Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 82)

ШАРМ (швидко): Це вона!

ФІРУЛЕТ (швидко): Вона десь тут!

ШАРМ: Моєю наготою снить!

ФІРУЛЕТ: Це вона!

ШАРМ: Вона десь тут!

ФІРУЛЕТ: Моєю наготою снить!

Піднімає віко труни, і з неї показується голе плече Альбертинки.

УСІ: Це вона!

ФІОР: О, спасіння!

Вітаю, нагото вічно молода!

Альбертинка поволі постає з труни, вона гола.

ФІОР: О, вітаю, звична, вітаю, о безсмертна!

УСІ: Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Апофеоз.

ШАРМ (зненацька вистрибує): Пагдон!

Хто тебе сюди запхав?

Хто тебе сховав?!

АЛЬБЕРТИНКА (показує на Гробарів): Вони!

Гробарі зривають маски. Показуються веселі обличчя Злодійчуків.

ФІРУЛЕТ: Це вони!

ШАРМ: Це злодюжки!

ХОРОМ: Це ті пси!

Співоча сцена.

ЗЛОДЮЖКИ (співають):

Це ми!

Це ми!

Це ми!

АЛЬБЕРТИНКА (танцює): Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ (танцюють): Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА:

А це стегенця мої, це ручки й ніжки мої!

А ось ще бюстик мій!

Ах, вушка й зубки мої!

ЗЛОДЮЖКИ: А це її стегенця й бюстик, і п’яточки її!

АЛЬБЕРТИНКА: Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ: Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА: Вічно молода!

ЗЛОДЮЖКИ: З могили постає!

АЛЬБЕРТИНКА: На труні танцює!

ЗЛОДЮЖКИ: Забавлятись хоче!

АЛЬБЕРИНКА і ЗЛОДЮЖКИ (танцюючи): Ах, Альбертинка, ця дівчинка-картинка, з могили постає, вічно молода, на труні танцює, забавлятись хоче!

А ще коханням

І наготою,

А ще коханням

І наготою

Безперервно снить, ах, снить...

ШАРМ: І наготою.

ФІРУЛЕТ: І наготою.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Безперервно, ах, безперервно, ах, безперервно, снить, ах снить!

УСІ: Безперервно снить!

Безперервно сн-и-и-ть!

Бе-е-е-е-езпере-е-е-ервно сни-и-и-и-ить!

ФІОР, ШАРМ, ФІРУЛЕТ:

Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Молодість вічно нага, вітаю тебе!

Молодо нага, наго молода,

Наготи молодість, молодості нагота!

ФІОР: А я не розумію,

Однак не розумію

Й ніяк я не збагну,

Ні, ні, я не збагну.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Ох, пас, ах пас, о пас, це пас!

Пас, пас, пас і пас!

ФІОР: Однак не розумію,

Так-так, і не збагну.