Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 69)

ШАРМ: Пас!

ФІРУЛЕТ: Пас!

Великий смуток. Ностальгія. Виходять разом із Секундантами.

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ (отямилися): Кріселка лорда Блоттона.... Кріселка лорда Блоттона...

УСІ:

О-о-о, о-о-о, бал то є бал!

Ох-ох, ох-ох-ох, оце мені є бал!

МАРКІЗА, ПАТРОН, ГЕНЕРАЛ: Гіаугіагутуушгшшуууууууууууаааа!

КНЯГИНЯ:

Ах, пгошу, пгошу, Маугіцію,

Напгавду смішно, аж мене корчі бегуть:

Хто б міг у тих мішках окублитися...

Так погиває зазигнути!

КНЯЗЬ:

Ліпше до мішків не зазигати

Конфіденційність понад усе!

Заходить Прелат у сутані.

КНЯГИНЯ: Ой-йой, ну що це знову таке, що це за чогна фігуга, Маугіцію?!

КНЯЗЬ: Таж це наш дорогий пгелат від нашого догогого Господа Бога!

ПРЕЛАТ: Господу Богу слава навіки!

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Слава навіки, слава навіки!

МАРКІЗА: Гіау!

КНЯГИНЯ: Ай! Хтось мене кудись укусив... щось укусило...

КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!

УСІ:

Ах-ах, ах-ах-ах, бал то є бал!

Ах-ах, ах-ах-ах, ото мені є бал!

ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!

Вриваються Професор і Гуфнаґель у мішках і масках.

ПРОФЕСОР: У-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!

ГУФНАҐЕЛЬ: Гр-р-р-р-р-р-р!

КНЯГИНЯ: Вітаємо! У-у-у-у-у-у-у! Вітаємо! Гр-р-р-р-р! Осанна на висоті! У-у-у-у-у-у-у-у! Гр-р-р-р-р-р-р! ­Ві­таємо!

КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!

МАРКІЗА (зненацька): Гіа!

Тиша.

Вікна хряскають, десь углибині гуляє вітер.

КНЯГИНЯ (очманіло): Щось нудно якось...

Тиша.

АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Нагота... Нагота...

КНЯГИНЯ: А ця своєї, що вона, чому вона, навіщо вона, пощо, Маугіцію? Чого вона, що вона?! Ще цього бгакує, щоб тут усі поснули!

Заходить Фіор, у фраку, з орхідеєю.

ВИГУКИ: О-о-о-о-о, Фіор, о Фіор, о Фіор!

ФІОР: Бо я Фіор...

УСІ (у несподіваному пожвавленні):

О-о-о, бал, це є бал, це є бал!

О-о-о-о, оце мені є бал!

ФІОР:

О-о-о, бал, це є бал, це є бал!

О-о-о-о, оце мені є бал!

УСІ: О Фіор, о Фіор, о Фіор, о Фіор!

ФІОР:

У лавах світла масок рій,

Таємних форм предивна ніч

І нерожденних кроїв ліс.

О мармур, у якому спить

Те, в що життя вкладе маестро!

УСІ: Маестро, о маестро, о маестро, о маестро!

ФІОР:

Ідей дивацьких темна тонь —

Тут кожен щось своє наснив.

Прийде і вирізьбить Фіор

З тих снів узір прийдешніх днів!

УСІ: О маестро, о маестро, о маестро, о маестро!

ФІОР: Ага, я бачу, моя моделька вже стоїть на подіумі! Пречудово! Тільки в мене таке враження, parole d’honneur, начебто вона щойно оббігала щонайменше з десяток крамниць. Отут я займу місце разом із князем і княгинею в ролі журі, туди нехай дефілюють замішковані гості по тому, як мішки спадуть... так... отут прошу поставити стільчик... Добре. Щось наче... Щось воно наче? Га?

АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Нагота...