Адам Нэвилл – Останні дні (страница 4)

— Вплив Сестри Кетрін на її послідовників був надзвичайно монументальним. Таким, що змінював їхні життя. І жахливим. Її жорстокість була винятковою. Однак так само винятковим був і її стрибок уяви в непоясненне. Вона щось робила, щоб їх зачарувати.

Макс відпив зі своєї склянки «Евіану».

— Знадобилося чимало переконувань, навіть щоб натепер зібрати щоразу меншу групу вцілілих, — він усміхнувся й підняв долоні. — Можна сказати, більше немає нікого доступного. Я навіть відшукав сумнозвісних Марту Лейк і Бріджетт Кловер, — Макс спостерігав за обличчям Кайла, шукав ознаки впізнавання; не отримавши жодних, він видавався розчарованим. — Дві головні свідкині обвинувачення, якби колись дійшло до суду. Вони стали знаменитостями, щойно історія розповсюдилася в сімдесят п’ятому. Дві молоді жінки, що втекли з копальні в Аризоні зі своїми немовлятами за три місяці до Ночі Сходження. На жаль, бідолашна Бріджетт померла цього року. Але Марта, дорога, дорога Марта, чекає змоги розповісти нам свій бік неймовірної історії.

Кайл роззирнувся на стіни кімнати, освітленої, мов лікарняна лабораторія чи студія фотографа. Побачив у рамах обкладинки книжок про дієти з глікемічним індексом та старі постери, що рекламували доступні на відеокасетах духовні пробудження-бестселери.

— Трохи вбік від вашого протореного шляху? Не дуже розсудливо.

Макс просяяв:

— Отут, я думаю, цей проєкт вам справді сподобається. «Ревелейшн Продакшнз» розробили сайд-проєкт, «Містеріз». Новий імпринт для онлайн-доставлення контенту за підпискою, продубльованого DVD-релізами. Ми тут за революцію, Кайле. Ми хочемо авангардного елементу у своєму портфоліо. Новий бренд стане основою для передової контркультурної кінематографії про альтернативну історію й нерозгадані історії. Історія Храму стане флагманським фільмом. Бачте-но, у Храму дуже багато прихильників онлайн. І вони заледве забезпечені запропонованим мною підходом.

— Із використанням цифрової технології наші витрати навряд чи стануть на заваді, як ви уже натякали. А щойно вартість виробництва буде відшкодована, прибуток на спільній основі розділиться між творцями.

Макс зручно всівся в кріслі й усміхнувся, піднявши руки:

— Кайле, не можу й передати, як приємно знову закотити рукава і, як то кажуть, узятися за справу, — він усміхнувся своїм стінам. — Гадаєте, я започаткував цю компанію, щоб спочивати на лаврах? «Теско» продають веганську їжу, а «Бутс» — аромаолії, — він розпачливо похитав головою. — Але я став частиною альтернативних підходів до здоров’я та духовного добробуту, коли це було самобутнім. Революція стилю життя, Кайле. Я був там. Тоді. У шістдесяті. І я хочу знову торкнутися свого творчого боку.

Кайл притлумив те, що хотів прокричати:

— І ви хочете, щоб я зняв перший фільм?

— Саме так, — Макс постукав наманікюреним пальцем по теці на поверхні столу між ними: тепер, здавалося, він не міг приховати терміновості пропозиції. — І я хочу, щоб ви почали одразу. Ніколи втрачати час. Шлях, яким я так ретельно йшов, може охолонути. Уся інформація про людей, у яких ви будете брати інтерв’ю, зібрана тут. Їхні імена, біографії та їхні зв’язки з Храмом додаються. А також фотографії та подробиці місць, які треба відвідати.

Кайл сидів оніміло, приголомшений до невіри; у голосі панував хаос захоплення, страху й обачності. Щойно відбулося таке, чого ніколи не відбувалося. Щойно запропонували те, чого ніколи не пропонували. Ніколи.

Напружене обличчя Макса нарешті розслабило захоплення:

— У мене буде роль виконавчого продюсера. Усі творчі рішення — ваші. Я не потикатимусь на знімальний майданчик, ніколи. Ви мусите самостійно себе забезпечувати. Хоча, пі­дозрюю, ви віддаєте перевагу такому підходу. Якщо виникнуть якісь потреби в процесі зйомок, просто телефонуйте мені, і я зроблю все можливе, щоб виконати ваші прохання. Про дистрибуцію та ліцензування вже подбали. Моя компанія інвестує. Ми виводимо фільм одразу на ринок. Гроші на виробництво готові й чекають. Вас.

Кайл узяв теку:

— Мені треба це забрати. Проглянути.

— Перший день основних зйомок — у цю суботу.

Кайл засміявся й не зумів притлумити глузливість у голосі:

— Перепрошую? — чи Макс знав бодай щось про знімання фільмів? — Ви сказали, у суботу?

— Графік готовий. Дозволи на зйомки в кожній локації отримані. Житло та квитки на літак можна забронювати сьогодні. Моє страхування відповідальності як вашого працедавця покриватиме вас і ваше обладнання.

— Сценарій? Я не знаю нічого або майже нічого про це, містере Соломон. Мені потрібен сценарій. Мені потрібно збагнути, як розповідати історію. Уся справа в розповіді історії, містере Соломон...

