Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 156)

Терещенко. Тут їх багато, лінія фронту проходила... Жаль, що не накопав черв’яків...

Самосад. Закопав я її глибше і посадив квіти па тому місці... Чия вона?..

Дремлюга. Що ж, Федю, будемо на хліб ловити. Увечері на хліб ще краще бере.

Терещенко. Дрібна дуже скльовує хліб. Це муки, а не ловля.

Самосад. Та хіба ви будете ловити, коли у вас з корзини біла головка виглядає?..

Дремлюга. Побачив! (Сміється.) Приходь на берег, почастуємо.

Самосад. Спасибі, не прийду.

Дремлюга й Терещенко йдуть до річки. Самосад узяв відро, лопату, пішов у парк. Повертаються Ромодан і Варвара.

Варвара. Ти так зблід, Петре. Може, ляжеш?

Ромодан. Це тобі здалося. Я добре себе почуваю. Завтра на роботу. Може, ти відпочинеш?

Варвара. Ні, мені пора, Петре, додому. Завтра рано вставати.

Ромодан. На роботу?

Варвара. На поїзд. Завтра виїду звідси.

Ромодан (радісно). На село, додому?..

Варвара. Так, Петре. Збулося те, про що я ночі думала. Тепер моє місце на полі, там я більше зроблю. Але науку в місті не забуду. Спасибі робочим: навчили мене не тільки будувати, але й ширше на світ дивитись.

Ромодан. От за це я тебе розцілую, сестро... (Обняв, поцілував.)

Варвара. Скоро ти почуєш про мене. В майбутньому році знову буде стояти моя кукурудза і в тебе, і в Києві...

Ромодан. Вірю.

Варвара. Одне тобі скажу на прощання.

Ромодан. Що, Варваро?

Варвара. Рішення великі, сонячні... Але і сонце можуть хмари закрити, коли про людей забудеш. Ти приголуб людину, приголуб — і вона гори переверне!.. Замінюй негідних і сміливо піднімай ще слабких, але здібних — і ти будеш тисячоруким у кожному селі... Будь здоров, брате, приїзди в рідне село...

Ромодан (тихо). Спасибі за добре слово. Приїду.

Варвара (провела долонею по його голові). Як би я хотіла, щоб не один ти був...

Ромодан. Я вже звик...

Варвара. Не кажи так. До цього людина звикнути не може. Не обкрадай душу свою... Шукай дорогу — і знайдеш... Прощай, брате.

Ромодан. Прощай, сестро. Я проведу тебе до машини.

Сходять з тераси. Ромодан узяв Варвару під руку, ідуть в парк.

З другого боку з’являються Д р е м л ю г а і Терещенко.

Терещенко. Не пощастило нам сьогодні. Вудки ио-рвали...

Дремлюга. Да-а... А чи дома Петро Олександрович?

Терещенко. Я чув, із здоров’ям у нього вже все в порядку...

Дремлюга. Так. (Піднявся на терасу, гукнув у відчинені двері.) Петре Олександровичу!.. (Зайшов у будинок, повернувся, іде до столика.)

Терещенко сидить під липою, наспівує. Він напідпитку.

Нема... Мабуть, десь у парку гуляє. (Сів коло Терещенка.)

Терещенко. Одна щука на живець — хіба це ловля?.. (Витягнув з кошика щуку, поклав на стілг)

Дремлюга. А щука добра!..

Терещенко. Що з тобою, Гордію? Не п’єш, а настрій — ніби поховав друга...

Дремлюга. Не друга, себе ховаю... Здається, моя пора пройшла...

Терещенко. Що ти, Гордію. Ти — орел, а орли ніколи не старіють.

Дремлюга. Не кричи, Федю.

Терещенко. Вибачай. Ех, скажу я тобі одне, Гордію... У мене теж у серці казна-що робиться... Не розумію я, не розумію, що навколо нас твориться...

Дремлюга. Може, спати підеш? Ти багато столичної смикнув...

Терещенко. Горілка тепер мене не бере. Душа болить... Нудно жити стало. Нудно!..

Дремлюга. Чому?

Терещенко. Ми з тобою не перший рік і в партії, і на керівній роботі... Я знав одне: держу лінію на тебе — і все в порядку. А тепер що?..

Дремлюга. А що?

Терещенко. От приїхав Ромодан з Пленуму. Про що він на активі говорив?.. Кукурудза, квадрати, гнізда... Все для людини... Все для людини!.. А для комунізму що?..— я питаю! Якою скукою віяло від кожного слова його доповіді!..

Дремлюга. А актив йому аплодував та ще й як!..

Терещенко. А чому? Поплив за течією, в хвості активу... Хіба це лінія? Ти знаєш, Гордію, я ніколи підлабузником не був, ми старі друзі, не один пуд солі з’їли... Але коли ти раніше виходив на трибуну, то як усі хвилювались! Аж голови в плечі втягували... Так відчували твій авторитет!.. А тепер кожен сидить, як хоче, і меле, що хоче... Ніхто нікого не боїться. Я питаю: де ж тут партійна дисципліна?..

Дремлюга. Нічого,.. Пошумлять, погаласують, а потім усе стане на своє місце.

Терещенко. Де видано, щоб секретар обкому так неприпустимо гостро говорив про голову облвиконкому?.. Та коли на самій горі таке почалось, то яку ж тоді мені лінію тримати?.. На кого?..

Дремлюга. Он Ромодан... Федю, візьми вудки і йди, я поговорю з ним...

Терещенко. Образив він тебе... друже.

Дремлюга. Іди, іди...

Терещенко взяв вудки, щуку, іде.

Йому назустріч виходить Ромодан.

Терещенко. Здрастуйте, Петре Олександровичу! Як ваше здоров’ячко?..

Ромодан. Дякую, добре. А ваше як?

Терещенко. Я — як старий дуб: ніякі вітри мене не беруть...

Ромодан. Не зарікайтесь. Бувають такі бурі, що і старі дуби з коренем летять... (Повернувся і йде до Дремлюги.) Як улов сьогодні?

Терещенко. Не було кльову.

Терещенко виходить.

Ромодан сів біля Дремлюги.

Пауза

Дремлюга. Душно сьогодні.