Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 150)

Качан. Я зараз...

Марченко. Встигнеш, скоро перерва. Сідай! (До Овчаренка.) Прошу, товаришу Овчаренко!..

Овчаренко. Отож, товариші... (Читає.) «При комунізмі людина не буде мати на собі родимих плям капіталізму, які так калічили індивід».

Стара жінка. А від якої хвороби оті плями?

Марченко. Питання потім.

Ввійшли Ромодан і Дударик. Вони сіли збоку на колоду.

Овчаренко. «Не буде таких потворних рис минулого, як ревнощі, заздрість, скнарість, зиск... При комунізмі не буде грошового обігу. Не буде ринків з властивими їм законами риночної ціни... Не буде держави... Не буде армії... Не буде...»

Коровай. Вибачте, товаришу лектор, а що буде?

О в ч а р е н к о. Я вас не розумію. Що ви хочете сказати?

Качан. Не перебивайте, бо й так затягнули.

Коровай. Ну, приміром, як буде при комунізмі з трудоднями?

Стара жінка. Еге, скільки даватимуть?..

Овчаренко. Трудоднів при комунізмі не буде!..

Стара жінка (здивовано). Не буде?..

Коровай. А що ж буде?

Овчаренко. Буде особлива форма задоволення потреб населення.

Коровай. А що її, ту форму, на кіли будуть видавати чи грішми?

Молодий тракторист. Буде так: від кожного по здібностях і кожному по потребі. Ясно?

Коровай. Ясно! Всі однаково будуть одержувати.

В и ш н е в и й. Е, ні! При повному комунізмі зрівнялівки не буде.

Коровай. А ти звідки знаєш?

Вишневий. Прочитав у товариша Леніна.

Коровай (до Овчаренка). Вірно це?

Овчаренко. Вірно.

Трактористка. А коли в нас ясла будуть? Наш директор третій рік обіцяє. Малят немає на кого залишити!..

Голос. У тебе свекруха є, нехай дивиться!..

Трактористка. Яке твоє діло! Свекруха не хоче. Вона в драмгуртку грає...

Ланкова. А що будуть з п’яницями робити?

Г о л о с. По потребі горілку їм даватимуть!..

Ланкова. А щоб вони не діждали!

Сміх.

Щоб їх тепер чорти взяли!..

Марченко. Ольго, припини конкретні вирази, коли про майбутнє доповідають.

Коровай. А чи буде МТС за врожай відповідати?

Марченко. Коли?

Коровай. Тепер.

Марченко. Товаришу Коровай, ви хропли під час лекції, а тепер своїми питаннями в незручне становище лектора ставите. Товариш про повний комунізм говоре, а ми з вами ще на його порозі сидимо.

Коровай (розсердився). А мені надокучило сидіти на порозі. Я хочу в повний перелізти — тому й питаю...

Г о л о с и. Правильно! Вірно!

Дударик. Коровай правду каже. Я теж хочу спитати, чи будуть при комунізмі такі директори МТС, як наш Іван Іванович Соха?..

Марченко. Товаришу Дударик, ваше питання теж не на часі... Товариш Соха премії одержують... І ніхто їх зняти не може.

Г о л о с и. А де товариш Соха?

Марченко. В справах МТС...

Голос. На качок поїхав?..

Марченко (дзвонить). Закликаю до порядку!.. Товаришу Овчаренко, будете зразу відповідати чи потім, коли лекцію закінчите?.. Товариші, припиніть двіженіє! Качан, сідай!

Овчаренко. Товариші ставлять питання цікаві, але вони не мають прямого відношення до моєї лекції. Я закінчую. (Починає читати.) «В своїй капітальній праці товариш Нудник блискуче доводить, що коли людство...»

Марченко. Качан, сідай!

Качан. А чи буде сьогодні перерва?

Марченко. Потерпіть ще трохи. (До Овчаренка.) Прошу.

Ромодан (підходить до Овчаренка). Вибачте, Гавриле Онуфрійовичу. Якраз питання товаришів мають пряме відношення до вашої лекції, бо майбутнє народжується в сучасному житті.

Марченко. А ви хто будете?

Дударик (з піднесенням). Це новий секретар обкому партії Петро Олександрович Ромодан.

Всі встають і гаряче аплодують.

Ромодан. Дуже вас прошу: не вставайте і не аплодуйте. Я ще тут нічого путнього не зробив.

Всі засміялись, а Коровай почав аплодувати. Ромодан дивиться на нього.

Коровай. Вибачте, це я авансом, бо дуже вам бажаю успіху.

Ромодан. Спасибі.

Марченко. Просимо вас сюди, сідайте, будь ласка, в президію...

Чути — під’їхала машина. Усі дивляться в той бік.

Ромодан. Ні, ні... я тут... (Сідає поміж трактористів.)

Марченко. Наш директор, товариш Соха, приїхали.

Чути — гавкає собака, а потім трохи хриплий, але могутній бас директора: «Тарзан, Тарзан, назад! Назад, Тарзан!.. От диявол... Я тобі дам!.. Тарзан!

Щоб ти здох, проклятий!..» Входить Соха.

В руках рушниця, сумка і два кулички.

Соха (здаля). А що це тут робиться?