Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 81)

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Уїтттуііітууууутутуууіііііі!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Біда!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Біда з бідою!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК:

Стояти! Стійте!

Якщо вже всі складають свої втрати

До цієї ось труни, я також прошу

Трохи місця. Дозвольте, я складу

Мої надії, битви й перемоги,

Пролетаріату біль тисячолітній,

Пролетаріату біль тисячолітній,

А ще одвічний мій галоп!

КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ, ПРОФЕСОР: Біда, о біда, біда!

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Біда, о біда!

ЛАКЕЇ: Біда, о біда, біда!

ФІОР: Труно розбухла, жалюгідний похорон.

О, біда, біда, біда!

УСІ: Біда, о, біда!

Фіор виступає вперед.

ФІОР: Геть.

Відійдіть від цієї труни. Тепер я підійду!

Тепер наближуся до неї я, Фіор!

УСІ: О, Фіор, о, Фіор, о, Фіор!

ФІОР: Друзі й подруги!

Я Фіор, маестро і магістр костюма,

Я, величний диктатор моди і різьбяр

Фасонів модних!..

(Підходить до труни.)

Пас!

ШАРМ: Пас!

ФІРУЛЕТ: Пас!

ФІОР: Я проклинаю людський костюм і проклинаю маску,

Яка, скривавлена, вгризається у тіло,

Я проклинаю моду, проклинаю всі фасони,

Крій панталонів і сорочок я кляну —

Занадто в’ївся в нас цей крій!

УСІ: Прокляття!

ФІОР: Я, Фіор,

Маестро дамсько-чоловічий, до труни складаю

Святу й назавжди зганьблену костюмом

Людську наготу!

УСІ: Нагота свята, спи!

ФІОР: Нагота свята людська, спи вічним сном!

Ніколи ми тебе не взнаємо...

ШАРМ: Штани!

ФІРУЛЕТ: Куртка!

ПАТРОН: Шкарпетки!

ГЕНЕРАЛ: Труси!

КНЯГИНЯ: Шагфик!

КНЯЗЬ: Ціпок!

ПРЕЛАТ: Краватка!

МАРКІЗА: Спідниця!

ГУФНАҐЕЛЬ: Черевики!

УСІ (крім Фіора): Рейтузи, сюртуки, туфлі, декольте, шнурівки, спіднички «фру-фру», краватки-метелики, дезабільє, смокінги, гетри, рукавички etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera...

ФІОР: Нагота свята і недосяжна,

Спи вічним сном! (Жест, начебто він поклав її в труну.)

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ (із труни): На-а-аг...

КРИКИ: Що це?

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...

ШАРМ: Це вона!

ФІРУЛЕТ: Це вона.

ФІОР: Тихо!

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...