Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 23)

Кобза. Коли б не я її, вона б тебе... Та й сам же ти кричав мені:, стріляй!.. Позаяк вона...

Гайдай (глухо). Я кричав — «стріляй»?.. Гад!..

Вихопив маузер. Кобза побіг. Гайдай за ним. Через хвилину десь далеко чути спочатку один постріл, а потім другий. Тихо рокочуть хвилі,

б’ють об борт.

Велика пауза.

Юнга (крізь сльози). Прощай, дорога тьотю Оксано. (Помалу зніма безкозирку і тихо говорить.) Ти жертвою пала в борьбе роковой любви беззаветной к народу... За честь его, жизнь и свободу... Прощай же, товарищ... (І сльози здушили хлопця. Велика пауза.) Прощай же, тьотю Оксано...

КАРТИНА ТРЕТЯ

Палуба флагмана. Біля гарматної башти стоять адмірал і командир флагмана з групою комендорів-самостійників.

Адмірал. Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни. Це час такий, що і дітей своїх ви не пізнаєте... Дорослих синів зустрінете.

Командир флагмана. Шість років чекають на вас жінки, дівчата молоді. Яка буде зустріч!..

1-й комендор. Яка буде зустріч... Ще два тижні — і Херсонщина наша золотою стане. Вийдеш у степ — і котяться хвилі жита, пшениці, біжать по обрію, а ти стоїш на землі от так, розставивши ноги, і не хитаєшся, як тут, на кораблі. Стоїш міцно і слухаєш, як наливаються хліба. П’ятдесят десятин самої пшениці чистої тато засіяли цієї весни.

Командир флагмана. Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива. За шість років забули, як косу тримати.

2-й комендор. У нас на Херсонщині машини, батраків до коси наймаємо. Коли б швидше додому, а там...

Адмірал. Все від вас залежить. Виконаєте останній наказ уряду, повернемося до Севастополя, здамо кораблі, і я дам наказ про демобілізацію. З війною закінчено.

3-й комендор. А комітет як? Дозволить?

Адмірал. Повернемось назад до Севастополя, там

комісарів і комітетів нема. Мені доручив передати вам полковник Центральної ради: тільки повернетесь, вас пишно, як героїв, зустрінуть, виплатять за два місяці служби і дозволять усім їхати додому.

1-й комендор. Коли тільки спробують комітетчики повернутись разом з нами, ми там спитаємо їх і за розстріли у трюмі, за смерть боцмана Кобзи. Припекло Москві, припече і їм.

Командир флагмана. Але тут від них можна сподіватися чого завгодно. Почнуть мітингувати і можуть із злості пустить на дно кораблі, тоді опинитесь усі поза законом, і не побачити вам дітей, батьків своїх ніколи.

1-йкомендор. Ми ніяких мітингів не допустимо, а коли й буде він, то для них останній.

2-й комендор. Цієї ночі ми попередили всіх: хто хоче бачити свій рідний край, хто хоче бачити, щоб вільна Україна мала флот, той мусить виконувати тільки ваші накази, адмірале.

Адмірал. Для мене ваша воля, воля революційних моряків,— закон.

Входять Стрижень і б а л т і є ц ь.

1-й комендор. Вже йдуть агітувати...

Стрижень (підійшовши до адмірала). За десять хвилин почнеться мітинг. Делегати кораблів з’їхались усі. Ми хочемо з вами говорити в останній раз і просимо зійти вниз, до комітету.

1-йкомендор. А чого їм ходити туди, можете сказати нам...

Виходять знову два кочегари — Фрегат і Паллада. Клоччям витирають голі руки.

Стрижень. Вам буде сказано на мітингу.

2-й комендор. Ми повернемось назад без мітингів, дорогу знайдемо і без вас.

1-й комендор. Доволі язиком тріпать.

3-й комендор. Чули...

Адмірал. Ви замість мітингу подумайте на комітеті, чи варто вам при такій ситуації повертатися назад. За годину буде пізно. Я дам наказ без мітингу підняти пари і вийти в море.

Балтієць. А може, вам краще, адмірале, до мітингу ще залишити флагман?

2-й комендор. Ти тут не кричи і закони нам на встановлюй, це тобі не Балтика, а Чорноморський флот.

1-й комендор. Наш флот!

Фрегат (крикнув до комендора). Ей, ти... ошибка природи, закрий піддувало, а то я тобі цією нєжною рукою закрию так, що кранці лопнуть.

Паллада. І на всю жизнь кусать не буде чим.

Адмірал. Я забороняю мітинг. Пропоную виконувати мій наказ.

Балтієць. Ми відміняємо ваші накази.

Стрижень (до Фрегата). Одкривай сирену на мітинг.

Фрегат. Єсть, товаришу Стрижень! Я одкрию сирену так, що аж на сонці буде чути.

Пал л ада (до комендорів). А вам совєтуєм спустити катерок, бо чувствує душа моя, що після мітингу вам доведеться від нас піти на льогком катері... у порт...

Фрегат вийшов.

Адмірал. Вас примусять чорноморці слухати мої накази. Скликати мітинг. Він буде для вас останній. (Пішов, за ним комендори.)

Стрижень. Зуби показав... сволоч...

Паллада. Фрегат може вибити, ручаюсь...

Підійшов комітетчик до Стрижня.

Комітетчик. Товаришу Стрижень! Кочегари озброєні всі.

Стрижень. Оточити бойову рубку. Приготувати гранати.

Комітетчик. Єсть!

Загула сирена. Все більше й більше мчить на палубу моряків, комітетчики стають коло Стрижня, групи збоку. Входять адмірал, офіцери, самостійники-комендори. Стихла сирена. Велика напружена

пауза.

Стрижень. Слухай, товаришу флот... одне питання... судьба ескадри... З ким піде Чорноморський флот? Які останні слова ти впишеш в свою історію?

1-й комендор (перебиває). Судьба ескадри вирішена.

Голоси комендорів-самостійників. У адмірала є наказ центру.

— Адмірала!

— Наказ!

— Читать наказ!

Стрижень. Наказ прочитаємо потім, а зараз даю слово представникові центру — балтійцю.

Балтієць вийшов наперед.

Балтієць. Чорноморці!

Викрики, самостійники не дають йому говорити.

— Наказ давай!

— Адміралу слово!

— Боїтесь наказу?