18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 36)

18
Яке його проймало почуття. До мене щастя, бачиться, схилялось, — Але не так ісклалось, як жадалось. Погонич мій, що хижо обіймав Дебелі стегна войовниці-діви, Любов’ю враз до мене запалав, Побачивши мій стан легкий, знадливий. Ох, друзі! Та чи ж думав я коли, Щоб чари ніжні і тонкі могли Сподобатись такому мугиряці? Із Жанною не докінчивши праці, Напризволяще він пустив її. Пішли за вітром хитрощі мої! Красуня, опинившися на волі, Взяла меча, який валявся долі, Покинутого грізного меча, — I утекти від неї не вдалося: Вона мене вхопила за волосся І вдарила — ой леле! — з-за плеча. Тоді я з милим розлучився світом, І що там сталося з Гермафродитом, Із Жанною, з бастардом-вояком, З погоничем ослячим та з ослом — Довідатись уже не мав я сили. Одно скажу: «Щоб їх чорти вхопили!» Так докінчилась повість жалібна. Сміялось пекло, аж гула луна.

Пісня шоста

Покиньмо пекло, яму ту бездонну, Де з Люцифеpoм Грібурдон горить, Знесімося на крилах у блакить, Землі огляньмо неосяжне лоно. Гай-гай! Те саме пекло віть-у-віть! Чеснота тут карається без міри, Тут сонце правди ганьблять лицеміри, Мистецтво гине, розум пропада, Високі душі зникли без сліда. Політика підступна і лукава По всіх усюдах заступає право; Священики, що не втекли від них, На мудреців озброюють дурних; Прагнючий Зиск, що над усім царює, Що мир дає нам і війну диктує, Ховає в скриньці золото своє I кволих сильним завжди продає. О люди, бідний, нерозумний роде! Навіщо муки ті здалися вам? Ви, навіть і оддавшися гріхам, Не вмієте шукати насолоди! Коли покара вас чекає всіх, — Грішіть, але нехай прекрасний гріх Провадить вас на неминучі сходи! Сорель Агнеса зналася на тім. Одно лише закинути їй можна: Вона любила палко, як не кожна. Я це прощаю з розмислом таким, Що й сам Господь її не покарає: Нема невинних і в самому раї, До святості дорога — каяття. Рятуючи дівочість, як життя, Зрубала голову з одного маху Хоробра Жанна ласому монаху, А наш осел, предиво з-між ослів, Що Дюнуа на нього верхи сів, Надумався з героєм відлетіти,