Коханої своєї перевагу
Над усіма. «Охоче вірю вам, —
Провадив він, — що серед гарних дам
Красуня ваша — дорога перлина,
Що, хоч у неї вдача й мовчазна,
Глибоким сяє розумом вона...
Але моя, добродію, — єдина.
За першу в світі визнайте мою —
Я вашій друге місце віддаю».
Тут гордий син старого Альбіона
Зневажливо поглянув на барона
Та й каже: «Пхе! Я не цікавлюсь тим,
Що маєте з Денисом ви святим,
Мені байдуже, гарна чи погана,
Безглузда чи розумна ваша панна:
Своє добро хай кожен спожива
Без хвастощів. Та за чудні слова,
Що ніби — навіть вимовить негоже! —
Француз у чімсь перевершити може
Англійця, — я вам, пане, відплачу,
І, сяк чи так, пристойності навчу!
Я доведу, що галли перед бриттом —
То мавпи перед левом гордовитим,
А що моя красуня і на взір,
І тим, чого не бачиш, та повір,
І вдачею, солодшою від меду,
І всім, що ззаду в неї та спереду,
Вартніша, ніж француженок сто сот.
Додам іще, як добрий патріот,
Науку вам коротку й справедливу:
Король наш славний, тільки б захотів,
Змете з землі і ваших вояків,
І Карла-дурня, й товстозаду Діву».
Трімуйль на теє спалахнув од гніву
І скрикнув: «Добре! Мій булатний меч,
Який не знає відступів і втеч,
Покаже вам, з ким маєте ви діло,
І честь французів оборонить сміло.
Та звичаї нам рицарські велять
Чинити все по правді і законно, —
Тож маєте, добродію, сказать,
Чи битись будем пішо, чи комонно».
«До біса з кіньми! — скрикнув дикий бритт, —
Не хочу я, щоб славу перемоги
Зо мною звір ділив чотириногий!
Геть панцири й шоломи! К чорту щит!
Страхополохам тільки це годиться!
Надворі спека — будем голі биться
І тим полегкість зробимо для дам,
Які за суддів мають бути нам».
Француз на те: «Я з радою душею!»
І глянув на вродливу Доротею.
Було і страшно, і приємно їй
Подумати, що саме через неї
Відбутись має рицарський двобій.
Лице її, мов крейда, побіліло:
Що, як нещасно випаде дуель —
І крицею прошиє д’Арондель
Трімуйлеве чудове, мужнє тіло?
Зате англійки кожний жест і рух
У д’Аронделя підіймають дух, —
Ні сліз вона, ані жалю не знає:
Недарма-бо у себе в ріднім краї
Любила палко ігрища п’яні,
Де б’ються розлютовані півні,
