Адам Нэвилл – Останні дні (страница 69)

— Я не можу...

— Ті з Храму сімдесятих, хто протримався весь період її безжальної нелюдськості й лишився до самого кінця, обіцялися як вмістилища для її давніх друзів. Вони мали єдине призначення — слугувати зрештою тілом для того, що було колись. Кровних Друзів, як їх називали від облоги Сен-Маєнна. Янголи, яким служив Лорхе, відомі за тією самою назвою, що й поглинута ними секта. Які забрали із собою Лорхе та його послідовників у місце, де ті звиваються від люті, розпачу та болю впродовж чотирьох століть, можливо, досі вірячи у власну велич та обраність у тій жахливій площині, як у це на землі зав­жди вірила Кетрін під їхнім впливом.

Кайл хистко рушив до дверей кабінету.

— Ні. Максе. Прошу. Не треба більше.

Макс пішов за Кайлом; у його голосі вібрувало збудження. Дрібні очі вирячилися із шаленою радістю.

— Кровні Друзі захопили Кетрін від початку. Вона була ідеальною. Вони вчули її. У тому будинку на Кларендон-роуд. Їх прикликали в потрібне місце й за належних умов.

Кайл зупинився. Не знав, що робити чи куди йти. Усівся на холодну підлогу.

— Убивства в копальні. У Ніч Сходження. Навіщо, якщо їм потрібні були тіла?

Макс, хоч зі стогоном і докладаючи зусиль, зіщулено влаш­ту­вався біля Кайла. Його голос зазвучав хрипко й задихано. Слова — рішучіше.

— Дорослі члени Останніх Днів не мали реальної цінності як вміс­тилища для Кровних Друзів. Але Кетрін однаково запропонувала адептів, які покинули її, а також відданих і ув’язнених, як потенційні тіла для Кровних Друзів. Якщо не як вмістилища, то як жертви давнім друзям, щоб утамувати їхню ненависну злобу. Їхню гарячу живу кров обміняли на вміння Кровних Друзів. В обмін на погамування давньої жадоби прикликаних нею для її мети вона хотіла другого життя всере­дині дитини. З тих, хто досі лишався в копальні в Ніч Сходження, у переродженні відмовили всім, крім Кетрін і двом Кровним Друзям, що наразі ув’язнені в «Королівській лікарні Бедлам» усере­дині тих психічно хворих вмістилищ, які колись були дітьми.

— Гадаю, на мить Ночі Сходження Кетрін знала, що Кровні Друзі ніколи не вкоріняться в дорослих. Їхні спроби вселитись у дорослих переважно безплідні. Та коли вони не можуть повернутися, то живляться, щоб якомога довше лишатися з цього боку — як вони живилися під час облоги в Сен-Маєнні відступниками, яких Лорхе вбив, щоб зробити своїх янголів «тілесними», та несвятим причастям, благословенним свинею. І так само Кровні Друзі знову живилися в копальні «Блу-Оук» у Ніч Сходження.

— Використовувати дорослих як вмістилища було безнадійно. Вона це знала ще до тієї ночі у 1975-му, бо вже пробувала. Згадай, що розповідала тобі Марта Лейк: як людей забирали вночі, і вони так і не повернулися, або ж про тих, хто пробував утекти. Гадаю, перші трансформації в копальні були помилковими, і божевільні результати вбивали й закопували в пустелі. Уранія, Ганна, Адоніс, Аріель, Прісцилла. Кетрін експериментувала з ними та Кровними Друзями. Їх покидали нажаханих, божевільних чи тимчасово наповнених свідомістю Кровних Друзів у тій пустелі. Гадаю, це була тільки генеральна репетиція Ночі Сходження. Після поразки у Франції Кетрін мусила довести собі правдивість шепотіння її давніх друзів і можливість перенесення. Заселення в дорослих хоча б на мить мало слугувати достатнім доказом. Вона експериментувала, наче на морських свинках, які Молох і Ваал потім убивали. І закопували. Вона дотримувалася свого боку угоди з тими, з ким її уклала, але, гадаю, потайки розуміла, що постійне перенесення можливе тільки в незріле та сприйнятливіше вмістилище, як-от собака, свиня чи дитина.

— Ні. Мене від цього нудить, Максе.

— Убивства в Ніч Сходження були запланованими. Та ніч була пасткою. Інших членів Останніх Днів могли пообіцяти як мимовільні вмістилища для Кровних Друзів, її господарів, але насправді Кетрін використовувала їх як жертв, щоб подовжити відвідини та вплив Кровних Друзів, які мали їй допомогти зайняти місце всере­дині дитини. Успішне перенесення потребувало багато крові, за яку не доведеться відповідати.

Макс задивився на екран.

— Мерзенно. Чотирьох з її найвідданіших Сімох, які померли поруч із нею в храмі, вона давно пообіцяла своїм невидимим союзникам. Вона обманула їх, змусила повірити, що вони житимуть знову, усере­дині дітей. Діти як вмістилища для чотирьох її обраних, її відданих Сімох. Це була її хитрість — змусити їх погодитися на страту від руки Брата Веліала, щоб вони змогли знову жити всере­дині дітей.

— Щось не сходиться. Навіщо так жахливо обходитися з дітьми, якщо вони мали стати тілами?

