Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 112)

Макар (подивився на годинник). Пів на восьму. На станцію. Встигне. (До всіх.) Вона скоро повернеться. Друзі мої, що мені хочеться сказати? Подивіться навколо — виросли тут нові шахти, і яблуні, і будинки. Вам, молодим, належить зробити ще більше, ніж зробили наші руки. Від усієї душі бажаю вам щастя.

Хмара розносить бокали, всі співають «Терриконы».

Завіса.

Комедія на 4 дії, 5 картин

ДІЙОВІ ОСОБИ-

Іван Петрович Романюк.

Надія — його дочка.

Наталка Микитівна Ковшйк. Василина — її дочка.

Карпо Корнійович Вітровий. Сергій Павлович Батура. Микола Олександрович Верба. Ага Олександрівна Щука. Архип Герасимович Вакуленко. Мартин Гаврилович Кандиба. Максим Зоря.

Петро Мороз.

Василь Крим:

Катерина Крилата.

Ольга Косар.

Оксана Д а в и д ю к.

Палажка Грудченко.

Варвара Пурхав к а.

дія і

Нова під черепицею хата голови колгоспу Івана Петровича Романюка. В саду коло хати сидять за столиком секретар сільради Мартин Кандиба та заступник голови колгоспу Архип Вакуленко.

Кандиба (грає на гітарі, тихо співає).

Дивлюсь я на тебе, дивлюсь, і сум огортає мене.

Душа моя хоче...

(Підбирає риму.)

Душа моя хоче... кричати.

Душа моя хоче... ридати.

Ні. Ой.

Вакуленко. А куди ви поїдете, Мартине Гаврило-вичу?

Кандиба. Поїду в столицю. (Співає.)

Дивлюсь я на тебе, дивлюсь, і сум огортає мене...

Вакуленко. А звідки ви знаєте, що у вас талант?

Кандиба. У мене сто двадцять листів з редакцій газет і журналів.

Вакуленко. А що там пишуть?

Кандиба. Всі пишуть, що у мене талант, але бракує поетичної культури, а де її тут взяти, де? Я можу на будь-яке слово вірш чи пісню скласти.

Вакуленко. Невже на всяке слово можете скласти пісню?

Кандиба. От загадайте слово.

Вакуленко. Ну, скажімо «порося».

Кандиба. Порося!.. Для пісні це слово важкувате, але... (Бере акорд.)

Входить Василина.

Василина. День добрий.

Кандиба і Вакуленко. День добрий, Василино.

Василина. Що це за нові порядки наш голова заводить?

Вакуленко. Як то нові?

Василина. В неділю, та ще й так рано, викликає.

Кандиба. Видно, щось трапилось.

Василина. А де ж голова?

Вакуленко. Тихше... Вони ще той... не все видихали... Чуєте, як переживають.

Стогне Романюк.

Голос Романюка (з вікна). Надю... Надіє...

Голос Надії. Що, тату?

Голос Романюка. Ой, голова розривається... Дай мені, доню, пираминдону та чимось його запити...

Василина. Ліки просить. Це його щось дуже взяло... Чи не запалення легенів?

Вакуленко. Тихше...

Голос Романюка. Піди в льох і принеси добрий глек квасу...

Вакуленко. Ясно.

Василина. Що?

Вакуленко. Буде жити. На квас потягнуло.

Виходить з хати Надія, в руках у неї глек.

Надія. День добрий.

Всі. День добрий.

Надія. Тато зараз вийдуть.

Василина. Захворіли Іван Петрович?

Надія. Так.

Василина. А лікар був?

Кандиба. Яка температура?

Надія. Йому не лікар потрібен. Коли б мати жила, вона б йому сьогодні макогоном зміряла температуру... (Пішла.)

Вакуленко. Вчителька, а на рідного батька при людях критику наводить, як малограмотна.