Вольтер – Орлеанська діва (страница 27)

Жадібний зроду, в маренні неситий Гермафродит на те йому: «Палких Душа моя щохвилі прагне втіх, Подвійна стать — моя найбільша мрія. Хай жінкою роблюся уночі я, А вдень хай буде з мене чоловік!» Інкуб йому: «Гаразд, дитя!» — і зник. Від того дня ця дивина природи Подвійно споживає насолоди. Отак Платон, довіреник богів⁸, Про наших повідає прабатьків, Що першими сотворені із глини Всім бездоганні, дивні андрогіни, Які, одержавши подвійну стать, Самі себе уміли вдовольнять. Та їх з Гермафродитом не зрівнять: З самим собою пити раювання, — Це не найвище із можливих прав; Щасніший той, хто з ближнім поділяв Жіноче й чоловіче поривання. Придворці звуть його царем істот, Що ввечері — Венера, вдень — Ерот, I для утіх шукають любострасних Удів, панянок, хлопчиків прекрасних. Гермафродит забув лиш об однім Родителя свойого попрохати, Хоч мав потребу доконечну в тім: Любов до себе в інших викликати. Тож учинив так світу володар, Що гидший він, ніж Самюель Бернар, Що він не міг подобатись нікому, — I надаремне в замку він свойому Бенкети улаштовує гучні I навіть вірші пише запальні! Коли удень він обіймав коханку Чи, жінкою зробившися до ранку, З кимсь одчайдушним пестощів шукав, — Одуреним себе він почував; У відповідь на пломенисту спрагу Він мав огиду, лайку та зневагу. Так потвердилось казане давно, Що щастя й велич — зовсім не одно. «Як? — говорив він: — Наймичка остання Удвох із любим зазнає кохання, Пастушку юну обійма стрілець, З черничкою втішається чернець, — I тільки я, на цілий світ єдиний, Блаженної не відаю хвилини!» I він присягся іменем стихій Карати дів і хлопців уродливих, Щоб приклад був кривавий і страшний Для всіх, кого любив він без надій, Для серць невдячних, зимних і зрадливих. Щораз гостей він пишно частував: Ні Савської смуглявої цариці⁹, Ані Талестри, діви-чарівниці, Такий бенкет ніколи не стрічав У двох царів, прославлених та дивних, Як він для молодичок лаштував, Для бакалаврів і вояк мандрівних. Та як доходило до певних діл, — Біда тому, до кого він лицявся I хто його зальотам опирався: Нещасну жертву саджено на кіл. Завечоріло, з пана стала пані.