18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 19)

18
Де засідає й піп, і кардинал, — То інквізитори, то слуги віри, Яких побожні оточили сбіри, То судне коло докторів святих; Совине пір’я покриває їх, На головах — ослині довгі уші. Щоб зважувати людські справи й душі, Вони вживають певних терезів; Дві шалі там: одна для дукачів, Що їх собі святі отці зібрали, Для крові з грішних, що вони пролляли; На другій шалі — чотки, літії, Декрети, булли та єктенії... Ця вся високовчена асамблея Бідаху оточила Галілея13; Він перед ними на коліна став, Прощення молить, правду-бо сказав. Що ж то в Лудені за нове багаття? Кюре в огні печеться, миле браття; Негідники приречення своє Сказали: ворожбит Юрбен Грандьє14. Галігаї! І ти, і ти згоріла15 У розцвіті прекрасної весни, Коли парламенту продажна сила Тебе назвала, винну без вини, Страшною спільницею Сатани. Ох, Франціє високомудра й мила! У пекло й папу тільки й віриш ти, За «Отче наш» боїшся перейти! Стоїть мені в очах наказ твій дикий Про Арістотеля й шлункові ліки16. I вас, Жіраре, отче запальний17, У книзі оспіваю я своїй! Немов живу, я вашу постать бачу, Побожний і прекрасний сповідачу; Скажіть мені, як з чарівним дівчам У сповіді тій повелося вам? Лихого я не бачу в цій пригоді: Законне все, Жіраре, що людське, I тут гріха дошукуватись годі: Святі отці чинили й не таке. Одна для мене річ незрозуміла: До чого тут здалась нечиста сила? Жіраре! Ви самі і всі судці, Всі прокурори, свідки, адвокати — Лукаві клерки і тупі ченці — Шкода між вами чаклунів шукати! Ось і парламент, що спалити враз Послань прелатських двадцять дав наказ I смертний бій оголосив тій раті, Де на чолі — дивак, святий Ігнатій; Та й на парламент склалася біда; Ігнатій радий, а Кенель — рида. Париж тій долі співчував трагічній I втішився лиш в опері комічній. О Дуросте, богине вагітна! Родила смертних, мати всеземна, Ти більше, ніж Кібела ясносила, Богів колись могучих породила, I дивишся, від радості п’яна; Як виростає їх незмірна сила: Дурний тлумач, дурний перекладач, Та й автор теж, а також і читач! Скажи ж мені, владарко сьогосвітня, Хто в цій юрбі, віддалеки помітній,