Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 192)

Варвара. Вибачте, Касяне Петровичу, вибачте... Я... я... Ой, боже... (Плаче.)

Касян. Що з тобою?

Василина. Гіпнозу більше не буде. Він зник у невідомому напрямку.

Касян. Зник... І знову ти, голубко, постраждала за свою доброту?

Варвара. Постраждала, постраждала. (Показує на вуха, руку та серце.)

Касян. Не жалій, Варваро. У кого доброти немає, у того все всихає, а ти ніколи не постарієш. Ні!

Варвара. Невже? От спасибі! А щоб йому на все життя гулька вискочила на носі, на, на...

Василина. Варко...

Варвара. На носі!

Касян. А жаль, що втік, ще б з ним у карти заграв.

Василина. Ходім, Варко, умиєшся, бо люди.

Виходять.

Касян (дивиться їй услід). Варко, Варко, і що б було у світі, коли б тебе не було? Ох і скука була б!

Входить Ганна. Вона в чудесному вишитому платті.

В руках у неї щось загорнуте.

Ганна. Не спізнилась?

Касян. Ні. (Оглядає Ганну.) А плаття в тебе... Коли це ти встигла?

Ганна. Я давно його пошила.

Касян. Давно... (Дивиться на Ганну.)

Ганна. І в тебе костюм новий.

Касян. Теж давно купив...

Ганна (стримуючи хвилювання). Касяне... Скоро діти прийдуть.

Касян (пауза). Скоро.

Ганна. Приймемо їх...

Касян. Не турбуйся.

Ганна. Спасибі.

Касян. І тобі спасибі.

Ганна. Я збираюсь поїхати до сина...

Касян. Що ж, коли вирішила — їдь.

Велика пауза.

Ганна. Касяне...

Касян. їдь.

Входять молоді і дружки, низько вклоняються батькам, цілуються.

Щастя вам, діти мої, великого щастя бажаю. (Від хвилю-вання не може говорити.) Великого...

Г анна (розмотала пакунок, а потім розгорнула вели-кий чудесний тканий рушник, взяла посередині обома руками, схвильовано говорить.) Діти мої, цей рушник виткала моя любов.

Касян опустив голову.

Візьміть його.

Олексій і Ярина беруть.

Олексій. Мамо, я не можу краще сказати, як сказав наш поет. (Говорить схвильовано:)

Я візьму цей рушник,

Простелю, наче долю ^и.

І зазвучало в симфонічному оркестрі продовження цієї пісні. Виходять гості, а потім з другого подвір'я йдуть Степан, Ангеліна, Д мит-р о. Всі вітають молодих, і в цю ж хвилину чути крик Чижа: «Урядова!

Урядова!»

Чиж (вбігає). Урядова телеграма!

Швидко входить Чорногуз.

Чорногуз. Увага! Тихо! Урядова телеграма. Слухайте усі! «Дивився ваші роботи. Гаряче поздоровляю з великим творчим успіхом. Буду радий зустрітись з вами на ювілейній виставці. Обнімаю. Міністр культури».

Чиж. Тчк.

Касян дивиться на всіх, потім на Ганну. Ганна підходить до Касяна, обняла його, цілує, взяла під руку.

Це ще не все. Ще десять телеграм, і всі до вас їдуть! Ярина (розгублено). Тату...

Василина. Ой, боже!

Чиж. Читаю: «Ідемо усім сімейством, тчк...»

Касян. Не треба читати! Нехай їдуть, нехай їде вся республіка. Приймемо з музикою і піснею! (Махнув рукою.)

І загриміла музика, полилася пісня. Всі співають. На авансцену ідуть молоді з рушником, вклоняються, за ними Касян і Ганна, потім Чорногуз і Василина, а потім усі гості.

Завіса.

Драма на 2 дії

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Катерина Михайлівна. Микола.

Галина Романівна — мати Юрко.

Катерини. ' Наталка.

Антон — син Катерини. Орися.

Кирило С е р г і й о в и ч — артист Іван.

естради на пенсії. Ольга.

Максим Максимович—капі* Варвара.

тан далекого плавання. Чоловік напідпитку.

Генерал. 1-й шахіст.