельку.) Стріляй!..

В цю хвилинку Кобза вихопив маузер і вистрелив в Оксану. Вона похитнулась і впала.

Юнга (крикнув). Тьотю?! (І кинувся до неї.)

Велика пауза.

Г а й д а й (важко повернув голову, дивиться божевільними очима на Кобзу, глухо промовив). Що ти зробив?

Велика пауза.