Йон Колфер – Артеміс Фаул. Останній хранитель (страница 4)

Гном з автоматом заговорив крізь маску голосом кошеняти Піпа.

— Пояснюю популярно,— мультяшно пронявчав він, від чого його слова пролунали ще більш зловісно. — Ми захопили одну з Опал, ви тримаєте у себе іншу. Ви відпускаєте свою Опал, і тоді ми не вбиваємо цю. У вас на все було двадцять хвилин, тепер залишилося п’ятнадцять.

І кошеня Піп звів курок свого автомата.

Батлер обережно доторкнувся до плеча Холлі.

— Я правильно зрозумів?

— Так. П’ятнадцять хвилин, або Опал помре.

Батлер вставив у вухо навушник перекладача. Було дуже важливо не пропустити жодної деталі розмови гномів.

Трабл Келп був налаштований скептично.

— Що це за угода? Віддайте нам терористку або ми її вб’ємо?

— Ми не можемо допустити, щоб когось убили прямо на наших очах,— сказала Холлі.

— Звичайно,— погодився Фоулі.— Ми ж не люди.

Артеміс прокашлявся.

— Пробач, Артемісе,— сказав кентавр.— Але ви, люди,— жахливе кровожерливе плем’я. Так, іноді серед нас зустрічаються звихнуті на владі піксі, але здебільшого ми народ миролюбний. Може, саме тому ми і живемо тут, під землею.

Трабл Келп сердито рикнув — один із його улюблених прийомів, який діяв практично безвідмовно, особливо на створіння зростом менше за метр, ураховуючи черевики на високих підборах. Проте і зараз це прозвучало досить переконливо, щоб припинити балачки.

— Увага, народе,— сказав він.— Прийняти рішення потрібно негайно. За будь-яких обставин ми не можемо відпустити свою Опал Кобой, але ми не можемо також стояти осторонь і дивитися, як уб’ють її друге «я».

На краю екрана з’явилася комп’ютерна роздруківка — досьє на Кобой, на той випадок, якщо комусь було потрібно освіжити свою пам’ять.

— Опал Кобой. Дипломована талановита піксі, підприємниця і винахідник. Організатор перевороту гоблінів і заколоту. Клонувала себе з метою втекти з в’язниці та намагалася привести у Небесне місто людей. Замішана у вбивстві командора Джуліуса Рута. Мала імплантований людський гіпофіз, виробляє гормони росту (згодом були видалені). Більш рання версія Опал прибула з капітаном Шорт з минулого і здебільшого продовжує залишатися в теперішньому часі. Вважається, що вона буде робити спроби звільнити своє зачароване «я» і повернутися у свій потік часу. Опал займає безпрецедентне положення — місця перше і друге в списку найбільш небезпечних злочинців, складеному ЛЕП. Характеризується як дуже розумна, цілеспрямована і психічно неврівноважена особистість.

«Це сміливий хід, Опал, — думав Артеміс.— І з потенційно катастрофічними наслідками».

Він швидше відчув, ніж побачив біля свого ліктя Холлі.

— Що ти думаєш, Артемісе?

— Спочатку мені здалося, що це блеф,— похмуро сказав він. — Але коли Опал будує плани, вона завжди бере до уваги першу реакцію на них.

— Це може бути підступ. Уяви, що гноми просто вистрілять у неї холостими патронами,

— Ні,— похитав головою Артеміс. — Це нічого не дасть, тільки змусить нас тимчасово жахнутися.

Опал усе спланувала так, щоб не програти в будь-якому разі. Якщо ви звільните її, вона стане вільною. Якщо молодша Опал помре... Що тоді?

— У наші дні за допомогою спецефектів можна симулювати що завгодно,— вставив Батлер. — Уявіть, що буде, коли голову Опал можна змусити розлетітися і за допомогою комп’ютерної графіки?

Артеміс не підтримав цю теорію, він відчував, що її Опал теж прорахувала.

— Ні, Батлере. Подумай. Так вона знову нічого не досягне.

— Авжеж, якщо вони вб’ють її, ми незабаром дізнаємося, справді це було чи ні,— пожартував Фоулі.

— Правильно, — посміхнувся Артеміс. — Ми дійсно будемо це знати.

Батлер зітхнув. Артеміс і Фоулі знову зав’язали наукову суперечку, припускаючи, очевидно, що вона має бути зрозуміла всім присутнім. Подібні ситуації доводили Холлі до сказу.

— Про що ви говорите? — спалахнула вона.— Про що ми будемо знати? Як ми взагалі про щось дізнаємося?

Артеміс подивився на Холлі зверху вниз і похитав головою, немов прокидаючись від сну.

