Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 183)

Олексій. А тебе в той час називали хвальком, не забув?

Костя. Називали мовчуни-гриби від заздрості. Олексій. Ти знаєш, що я про тебе думаю?

Костя. Знаю.

Олексій. Ні.

Костя. Розкажеш на нашій інтимній зустрічі. Це буде сьогодні увечері, згоден?

Ярина. Зустрічі не буде.

Костя. Не турбуйтесь, королево. Я великодушний. Ви його впізнаєте.

Ярина. Костю, на хвилинку. (Обійшла, стала коло штахетів.)

Костя. Інтимна розмова?

Ярина. Так. Дуже інтимна.

Костя. З радістю, мадемуазель. (Підійшов з другого боку штахетів.) Я слухаю.

Ярина (ударила його по обличчю). Це завдатокі Костя (закрив обличчя руками. Пауза. Дивиться на Ярину, тихо). Це сон... Ти ударила мене. Ти, моя любой. Скільки я вистраждав... Кращих друзів з-за тебе перетворив на ворогів... Коли я падав на рингу, ти з’являлась переді мною, твій образ, ти підіймала мене, і я перемагав... Я ніколи тобі про це не говорив, ніколи. Ну що ж, дякую за завдаток. Дякую.

Пауза.

Гуд бай, леді! До зустрічі, джентльмен! (Іде.)

Ярина. Стій! І я тобі не говорила ніколи, як я тебе любила. Любила. Скажу чесно всю правду, думала все життя бути з тобою.

Костя. Неправда.

Ярина. Я любила тебе, як може любити дівчина вперше...

Костя. Так чому ж ти?..

Ярина. Не я, ні. Слава. Твоя слава знищила в тобі усю красу. Слава... Яке це нещастя, коли вона приходить до безхарактерної людини! Я не раз про це тобі говорила, я плакала, а ти брав гітару в руки і... (Утрировано імітує його вульгарну пісню.) Ніколи не забуду ці хвилини. А тепер іди. (Повернулась і пішла, сіла на лаві, опустила голову на руки.)

Велика пауза. Костя взяв акорд один, другий, пішов. За ним пішов Дмитро. Олексій підходить до Ярини.

Олексій (тихо.) Ярино...

Ярина не відповідає.

(Взяв у долоні її голову, підвів, дивиться в її очі.)

Пауза.

Я... я піду, Ярино.

На устах Ярини з’являється посмішка, вона кивнула головою. (Пішов.)

Входить Касян, він наспівує. В руках у нього ящик. Підійшов до столика, розкрив ящик, вийняв одну фігурку, дивиться, посміхнувся. Входить Василина. Касян поклав фігурку в ящик, закрив.

Василина. Прийшов професор. Він зараз миє руки... Лягай! (Вийшла.)

Ярина. Лягай, тату.

Касян розвів руками.

Не розводь руками. На всі питання професора ти даси відповіді.

Касян замахав руками.

Не махай руками. Не комар прилетів, а професор невропатолог з столиці в нашу лікарню приїхав. Я його запросила до тебе, і він з радістю прийняв моє запрошення.

Касян розвів руками.

Знову!

Касян приклав руки до серця. Вклонився.

У неділю моє весілля, і ти мусиш бути здоровим і танцювати так, щоб аж земля згиналась. Так буде, тату! (Пішла.)

Назустріч Ярині виходить професор. В руках у нього портфель.

Вітаються.

Професор. Де ваш хворий?

Ярина показала рукою, пішла.

(Підійшов до Касяна.) День добрий. (Тихо свиснув.) Ка-сяне Петровичу!

Касян кивнув головою, показав рукою на стілець.

(Сів.)

Пауза.

Так-с... так... (Тихо свиснув.) Так-с... (Знову свиснув.)

Касян теж свиснув.

(Посміхнувся.) Я колись дуже (свиснув) заїкався і вилікував себе сам. Як тільки відчуваю проклятий рефлекс (свиснув), я св^щу і, як бачите, розмовляю нормально (свиснув). Це у мене ще залишилось від (свиснув) від контузії. Партизанив.

Касян встав, простягнув руку професору, міцно потиснув.

І ви партизанили? Виходить, ми бойові друзі.

Касян свиснув.

Але ви не жартуйте, бо звикнете (свиснув) насвистувати. Як себе почуваєте?

Касян показав великий палець.

Так-с, так-с... У вас тут затінок, але все-таки душно. (Зняв пенсне, виймає з кишені замість хустинки кінці, не помічає, починає протирати пенсне.)

Касян здивовано дивиться.

(Помітив, подивився на кінці, засміявся.) Це я вранці копався в моторі свого «Запорожця», шукав іскру. Чудесна машина, тільки жаль, жінка моя (свиснув) не влазить. (Дістав хусточку, витер руки.) Так-с, так-с... (Розкрив портфель, взяв молоточок.) Почнемо! Покладіть ногу на ногу.

Касян поклав.

(Стукнув молоточком по коліну.)

Нога підскочила.

(Свиснув.) Рефлекс добрий. Прошу ліву.

Касян поклав ногу.

(Стукнув.) Тут гірше. Розстебніть сорочку. Я вас оцим трохи поколю.

Касян розстібає сорочку.

(У деяких місцях поколює тіло Касяна, потім проводить декілька ліній на грудях.) Так-с! Встаньте! Заплющіть очі, простягніть руки, пальці. (Свиснув.)

Касян зробив.