Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 151)

Марченко. Лекцію слухаємо. Просимо.

Соха. А як же це ви, товаришу Марченко, без мене лекцію почали?

Марченко! Бо ви на качок поїхали...

Соха. A-а... (Дивиться на Ромодана.) А ви з міністерства?

Марченко. Товариш Ромодан, секретар...

Соха. Не може бути? Вибачте, я навіть уявити не міг, що ви до нас приїдете. (Вітається.) Ми дуже раді... дуже! Що⁴ ж не подзвонили? Не попередили?

Ромодан. Не хотів вам перебивати полювання...

Соха. Та яке тут полювання! Не було льоту зовсім. (До Марченка.) Давно почали?

Марченко. Години три тому...

Соха. Так що ж, товаришу Ромодан, підемо до мене, поговоримо... А ви продовжуйте.

Ромодан. До вас тут питання є.

Соха. У кого?

Р о м о д а н. У товаришів.

Соха (звертається до всіх крижаним голосом). Ну, ну, давайте. Хто мені питання ставить?..

Тиша, ніхто не відповідає.

Нема питань? Нема!..

Ромодан. Тоді у мене є. Скажіть, товаришу Соха, ваша МТС за врожай відповідає?

Соха. Цілком і повністю!..

Ромодан. Товаришу Дударик, який у вас був урожай озимої пшениці?

. Дударик. Десять центнерів з гектара. А цей рік дев’ять.

Ромодан (до Коровая). А у вас?

Коровай. Одинадцять, а цей рік — дванадцять...

Соха. А, так це ви, голубчики, скаржитесь?! Тоді мені ясно... Товаришу Вишневий, яка у вас пшеничка?

Вишневий. Двадцять три центнери.

Соха. А у вас, товаришу Скиба?

Скиба. Двадцять п’ять.

Соха. Чули, товаришу Дударик?..

Дударик. Питайте далі. Ось сидять голови колгоспів, питайте їх...

Ромодан (до Сохи). Яка у вас освіта?

Соха. Незакінчена середня.

Ромодан. А хто ви по професії?

Соха. Хто? (Пауза.) Я... директор, багато років...

Ромодан. А де головний агроном?

Соха! Відпочиває дома, він, у райцентрі живе.

Ромодан. Скільки у вас агрономів з вищою освітою?

Соха. Один і два практики.

Ромодан. На одинадцять колгоспів... Важко вам працювати...

Соха. Важко. Але ми з року в рік усі плани робіт виконуємо.

Дударик. А що з того! Ви скажіть, хто винен, що в нас аж п’ять колгоспів на ноги не можуть стати?..

Соха (звертається до Ромодана). Що ж воно виходить? За Дударика відповідає Соха, за Коровая — теж Соха, за всі директиви — Соха...

Ромодан. Які директиви?

Соха. Щодня я одержую отаких (показує) сорок-п’ят-десят розпоряджень, директив, а скільки телефонограм та телеграм з району, області, міністерства... Пишуть таке, що й розібрати не можна. І на все мені треба негайно відповідь дати. Та чи є хоч один міністр, щоб мав таке навантаження, як я?.. Усі відповідати мусять: і знизу, а ще більше — зверху.

Ромодан. Це вірно. Відповідати мусять усі...

Дударик. Товариш Соха любить тільки усіх повчати, і такими словами, що з нашого району навіть усі граки повідлітали — не витримали його голосу. Дозвольте і мені процитувати — не з книги, а по пам’яті: кадри вирішують все. І від себе додати: яка керівна кадра — такі й діла.

Ромодан. А скільки у вас комуністів?

Марченко. Тут майже всі комуністи й комсомольці.

Ромодан. Соха Сохою, а як же ви працюєте, товариші члени партії — честь, слава і гордість народу, як називав комуністів великий Ленін? Невже і далі так жити будемо?.. (Пауза.) Як ви вважаєте, товаришу Соха?

Соха. Я два рази просив, щоб мене звільнили з посади директора. Кажуть — кричу на людей. А чого кричу? Бо мені таки важко. А дайте мені тракторну бригаду — і я кращому трактористу на п’яти наступлю!..

Ромодан. Допоможемо вам, товаришу Соха. А що ви скажете, Гавриле Онуфрійовичу?

Овчаренко мовчить. Ромодан посміхнувся.

Що каже філософ Нудник з цього приводу?

Овчаренко. Він такі питання не розглядає.

Ромодан. Не розглядає... Ну, а ви що скажете?

Овчаренко. Я готувався до лекції про повний комунізм, тому все це для мене несподівано...

Ромодан. Комунізм — це не цитати, а живе, безсмертне серце народу, наше велике життя, наша пристрасна боротьба! Ви ж знаєте, як Володимир Ілліч ненапидіп начотчиків.

Овчаренко (розгублено). Так, так... знаю... Напам’ять знаю. У мене навіть є ця цитата в лекції.

Ромодан. Боюсь я, що легше нам буде в усі МТС дати хороших директорів, інженерів, агрономів, ніж побороти в душі деяких наших пропагандистів товариша Нудника...

"Соха. Ходім, товаришу Ромодан, я покажу вам наше господарство.

Ромодан. З радістю.

Ідуть.

Овчаренко. І я піду з вами.

Качан. Закінчили?..

Овчаренко. Кінчив!

Качан аплодує. В с і пішли за Ромоданом. Овчаренко збирає сторінки. До нього підходить Коровай, взяв графин, дивиться. Овчаренко пішов. Коровай хоче налити в склянку води, але графин порожній. Здаля чути гармонь, веселу пісню.

Коровай. Такий графин води випив! І три години без перерви про вченого Нудника розказував... А скільки ж сам Нудник п’є й говорить?! (Похитав головою.)