— Пробач, Холлі. У вас є дві версії однієї і тієї ж особи, що займають місце в одному і тому ж потоці часу. Ти нічого не знаєш про темпоральні розвилки?

Гноми на екрані стояли нерухомо, як статуї за спиною тремтячої піксі. Озброєний гном — Піп — час від часу поглядав на свого наручного годинника, задираючи рукав стволом автомата. Якщо не брати до уваги це, гноми зберігали цілковитий спокій. Опал благально кліпала очима, дивлячись прямо в об’єктив камери, по її щоках струмком котилися та виблискували на сонці сльози.

Волосся піксі здавалося більш тонким, ніж зазвичай, і немитим. Її дорожній спортивний костюм «Джусі Кутюр», куплений, поза всяким сумнівом, у дитячому відділі гарного бутіка, в декількох місцях був порваний і забруднений кров’ю. Картинка була напрочуд чіткою, складалося враження, що все відбувається зовсім поряд, прямо за вікном. Якщо це і була помилкова загроза, то молодша Опал не знала про це.

Трабл ударив рукою по столу — ще одна звичка, успадкована ним від Джуліуса Рута.

— Що таке темпоральна розвилка? Розповідайте!

— Уточніть,— сказав Артеміс. — Ви хочете знати, що означає поняття «темпоральна розвилка»? Або що це таке насправді?

Холлі штовхнула Артеміса ліктиком у стегно, бажаючи поквапити його.

— Артемісе, час.

— Добре, Холлі. Тут така проблема...

— Стривай,— перебив Фоулі.— Дай я поясню. Це моя єпархія, і я все скажу просто і за ділом, обіцяю.

— Давайте ж,— зітхнув Трабл. Він чудово знав, що у кентавра означає «просто і за ділом».

Холлі хихикнула. Тільки один раз. Вона й сама не повірила б, що хтось може так поводитися, коли на кін поставлено чиєсь життя.

«Ми стаємо такими ж бездушними, як люди», — подумала вона.

Що б Опал не накоїла, вона все ще була живою істотою. Так, був час, коли Холлі мріяла про те, щоб вистежити цю піксі та покінчити з нею без церемоній, як це прийнято у людей, але ті дні давно минули.

Фоулі поправив кокетливий чубчик на лобі.

— Усі істоти складаються з енергії,— почав він багатозначним лекторським тоном, який приберігав для подібних випадків.— Коли ці істоти вмирають, їхня енергія повільно розсіюється і повертається в землю.— Фоулі витримав театральну паузу і продовжив: — Але що, коли все буття істоти несподівано переривається за рахунок аномальної квантизації?

— Стоп! — опустив руки Трабл.— Просто і за ділом, пам’ятаєте?

— ОК, скажу інакше,— почав Фоулі. — Якщо молодша Опал помре, старша Опал теж не зможе існувати далі.

Трабл на секунду замислився, щоб усвідомити почуте.

— Що це за кіно? — запитав він,— Вона перестає існувати, ми спочатку дивуємося, а потім просто забуваємо про неї?

— Це одна з теорій,— сказав Фоулі й тихенько заіржав.

— А інша?

Кентавр раптом зам’явся і несподівано передав слово Артемісу.

— Може, ти поясниш? Я тільки-но зрозумів, що насправді може статися, і вирішив, що мені потрібно терміново зробити кілька дзвінків,— додав Фоулі.

— Добре,— ввічливо кивнув Артеміс.— Іншу теорію першим висунув ваш власний професор Баджи п’ять століть тому. Баджи вважав, що коли потік часу забруднений появою більш раннього дубліката істоти, і більш молодий дублікат помирає, то існуюча нині копія істоти спонтанно і бурхливо виділить усю свою енергію.

І не тільки тому що більш молода Опал також згорить при цьому. «Бурхливо» і «згоріти» — ці слова командор Келп розумів дуже добре.

— Вивільнити свою енергію? Наскільки бурхливо?

— Це залежить від об’єкта або істоти,— знизав плечима Артеміс.— Матерія при цьому миттєво перетворюється на енергію. Може статися колосальний вибух. На зразок ядерного.

— Ядерний вибух? — Холлі відчула, як прискорено забилося її серце.

— У загальних рисах,— сказав Артеміс.— Для живих істот. Неживі предмети постраждають менше.

— І все пов’язане з Опал теж вибухне?

— Ні. Тільки ті речі, до яких вона мала відношення протягом останніх п’яти років нашого часу, після появи молодшої копії, та ще можливі деякі темпоральні хвилі по обидві сторони.

— Ти маєш на увазі вироблену її компанією зброю? — запитала Холлі.