Із ним прощалася, вже вагітна,
А він їй дав при тій сумній годині
Свого портрета, що митець Белліні3
Уміло вивів пензлем чарівним.
Так-так! Усе майнуло перед ним.
Ох! Кармінетта — Доротеї мати,
А батька, батька — Тірконелем звати!
Він гордий був, суворий, крижаний,
Та людяність утратив не до краю.
Коли натурі випаде такій
Глибока чаша муки та одчаю, —
Вона сильніше їх пережива,
Ніж той, хто скаржиться не раз, не два
З пустих причин: я мучусь, я страждаю!
Згорає легко висохлий комиш,
Та мідь і сталь палають гарячіш.
Його дочка — ця дівчина убита,
Залита кров’ю, смертю оповита!
Він дивиться на неї, гордий бритт,
І вперше плаче, відколи на світ
Родився, облива її сльозами
І стогне, аж луна іде лісами,
Клене війну й фортуни дар лихий —
І пада сам, неначе неживий.
Від зойків тих Трімуйль розплющив очі,
Побачив день, і здався день йому
Темнішим від захмареної ночі.
Свою коханку бачить він німу,
Меча свого з грудей їй вириває,
І ставить меч, де стелеться трава,
І на вістря безжальне упадає,
І Доротею кров’ю залива.
На крики Тірконелеві журливі
Гурт челядинців і попів біжить;
Так само вдачею немилостиві,
Вони, проте, розчулилися вмить.
Пан Тірконель, якби не їх помога,
Так само був би полетів до Бога.
Свій розпач трохи вгамувавши, він
Велить покласти пару нещасливу —
Трімуйля й дівчину його вродливу
На довгі ноші з ратищ, із дрючин.
У табір королівський їх відносять
Солдати і слізьми дорогу росять.
Поль Тірконель, що меж не знав ні в чім,
Прокляв життя по випадку такім.
Зненавидів жіноцтво він, природу
І все, що спричинило ту пригоду,
Сів на коня і вирушив без слуг,
Темніший від погрозливої хмари,
Самій німоті та скорботі друг,
Шляхом паризьким з берегів Луари.
Прибувши до Кале, на кораблі
До батьківської він пливе землі,
Святого Бруно там приймає схиму4;
Там поміж ним і справами земними
Стає високе небо за стіну;
Поринувши у самоту сумну,
Він од людей, од себе утікає,
Суворо постить довгу низку літ,
Смиряє плоть, ні з ким не розмовляє,
Проте безбожним так і кинув світ.
Коли король, Агнеса, горда Жанна
Побачили той похід жалібний,
Коханців двох, що залишили рано,
