Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 154)

Ганна. Знаю. Ну, а як мене перевіряли... (Пауза.) Добре, що люди .не побоялись, заступились за мене. Розшукали тих, кого я врятувала від фашистської неволі. Ти ж знав мене дівчиною, разом росли, потім одружились... Все знав... а захитався... а може, й не повірив.

Ромодан. Коли я дізнався, що тебе арештували, я просив за тебе, робив усе що міг. Коли я зрозумів, що в тих, хто сфабрикував справу про тебе, правди не знайду, я пішов до секретаря ЦК. Розповів йому все, і коли б він не втрутився, ще невідомо, що тоді було б з тобою... і зі мною...

Ганна. Петре! Ти просив, боровся за мене?! Я не знала... (Пауза.) Спасибі! І все-таки, Петре, ти мусиш зрозуміти, що було в моїй душі. Адже ти не повірив... не повірив... У моєму серці вже нема образи. Моє серце закам’яніло тоді.

Ромодан. Ти кажеш правду. Тоді моя віра в тебе похитнулась. Час був такий. Я знаю, це не може мене виправдати... За ці роки я стільки витерпів. І до смерті, мабуть, не втихне біль... Ще й зараз такі ночі бувають...

Ганна. Не треба, Петре...

Ромодан. Вибач, що вирвалось... Не про це я хотів тобі сказати. Ганно, я зрозумів, скоро зрозумів, що той, хто не вірить найближчому другу, що б не говорили про нього_г той не може вірити нікому. Я це зрозумів, але було вже пізно..,. Ти повертала мої нерозкриті листи. (Пауза.) Скільки зла>- болю, сліз принесло людям, недовір’я, яке сіяла ця банда!.. . .:

Ганна (тихо). Поранили... поранили і малих, і великих людей...

Ромодан. Ганно...

Ганна. Ніколи більше не повернеться цей жахливий сон...

Ромодан. Ніколи! Ганно... (Підходить до неї.) Ганно...

Ганна (встала). Іди, Петре, скоро Ліда повернеться. Мені б не хотілось...

Ромодан. Добре. (Встав.)

Ганна. Петре. . Я простила тебе, це правда. Але... Іди. У мене таке серце тепер, що... Іди.

Ромодан. Будь здорова, Ганно. Поцілуй Ліду. Ганна. Будь здоров, Петре...

Ромодан вийшов Ганна підійшла до - віш, відчинила — і в кімнату полинули звуки оркестру, кінець П’ятої симфонії. Ганна стоїте :*вилииу коло вікна, обернулась, помалу підходить до дивана. Упала на нього і тихо

заридала.

Завіса.

Парк., Тераса дачі Ромодана. На терасі стіл, плетені стільці. Недалеко від тераси за столиком під старою липою сидять Ромодан, Вернигора, Калина, Ройовий, Овчаренко.

Ромодан. Казав я вам, що буде рішення ЦК і Ради Міністрів України?.. Підтримали наші пропозиції.

Ройовий. Не ждав. Так швидко.

Ромодан. Не затягуйте з документацією, щоб до зими почати будівництво заводу.

Ройовий. Не затягнемо.

Ромодан. Все у вас?

Ройовий. Все. Коли вам лікарі дозволять приступит до роботи?

Ромодан. Обіцяють через тиждень. Але я завтра буду, в обкомі.

Калина. Не можна...

Ромодан. Я вже вчора доповідь читав.

Калина. Тому й гірше стало.

Ройовий. Що ви? Після такої операції не слухати лікарів...

Калина. Ох і вредний же ти, Ройовий!.; Радиш слухати лікарів, а сам щодня півтеки тягнеш сюди: і теплиці, і водопровід, і рами для парників, і школи...

Ройовий. Так ми ж разом...

Ромодан (до Вернигора). А ти помолодшав... і засмаг... На цигана став схожий.

Вернигора. За цей короткий час я їздив більше, ніж за минулі три роки...

Ромодан. Молодець! Знаєте, Кирило проситься на директора МТС. А я проти. Нехай спочатку поїдуть агрономи, що в апараті Дремлюги сидять...

Вернигора. Ти ж сам мені казав...

Ромодан (перебиває). Казав, коли ти потопав у чорнилі й паперах. А тепер, коли твоя душа знову молодою стала, тобі з облвиконкому йти не можна. Чи не так, Євгене Максимовичу?..

Калина. Згоден.

Вернигора. Набридло мені в чиновниках ходити!..

Калина. А ти не ходи. Не державний апарат перетворив вас у чиновників і бюрократів. Самі насмітили — самі й вимітайте. І то швидко, поки вам по-дружньому радять.

Ромодан. Чуєш?

Вернигора. Чую...

Ромодан. А що скаже Гаврило Онуфрійович?

Овчаренко. Я згоден. Радянський апарат, як казав...

Ромодан. ...у своїй капітальній праці товариш...

Овчаренко. Якраз помилились. Я його вже не цитую. Я згоден, товариші, що в радянському апараті повинні працювати такі досвідчені люди, як Вернигора...

Вернигора. А сам їдеш...

Овчаренко. Іду. Буду працювати над дисертацією.

Ройовий. Щасливої дороги й попутний вітер...

Овчаренко. Спасибі.

Ромодан. Від робітників МТС і від мене передайте товаришеві Нудникові привіт і наше побажання, щоб він перестав стригти цитати. Нехай більше працює головою, а не ножицями...

Ройовий. Дозвольте вас завтра провідати?..

Ромодан (посміхнувся). В справі електростанції?..

Ройовий. Так.

Вернигора. Є в мене деякі думки...

Овчаренко. У мене є одне методичне питання.

Кали н а. Це на бюро.

Ромодан. Приходьте в обком у другій’половині дня, бо зранку я буду з Євгеном Максимовичем ділити справи.

Вернигора. Як?

.Ромодан. Товариша Калину затвердили другим секретарем обкому. Прошу любити й жалувати.

Вернигора. Вітаю вас. (Тисне руку.)

Калина. Лікар іде!

Ромодан (весело). Ховай папери й теки!.. От туди... Так. Почали пісню

Усі співають «Стоїть гора високая..»²⁰ Входить Катерина. Дивиться на всіх, з’явилась посмішка на її обличчі*

Катерина. Знов засідали?

З дачі виходить Варвара