Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 148)

Дремлюга (перебиває), к що ви знаєте! Ви краще думайте про пшеничні зерна, а не про ті... як ви їх у чорта звете! — раціональні!.. З них пиріжка не спечеш!..

Калина. Здорово, Гордію! Правду сказав.

Дремлюга. Мабуть, земля перевернеться: за два роки вперше погодився зі мною...

Калина. Не перебільшуй.

Ромодан. Чули, товаришу Овчаренко? Доведеться вам поїхати почитати лекції на селі, придивитись, як люди живуть...

Овчаренко. З охотою. Але все-таки я думаю...

Входить Вернигора.

Ромодан (вітається з Вернигорою). Що це ви, Кириле Захаровичу, вирішили бороду відпустити?..

Вернигора. Даруйте, Петре Олександровичу. Я за останні дні так закрутився з підготовкою до наради, що і поголитись не мав часу.

Ромодан. Ніколи не думав, що ви проміняєте дослідну станцію на канцелярію...

Вернигора. І я не думав. Але Гордій Опанасовпч забрав мене, і от уже сім років під його керівництвом папери переписую...

Дремлюга. Іменно, переписуєш... Яку директиву не складе, доводиться мені переробляти, та ще як!

Вернигора. У вас такий характер, що ніхто вгодити не може...

Дремлюга. А характер у мене простий: не люблю базік — от і все! (Сміється.)

Ромодан. Я знав Кирила Захаровича до війни і такого за ним не помічав. Він був хорошим агрономом...

Дремлюга. А мені не агрономи потрібні, а хороші толкові директиви! У сільському господарстві я і сам розберусь.

Ромода н. Прошу, сідайте.

Всі сідають за стіл для засідань.

Хто буде доповідати?

Дремлюга. Товариш Вернигора.

Ромодан. Прошу, Кириле Захаровичу.

Вернигора (встав, розкрив теку). Підготовка до обласної наради передовиків сільського господарства проходить непогано. Проект рішення і промови підготовлені. Гордій Опанасович усе переглядав, зробив нам багато зауважень. Ми все виправили. Ось проект рішення. (Роздає.)

Ромодан. Не розумію, про які промови ви говорите?..

В е р н и г о ра. Ланкових, бригадирів, голів колгоспів — усіх, хто виступатиме на нараді.

Дремлюга. Промови будуть хороші. Ми довго над ними працювали.

Вернигора. Розраховуємо на тридцять п’ять виступів. (До Ромодана.) Ваш буде тридцять шостий.

. Дремлюга. Я дзвонив у Київ, там теж виступило тридцять п’ять. В Одесі теж було тридцять п’ять — це, так би мовити, норма...

Ромодан. Покажіть мені кілька промов.

Вернигора (подає). Прошу.

Ромодан переглядає.

Калина. На скільки днів розраховуєте?

Дремлюга. За два дні управимось.

Вернигора. Навряд. Ваша доповідь три години з половиною. Та Петро Олександрович виступить, мабуть, годин на дві.

Дремлюга. Треба ще промови скоротити.

Вернигора. Ми їх і так порізали...

Дремлюга. Робіть, що я кажу. Нам не базікання потрібне, а зобов’язання. Для цього багато часу не треба.

Калина. Це вірно.

Ромодан. Кириле Захаровичу, невже всі промоши так однаково думають? Ось послухайте, товариші. Промова доярки Христини Селезень: «Товариші! Глибока і змістовна доповідь голови облвиконкому товариша Дремлюги цілком пірно розкриває всі недоліки нашої роботи...» Друга промова. Бригадир колгоспу імені Першого травня товариш Крига. (Читає). «В змістовній і глибокій доповіді голови облвиконкому нас критикують гостро, але справедливо...» А ось тракторист Омельченко. (Читає.) «З великою силою і глибиною в доповіді голови облвиконкому товариша Дремлюги розкриті всі недоліки роботи нашої МТС...» (Гортає промови.) А ось, здається, трохи інакше. Голова колгоспу Дударик. (Читає.) «Товариші! Я щасливий, що тут, на цій нараді, міг почути таку глибоку і таку велику доповідь голови облвиконкому товариша Дремлюги...» Ану, дайте мені оригінал промови товариша Дударика.