— Бо нелюдські умови були сприятливішими для входу такої лихої істоти, як Кровний Друг. Бо насправді вона пообіцяла цих дітей Кровним Друзям, а не своїм відданим Сімом. Лише її майбутнє вмістилище ростили окремо, у маєтку. Тримали чистим. Особисте навчання. Четверо інших дітей жили із псами в хижі. Не знаю, що було гірше.

— Семеро були найвідданішими їй. Вони вбивали для неї.

— Тепер ти справді починаєш розуміти її природу. А Брат Веліал був її спільником. Її зрада тих із Сімох, хто помер біля неї в храмі на колінах, огидніша за зраду тих, хто помер біля паркану, намагаючись утекти. Бо вона пі­дозрювала в найближчих Сімох амбіції, і тому вони загинули, як і їхні попередники у Франції. Вони стали всього лише кривавою жертвою — помазанням та освяченням ритуалу, завдяки якому вона реінкарнувала. Їхня корисність знікчемніла. Їхні вбивчі вчинки під її опікою мали стертися кривавим шаленством, який вона віддано подала своїм давнім друзям. Веліал перерізав горлянки за наказами Кетрін. І левову частку крові поглинули брудні й отруйні роти Кровних Друзів, коли Веліал розкривав живі артерії. Саме тому поліція й не знайшла достатньої кількості крові на місці злочину.

— Але у двох дітях всере­дині собаки. Якого хріна, Максе?

— Можу лише припускати. Та гадаю, що в жахливому безладі приходу Кровних Друзів, у вирі, у психічній бурі, коли звільнялися душі й розрізалися горлянки, зачепило двох собак. Як і двох Кровних Друзів, які увійшли у двох дітей, а ті могли вирости тільки безум­ними, бо на мить свого переродження вони вже були монстрами. Такі обряди — не точна наука. Диявольські питання ніколи нею не були й зав­жди дорого коштують. Серед сили-силенної Кровних Друзів, певно, зчинилася жахлива колотнеча, коли вони намагалися вселитися в доступних дорослих і дітей під час того короткого доступу до ізольованої комуни.

Кайл спробував був піднятися.

— Я вдосталь наслухався.

Макс ухопив його за руку.

— Тих, хто побіг у Ніч Сходження до паркану, також зрадили та принесли в жертву. Вони запізно усвідомили власну долю. Їхні життя мав урвати огидний обмін із Кровними Друзями, які прагнули здійснити перехід: від жахливого віку назад до юності, від вічного прокляття до благословенної смертності. Коли це не спрацювало, кров цих людей пролили для погамування жадоби давніх друзів. Шаленіючи від жаху, адепти помирали під тим парканом, через який не могли перебратися. Кровні Друзі їли біля підніжжя тієї перешкоди з жаскою люттю та спрагою. Пам’ятай, кров також підтримує коротку тілесність Кровних Друзів, як це було під час облоги Сен-Маєнна.

— Хіба не бачиш? Їм коштують неймовірних зусиль з’яви з нашого боку. Якщо вони не ковтнуть живої крові, як ти це бачив, коли уникнув цієї участі у своєму номері в мотелі, вони не можуть залишитися й невдовзі зникають. Але лишають відбитки. І поліція так і не знайшла знаряддя вбивства, яким завдали вирішального удару біля паркану. Бо його не було, — пальці Макса вп’ялися в біцепс Кайла. — А тепер вони при­йшли по нас. Минулої ночі, Кайле, вони при­йшли по мене. Знову. По мене. Я не можу їх стримувати далі. Кайле! Чекай!

Кайл за якусь мить знову скочив на ноги.

— Я не хочу цього чути.

— Цій істоті, що називає себе Четом Реґалом, дають сили давні друзі Кетрін, Кровні Друзі. Ти не можеш це заперечувати. Вони виконують бажання одне одного. Ти знаєш, про кого я. Ти бачив їх. У Голланд-Парку. У твоїх кімнатах у мотелях! Вони залишають сліди. Відбитки ніг у копальні! Стіни! Це вони при­йшли в Ніч Сходження. І вони знову з нами!

Кайл потягнувся за карафою з бренді. Підхопив її та глитнув із горлечка. Охнув.

— Щоб одна людина вселилася в іншу? Це просто неможливо.

— Це забирає багато часу. Потрібна допомога друзів, давніх друзів, які це вміють. Ти бачив жертв. З ушкодженнями мозку. Непоправною неврологічною травмою. І входження менш здорових свідомостей у розум дітей. У вирі. Під час ритуалу. Хіба не розумієш? У тій жахливій грозі, що спустилася. Але то була не гроза. То був прохід. Портал. Усере­дині губились уми. У жахливому збентеженні та різанині, із собаками й дітьми... Подумай про Лорхе, Кайле. Подумай! Його другий зір. Єпископ, якого він вселив у свиню. Ми думаємо, що Лорхе також збирався обмінятися тілом і розумом з одним із дітей у Сен-Маєнні у 1566-му. Одним із дітей, яких він тримав в ізоляції, щоб жити знову. Інші діти мали слугувати тілами для тих духів, яким він служив. Янголів Лорхе, імен яких ми не знаємо. Але його з тими янголами перервали. Облога. А перша спроба ритуалу Кетрін на французькій фермі обернулася катастрофою, від якої вона втекла. Це ризикована й коштовна процедура, на яку потрібні роки — підготувати вмістилища, щоб неприродне стало природним. Які ще докази тобі потрібні?