Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 147)

Ромодан. Павлов — великий учений, і вчить він вірно. Але не можна, товаришу Овчаренко, з приводу кожної проблеми бити поклони великому Павлову, бо можна лоба роз-. бити. А в черепі, як вам відомо, центральна нервова система, якій Павлов надавав величезного значення. (Пауза.) Ви не ображайтесь, будь ласка...

Овчаренко. А все-таки я як філософ вважаю...

Ромодан. Ви, Гавриле Онуфрійовичу, яке паукоио звання маєте?

Овчаренко. Кандидат філософських наук. Працюю тепер над докторською дисертацією...

Ромодан. Від усього серця бажаю вам успіху. Але па цей раз нехай проводять ветеринари і зоотехніки нараду так, як вони її намітили.

Овчаренко. Що ж, коли ви так вважаєте... щоб нарада йшла без нашого керівництва...

Ромодан. Я так не думаю. Ми на цю нараду запросимо голів колгоспів, доярок,— тоді і піде справжня наукова розмова. Входять Дремлюга і секретар міськкому партії Євген Максимович Калина.

(До Дремлюги.) Що трапилось у вас вчора на партійних зборах?

Дремлюга. Спитайте товариша Калину, він там був...

Калина. Збори пройшли добре.

Дремлюга. Добре?..

Калина. Критикували гостро роботу партійного бюро, окремих відповідальних робітників облвиконкому. Прийняли хорошу резолюцію, а потім таємним голосуванням обрали новий склад партійного бюро. Голосували дружно.

Ромодан. Дружно?.. А Гордія Опанасовича не обрали...

Калина. Не обрали. Провалили.

Ромодан (до Дремлюги.) Критикували вас?

Дремлюга. Проти мене ніхто й слова не сказав.

Калина. Це вірно. Навіть аплодували, коли висунули його кандидатуру.

Ромодан. Аплодували?..

Калина. Дружно.

Ромодан. І провалили?..

Калина. Теж дружно.

Ромодан (до Дремлюги). А ви виступали?

Дремлюга. Виступав.

Калина. Не виступав, а цілу годину кричав на тих, хто щиро, по-партійному говорив про негідний стиль роботи облвиконкому.

Дремлюга. А я склочників не боюсь, хто б вони не були,— даю відсіч на повну силу. А що мене не обрали,— як-небудь я переживу. Але на міській партійній конференції я розкажу, як ти, Євгене, підтримуєш і направляєш проти мене демагогів і горлопанів...

Калина. Коли так виступиш, то і там тебе, Гордію, провалять дружно. А я цього не хочу. Тому раджу тобі...

Дремлюга (перебиває). А я в тебе поради не прошу. Два роки ти робиш усе, щоб підірвати мій авторитет.

Але я тобі говорив і зараз скажу: короткі руки маєш. Не вийде!..

Ромодан (до Калини). Пришліть мені сьогодні протокол партійних зборів. Це діло дуже серйозне, Гордію Опанасовичу. Вас провалила вся партійна організація, а ви кажете: «Як-небудь переживу...» А от я і Калина цього пережити «як-небудь» не можемо.

Овчаренко. Вірно. Ми всі вас дуже поважаємо, Гордію Опанасовичу, але вам треба цей печальний факт глибоко проаналізувати, знайти в ньому раціональне зерно...

Дремлюга. Яке зерно?

Ромодан. Треба, щоб усі ознайомилися з протоколом зборів. Запросимо партійне бюро в обком і серйозно поговоримо з цього приводу. Як ви думаєте?

Дремлюга. Я згоден.

Калина. Вірно.

Овчаренко. Підтримую.

Ромодан. Вночі я повернувся з Краснопільського району. Які там хороші керівники! Розумні, діло знають... Але мало ми їм допомагаємо, Гордію Опанасовичу.

Дремлюга. А що просять?

Ромодан. Дуже мало в них спеціалістів. Така ж картина і в усій області. Чи не могли б ми, товаришу Калина, одібрати хороших інженерів, агрономів — хоч би чоловік п’ятдесят — і послати з міста на постійну роботу в МТС, колгоспи?..

Дремлюга. Це утопія. Ніхто не поїде.

Калина. Чому? Знайдемо таких, що поїдуть.

Дремлюга. Та що ви говорите! У нас половина агрономів утекла з села в місто...

К а, л и н а. А чого втікають?..

Дремлюга. Спитайте їх. Проти вашого дому в ларку торгує агроном — пиво продає...

Калина. Спитаю. На бюро його викличу.

Дремлюга. І, думаєте’ допоможе?..

Ромодан. Виходить, що ми з вами не в силі...

Дремлюга. Сила є, та прав нема...

Р о м о д а м. Не розумію.

Дремлюга. Кинув село — під суд, в тюрму. Тоді зрозуміють.

Калина. Яку дурницю ви говорите! Соромно слухати.

Д р е м л ю г а. Не слухайте. А от як не буде хліба в місті, іншої заспіваєте...

Ромодан. Цікаво... Агрономів — судити. А що робити з тими, хто відповідає за погану роботу агрономів?..

Дремлюга. Теж судити!

Ромодан. Може, з них і почнемо?

Дремлюга. Можна. Взяти для прикладу кілька районних начальників...

Р о м о д а н (перебиває). Чому районних? Може, краще з області почати? Приклад більш яскравий...

Дремлюга. Ви жартуєте, а я серйозно говорю.

Ромодан. Хотів би пожартувати, але розмова в нас не та... Видно, мало вірите ви, Гордію Опанасовичу, в нашу ідейну силу, а більше в силу наказу, судів, міліції...

Калина (до Ромодана). Як у воду дивились...

Дремлюга. Ідеї — це діло товариша Овчаренка. А я і ви головою відповідаємо за врожай перед державою.

Калина. Не згоден!

Дремлюга. А ви завжди не згодні. Що б я не сказав — ви або проти, або поправляєте. Надто вже у вас характер високопринциповий... Але, пробачте, ми до цього звикли...

Овчаренко. Вибачте, Гордію Опанасовичу, але і я з вами не згоден.

Дремлюга. І ви?..

Овчаренко. Я ніколи не думав, що ви так емпірично розглядаєте явища нашого життя. Коли говорити філософською мовою...