Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 78)

ПРОФЕСОР-КІНЬ: І ве-е, і ве-е, і ве-е!

ФІОР: Стійте! Не робіть цього без суду!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Суд! Нічого собі!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Суд?

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е-е!

Поривчастий вітер.

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Як дме!

ФІОР: Погано бачу, погано розумію, не вловлюю, не знаю, але знаю, що потрібен суд, без суду не годиться, ні, не треба... ну як же це?.. Без суду...

Ні, ви не можете без суду!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Як дме!

КНЯЗЬ-ЛАМПА. Учепився в той суд, мов п’яни́ця за пагкан...

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Таж бо дме!

КНЯЗЬ-ЛАМПА (голосно): Навіщо суд? Вигвати цим згадникам, бугжуям і фашистам!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: І гітлегівцям!

ФІОР: Фашистам? Гітлерівцям? Що це?

Я нічого не знаю.

Це мене перевищує, переповнює, так, я переповнений, перевищений, переступлений, нічого я не знаю, нічого я не знаю, але знаю, що без суду ні-ні-ні, без суду...

Нехай це суд розгляне!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Суду йому заманулось у час бурі!

Блискавки валять, а він суду хоче!

Хоче розглядати, коли не видно анічого.

Бо ж темно...

Різко темніє, буря.

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Ох... тримаймося...

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Ого! Ого!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Ой-йо-йо-йой!

ФІОР (хитаючись на вітру): Суд! Суд! Я хочу суду!

Грім, миттю вщухає, трохи світлішає.

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Крючкодер!

Гаразд, ти матимеш свій суд! Я сяду тут. А тут нехай стають оскаржені, оті фашистсько-гітлерівські пси!

Мого коня я призначаю обвинувачем, а тебе захисником. Вйо! Галопом вирішимо це. Вітер надто сильний, і може хлинути щомиті. Вйо! Галоп. (Професорові.) Коню мій, починай своє обвинувачення!

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е, я блюю, ве-е, ве-е, ве-е, ве-е, блюю, ве-е, і ригаю!

Ве-е, ве-е, в-е, ве-е!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Пси!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Гозбишаки!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Головогізи!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Пси!

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е-ве-е-ве-е!

ГУФНАҐЕЛЬ, КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ: Винні! Ноги виривати!

Поривчастий вітер.

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Ото вже протяги! Як дме!

ФІОР: Стійте, цей кінь нічого не сказав! Блювання це не промова!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Крючкодер. Ти маєш до промов охоту?

Злочин, який коївся впродовж тисячоліть супроти пролетаріату, злочин грандіозний, у мовчанні, в тиші, без слів чинився, безмежний, тихий, гнітючий, він душив і гнобив, сотні століть поспіль, крізь покоління, без слів, потиху, ніколи не ословлений...

А ти хотів би, щоби тобі з цього мовчання промовки наклепали?

Баста, без патякання! Фашисти, пси, буржуї! Вирвати їм! Швидше! Буря!

ЛАКЕЇ: Виривати!

ФІОР: Я вимагаю, щоб їх вислухали!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Буря!

ФІОР: Стійте, стійте!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Буря!

ФІОР: О, вислухайте їх!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Ото вже впертюх!

Гаразд. Революційний трибунал вислухає оскаржених злочинців. Кажіть, що маєте на свій захист! Вйо!

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА (плутаються в довгих і панічних виправданнях): Уїтпутуаммаааеетрукулітакумабуалі ннарреіулйшшшшуіффглохнбгдсзууллфитііьтьффгрхлохкйііуреквацсдолпихгуиииртфлкуйххгггхбгууутупатаг тотутілемевутупиойгуйл.

ГЕНЕРАЛ: Гулюгулгулюльгулюль!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Цілковито так, наче він полоще зуби!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Баста! Винні!

ФІОР (намагаючись перекричати вітер): Протестую!

У цьому всьому є щось невимовне!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Слова — це вітер! Прокуроре! Який твій вирок?

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е-е!

ЛАКЕЇ: Копита!

ФІОР: Стійте!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Буря!