Вернигора. Зараз. (Розшукує, подає.)

Ромодан мовчки читає.

Дремлюга. Оці виступи треба було б викинути...

Вернигора. Ви ж читали, Гордію Опанасовичу, і нічого мені не сказали...

Овчаренко. Це легко зробити.

Ромодан. Ану, товаришу Вернигора, читайте по абзацах виправлену вами промову, а я буду читати оригінал. (Подає.) Читайте з початку.

Вернигора. «Товариші! Я щасливий, що тут, на цій нараді, міг почути таку глибоку і таку велику доповідь голови облвиконкому товариша Дремлюги...»

Ромодан. Читаю оригінал: «Товариші! Я хочу сказати на цій нараді про свою біду. Два роки прошу районні організації і вже десять листів написав самому товаришеві Дремлю-зі, щоб нам прислали агронома, бо наш колгосп після укрупнення має чотири з половиною тисячі гектарів. Хазяйство велике, а в мене освіта — незакінчена церковноприходська школа. Районні начальники одмовили, а товариш Дремлюга навіть не відповів...» (До Вернигори.) Читайте ви.

Вернигора. «Дуже справедливо говорив доповідач, що ми не додержуємо правил агротехніки, тому в нас ще низькі врожаї. Наш колгосп бере на себе зобов’язання...»

Ромодан (перебиває). Хвилиночку. (Читає.) «У нашому колгоспі низькі врожаї, бо ми не додержуємо правил агротехніки. Але як можна додержувати їх, коли наша МТС щороку оре мілко, а сіє пізно?..» (До Вернигори.) Це є у вас?

Вернигора. Було, але... (Дивиться на Дремлюгу.)

Дремлюга. Дударик бреше, їх МТС краща в області, весь час премії одержує.

Ромодан. Дударик бреше... (До Вернигори.) Дайте мені оригінал промови Оксани Коломієць.

Вернигора. Зараз. (Подає.)

Дремлюга. Голови колгоспів звикли все валити на МТС.

Ромодан (мовчки читає). А ви, товаришу Овчаренко, читали ці промови?

Овчаренко. Переглядав ті, що були виправлені. (До Вернигори.) Чого ж ви мені не показали оригінали?

Вернигора. Я вам показував, але ви сказали, що не маєте часу читати...

Овчаренко. Я такого не пам’ятаю.

Ромодан (повертає Вернигорі виправлену промову Коломієць). Ану, читайте з цього місця.

Вернигора дивиться, мовчить, дістає хустку, витирає піт з обличчя.

Читайте. Може, вам води дати?..

В е р н и г о р а. Ні, ні! (Важко зітхнув, читає.) «Критику ми визнаємо. Наша свиноферма славилась на всю область, а останній рік ми дуже здали. Беру на себе зобов’язання...»

Ромодан. Дозвольте! «А чому ми здали? Помер наш голова колгоспу, ми хотіли обрати його брата, таку ж чесну і порядну людину, доброго хазяїна. Та не вийшло. Прислали нам з району п’яничку, Гарбуза, який уже завалив три колгоспи. Ми його не обрали. Тоді приїхав секретар райкому партії, скликав збори, вісім разів виступав — і таки добився свого. Як сів Гарбуз на нашу шию, все пішло прахом. Просимо Гарбуза з нашої шиї зняти і настановити нам голову, бо інакше всі люди розбіжаться...» (До Дремлюги.) І це брехня?..

Дремлюга. Я дзвонив секретарю райкому, але він категорично заперечує, що Гарбуз пиячить. У нього є помилки, але Гарбуз—людина заслужена, багато років головує, а ця, що пише, Коломієць, була в Німеччині...

Ромодан. Що, її Гітлер запрошував?

Дремлюга. Ні, її вивезли на роботу. Але мушу вам сказати, що серед них є дуже непевний елемент. Я їй не вірю. І секретар райкому теж такої думки. Я взагалі вважаю, що їй не треба давати слова. Я вам говорив, товаришу Вернигора?..