Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 173)

Аркадій. Будуєте дачу?

Богутовський. Доїдаю, продав. Скоро попливуть килими. Правда, я міг би продати за добрі гроші мої ранні роботи, але вирішив подарувати їх на весілля дочці... Колись подивиться і згадає батька.

Аркадій. Не думав, що у вас матеріальні труднощі.

Богутовський. Так усі мої знайомі думають... Минули часи великих замовлень, а за пейзажі платять мало, та й не дуже купують. А у вас як?

Аркадій. Сподіваюсь, що моя нова драма піде в театрах.

Богутовський. А коли нР

Аркадій. Напишу сценарій, там гроші платять неза-. лежно^: йід якості.

Богутовський. Чув, що вашого брата -добрячим податком обклали?

Аркадій. Не скаржимось, ні.. (Сміється.)

Богутовський. І я не скаржусь. Платити нема з чого. Ніхто не турбує. (Пауза.) Ваш приїзд так розхвилював мейе...

Аркадій. Справді?

Богутовський. Згадав ті дні, коли ми одержували премії. Уранці не зміг писати.

Аркадій. А що пишете?

Богутовський. Пейзажі, портрет одного робітника... Нічого значного не роблю...

Аркадій. Чому? Ви ж майстер великих композицій...

Богутовський. Був, а тепер я вчусь по-новому бачити світ.

Аркадій. Не ви один...

Богутовський. Від цього не легше. Я випив чашу до дна. Повністю. І це забути не можу...

Аркадій. Свою колишню славу.

Богутовський. Не про неї думка.

Аркадій. Тоді, пробачте, не розумію вас.

Богутовський. Ви ж самі поздоровляли мене і високо оцінювали мою роботу, за яку я одержав премію. Чи ви забули, як і інші?

Аркадій. Не забув. Можу зараз нагадати вам усі мої пишні слова, усі епітети...

Богутовський. Хіба вони були тоді нещирі?

Аркадій. Щирі, запевняю вас, але ми всі ніби трохи постаріли і порозумнішали.

Богутовський. З першим згоден, а от у другому невпевнений. Вибачте, це я про себе. Самокритика.

Аркадій. Коли вона щира, то ви ще раз розправите крила...

Богутовський. Чесно кажучи, пробував, не виходить,

Аркадій. Чому?

Богутовський. Скажіть, чи може бути справжнє мистецтво без героя?

Аркадій. Ні.

Богутовський. , А хто тепер входить в моду у нас? Кому так шумно аплодують за кордоном?

Пауза.

Аркадій. Ви вважаєте, краще не говорити про те, що було?

Богутовський (гаряче). Сказал» раз на увесь світ — і досить. Нащо ворушити минуле? Нащо давати ворогам матеріал?

Аркадій (пцльно дивиться на Богутовського). А хіба ми так не жили? Не винось сміття з хати, навіть коли воно аж до носа піднялось. Нюхай, задихайся, але мовчи, щоб не дізнались вороги за кордоном та й свої люди. І яку тільки сваволю цим не покривали? Невже і зараз не розумієте, що це політика боягузів і деспотів, які не вірять ні в себе, ні в свій народ. Не глушити, а підтримувати кожну чесну думку, якою б вона гіркою не була... Пробачте за різкість, але в цій справі я стою непохитно!

Богутовський. І вас не хвилює, що тепер старанно опікають усяких крикунів, тих, що махають кулаками після бою, в якому вони не брали участі, звуть себе єдиними правдолюбцями, а все, що було до них, називають брехнею

і мастять дьогтем?

Аркадій. Згадайте весняні потоки, скільки усякого бруду пливе зверху... А хіба він може змінити красу і силу весни?

Богутовський. В природі це так...

Аркадій. А коли іде велика боротьба, на поверхню випливають різні спекулянти, кар’єристи, крикуни, які готові танцювати на рамах, щоб створити сенсацію і заробити оплески у таких, як самі... А запобігають перед ними, як правило, ті, що в минулому глушили свіжу думку, а тепер тремтять їх заячі душі перед горлопанами. І перші, і другі — сміття.

Входить О ля, спинилась.

Оля. Можна?

Аркадій. Просимо...

Оля підійшла.

Сідайте...

Оля. Дякую... (Поклала скрипку на пень.)

Богутовський. Чого так рано повернулась?

Оля. Не можу грати.

Богутовський. Чому?

Оля. Стала над кручею, подивилась униз і мало не полетіла у воду. Голова іде обертом.

Аркадій. Може, ви перегрілись... Сонце пекуче.

Оля. Не думаю... Я звикла.

Богутовський. Іди прийми пірамідон і полеж.

Оля. Не хочу.

Богутовський. Чому?

Оля (різко). Не хочу!

Богутовський. Що з тобою?

Оля. Нічого.

Богутовський. Іди до намету.

Оля. У мене є справа до Аркадія Васильовича.

Богутовський. Яка?

Ол я. Я хочу розказати зміст моєї майбутньої п’єси і попросити поради.

Богутовський. П’єси?

Оля. Ти здивований?