Уславився широко Апулей5.
Коли, нарешті, всім французам ворог,
Георгій у небесній вишині,
Злюбивши над усе воєнний порох,
Став їздить на англійськім скакуні,
Коли Мартин, плащем своїм відомий6,
Добув коня, який не знає втоми, —
Святий Денис, суперникам на зло,
Взяв і собі тварину під сідло.
Мене обрав патрон ваш задля того
І пишні крила ці подарував;
Я з псом святого Роха другував7
І з підсвинком Антонія святого
З емблемою чернецтва геть усього.
Був чищений я згреблом золотим,
Амврозією, нектаром живився...
Та що це, Жанно, як рівняти з тим
Чуттям, яким тепер я окрилився!
Що та свиня, Денис, Георгій, пес
Проти красуні, вартої небес!
Повірте: мавши на віку багато
Блискучих та славетних хазяїв,
Нікому ще так вірно слугувати,
Як вам, о зоре ясна, я не хтів.
Відтоді, як сюди прибув із раю, —
Живу лиш вами, вас лише кохаю.
Та ні, я знов на небі! Діво, знай:
В очах твоїх мені сіяє рай!»
На мову цю, признатися, зухвалу
Розсердилася Жанна непомалу:
Любить осла! Йому віддати цвіт,
Якого не зірвав ні галл, ні бритт,
Дівочу честь не викрали якої
Погоничі і Франції герої,
Невинність, чисту, як нагірний сніг,
Що через неї сам Шандос поліг!
Проте... Що за осел, о Боже правий!
Чи ж гірший він за кізоньку струнку,
Що калабрієць водить у вінку?
Ні! Геть, спокусо! Відсахнись, лукавий! —
Такі думки, як буря вогняна,
Їй сколихнули душу всю до дна.
Так іноді води й небес тирани,
Вітри шалені, злившися в циклон,
Несуть кораблик через океани
На Яву, на Суматру, на Цейлон,
То в небеса суденце підкидають,
То об каміння попідводне б’ють,
У вир безодній, ревучи, вкидають
І знову з пекла в височінь несуть.
Лукавий хлопчик, що в свою обладу
Забрав людей, царів, богів, ослів,
Натягши лука, вже сміявся радо
Отій раптовій зміні почуттів.
І справді, Жанні видалася мила
Та пристрасть, що її вона збудила
Принадами своїми ув ослі —
Тварині, найгрубішій на землі.
Уже вона до нього простягає
Правицю — і раптово віднімає,
Вся зашарівшись, як зоря ясна.
Нарешті так промовила вона:
«Мій любий осле, марна то надія!
Згадайте, що нерівня ви мені.
Чиню велику справу на землі я,