— У вас п’ять днів, аби ознайомитися з історією, — Макс потицяв у книжку Левайна, підкреслюючи думку. — Я взяв на себе сміливість скласти графік знімання за хронологією переміщення культу: Лондон, Франція, Аризона. Це ваш лоґлайн⁵. По суті, він рухається від їхнього заснування до самознищення. Шість локацій у трьох країнах за одинадцять днів. Ні на один більше. Ні перезнімання, ні поліпшень. Я хочу, щоб матеріал було відзнято за цей проміжок часу. Задники для перебивок та стокові матеріали отримані, копії в цій теці, — Макс просяяв. — Що скажете?

Дезорієнтація насунулася швидко. Або стіл Кайла рухався, або рухалася сама кімната. Забагато питань, інстинктів і пі­дозр у ньому не вгамовувалися й не розвивались у зв’язність, у мову.

— Локації. Мені треба принаймні спершу їх побачити. Треба подумати про звук, освітлення...

— На жодній із локацій не буде натовпу. Вони віддалені. Покинуті маєтки. Одна з ваших спеціалізацій. До того ж відвідини вдома. Може трапитися непарний рейс, про який я не знаю, але нічого надто складного для людини з вашим досвідом та здатністю пристосовуватися. Це надзвичайно незалежне кіновиробництво. Ваш raison d’être⁶, мій любий хлопче.

— Список зйомок для кожної локації, — Кайл розмірковував вголос. — Украй важливо. Неможливо запланувати забагато, містере Соломон, або це будуть перегони з часом, аби виправити помилки, яких ніколи не передбачиш. Мої фільми доволі прості. Одна-дві камери. Але я однаково продумую кожну сцену, — він згадав про свої борги. Варто запитати про платню. Чи вона буде? Чи згадував Макс про гроші?

— Фотографій має вистачити. Затримок більше бути не може. Саме тому я пропоную вам роботу. Ми надто далеко зайшли. За таким графіком це здатен зробити тільки хтось... режисер ваших здібностей у схожій ситуації. Чи така проблема перешкодить угоді?

— Але... люди, у яких я братиму інтерв’ю. Я їх не уявляю. Мені треба спершу з ними поговорити...

— Ніколи! Перший день основного знімання — у цю суботу. Боюся, мене остан­ньої миті підвела моя команда. З особистих причин вони не зуміли розпочати.

— Команда? Хто...

— Та й у будь-якому разі я знайомий з усіма особами, які погодилися на зйомки. Тож вам доведеться довіряти моєму вибору. Не думаю, що хтось із них розчарує. Ми зараз навіть не говорили б, якби я не мав упевненості щодо вашої здатності імпровізувати. Спроможності вкластись у час і бюджет. Я знаю, що ви робили фільми з повітря, через мережу послуг і відтерміновані платежі. Тут уся важка робота пророблена. І я включив запитання, які хотів би, щоб прозвучали.

— Отут у мене може виникнути велика проблема з порядком денним.

Макс підвівся, завершуючи зустріч. Нетерпляче, метушливо:

— Він навряд чи наказовий. Радше спрямовує. І ви побачите, що єдиний мій порядок денний — це бажання дослідити паранормальні аспекти організації. Це головна мета фільму. Тож, гадаю, якщо в мене є порядок денний, то він мусить бути й вашим також. Як ви зніматимете сцени — це ваша справа. Оформлюйте та компонуйте їх, як забажаєте. Я хочу вашого характерного стилю. І мені потрібно швидко доставляти відзнятий матеріал. Як це відбуватиметься?

— Ем, у двох остан­ніх фільмах я використовував стратегію паралельного монтажу. Працювало чудово. Я начорно нарізаю найкращі кадри у Final Cut Pro перед фінальним монтажем із моїм монтажером, Фінґер Маусом...

— Доб­ре. Доб­ре.

— Усі мастер-файли надсилаються на місце на жорсткому диску, яке я в нього орендую. Компресія забиратиме певний час, довший, ніж потрібно, щоб усе завершити наприкінці кожного дня, але я можу отримувати поточний матеріал за день чи два.

— Спробуймо за день. А ваша виробнича команда?

— Мій партнер, Ден. Я не можу без нього працювати. І він виставляє камери.

— Тож вас загалом буде троє, Ден і цей Маус...

— Саме так я створив два остан­ні фільми.

Макс обійшов стіл, простягнувши руку, проте Кайл не міг визначити, чи виконавчий продюсер вражений їхнім мінімалізмом, чи задоволений висновками про низьку вартість.

— І вони мають погодитися на пункт про конфіденційність. Боюся, цей проєкт мусить лишатися прихованим до завершення. Історія дотепер суперечлива.

— Не бачу проблем. Фестивалі? Театральний реліз? Було б гарно принаймні спробувати.

— Авжеж, авжеж. Однак наша мета — DVD, інтернет і телебачення. Але ми не лишимо недосліджених можливостей.

Кайл підвівся, хитнувся. У голові паморочилося, ноги стали ватяні.

— Ви передаєте мені творчий контроль?

— Абсолютно.

— Мені треба глянути контракт.

— Він у мене тут. Ви здаєтеся не переконаним.

— Мною зловживали, містере Соломон. Зловживали. Інвестори мають на думці одне: прибуток за будь-яку ціну.