Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 191)
Колотуха. Спізнилась, голубко, не на твої года, Ме-ланю, така розпірка.
Меланка. А тепер мода начисто перемогла роки. Дід
Чути голоси: «Го, го! А чи є хто?»
Колотуха. Ще хтось до вас.
В а с и л и н а. Вибачайте, подивлюсь, сідайте.
Гаврило не відповідає.
Меланка
Леся. Зараз, мамо!
Колотуха. Несіть качки, кури й гуси в хату.
Сини котять.
Д І Д. Куди ВОНИ?
Колотуха. У тінь. І ви туди, туди.
‘ Дід. Вип’ю, давай кварту!
Колотуха. Почекайте. Ідіть у тінь,
Дід. Я вже спеки не боюся.
Чути голос В а с и л и н и: «Касяну краще, краще. Проходьте». Входять Василина та шахтарі Максим Туз та Семен Корінь, їхні дружини: Зіна й Марія та дочки Тамара й‘ Кате* ри на. В руках у чоловіків великі чемодани
Василин а. Знайомтесь. Це наші друзі — голова колгоспу Колотуха з сімейством, а це бойові друзі Касяна: шахтарі Максим Туз та Семен Корінь, їхні дружини, дочки.
Колотуха. Моя дружина Меланка; мій батько Стра-тон Онуфрійович, попереджаю: на вухо тугий; дочка Леся; сини-механізатори... Іван та Олександр. Попереджаю: нежонаті.
Корінь. Красиві діти у вас.
Зіна Туз. Моя дочка Тамара, технік. Попереджаю суворо: ще незаміжня.
Марія Корінь. Моя дочка Катя, старший технік. Суворо попереджаю: хоче вийти заміж.
Катерина. Мамо!
Меланка. Гарні дівчата, гарні!
Олександр
Підходять до дівчат, вклоняються,
Тамара. І дуже.
Іван
Катя. Уявляю...
Олександр. Ох...
Тамара. Ох...
Іван. Так...
Катя. Так, так...
Туз. Ох і духота ж сьогодні!..
Колотуха. Мабуть, сорок є...
Корінь. Підходящий градус, поважаєм!
Дід. А що то за люди?
Колотуха. Шахтарі.
Дід. Не чую!
Колотуха
Дід. Шахтарі...
Вот лошадь мчится по про- Прощай навеки, коренная,
дольной, Мне не увидеться с тобой,
По темной, узкой и сырой, Прощай, Маруся, ламповая,
А коногона молодого И ты, товарищ стволовой!
Предупреждает тормозной.
Душевна пісня...
Туз. Хороші, веселі...
Входить в іншому платті Василини.
Василина. Прошу всіх до хати. Ви ж з дороги — прошу, прошу.
Всі йдуть до хати. Вилітає на сцену Варвара. Варвара. Ой... ой... ой!.. Люди, люди, де ви? Я зараз розірвусь, як граната, от на такенькі осколки! Ой... Ой... Ой!
Входить Василина.
Василина. Варваро!
Варвара
Василина. Що з тобою?
Варвара. Я зараз вибухну. Не віриш! Вибухну, навіть осколків ніхто не знайде. Утік... Утік у невідомому напрямку. Василина. Хто?
Варвара. Гіпноз... Альфред, падлюка, Гулька. Залишилось тільки — о!
В а с и л и н а. А як же буде з лікуванням Касяна? Він же тільки один сеанс зробив.
Варвара. Загіпнотизував мене, зміюка, я заснула, набігалась на роботі і так заснула... а він забрав золотий годинник, перстень і такі сережки!.. Бачиш, гола, як бубон. Як же я буду на весіллі? Дивитись гидко. Усю мою красу украв! Оголив! А я його вважала за великого чарівника... Попадись він мені в руки, я такий гіпноз йому зроблю!.. Василина. Зараз же заяви в міліцію.
Варвара. А що я скажу? Що? Все місто засміє. Яка ганьба! Я ж сама все знімала. Дурна, дурна!
Василина. Так він жулик?
Варвара. Повний авантюрист!
Василина. А ти казала...
Варвара. Осліпла, Васю, осліпла. Він, зміюка, так розслабив мою волю... Зовсім осліпла. Нікому не кажи, нікому.
Входить Касян.