Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 65)

КНЯЗЬ: Ох, якщо ти, ггафе, маєш якусь думку, то пгосимо, бо ми вже віддавна не маємо жодних думок... Пго що це я?..

ФІОР (сам до себе):

Думка...

Яка ще думка?

Ніч.

ГУФНАҐЕЛЬ: Якщо кобила занадто рвучко понесе, найліпше дати їй волю, нехай летить, куди схоче, лише не впасти б... Ось на яку думку я вас навів би:

Хай бал з нагоди модного ревю

Ми балом-маскарадом проголосимо.

І буде замаскованим цей бал,

Як, власне, час наш потайний!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

Бал-маскарад, таємний бал

У виблиску розкішних зал.

А в них чудних одеж парад:

Прадавніх тог, новітніх шат...

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

А в цей строкатих вир — бабах! —

Ввірвуться гості у мішках.

Це мішкуватий буде люд:

Мішок, накинутий навспак,

В мішку діра, в ній голова,

Надійно замаскована,

І невідомо, хто є хто!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ: На знак маестро Фіора мішки спадуть. І покажеться мода майбутності... Зрозуміло? Навіщо маестрові самому, з голови вигадувати нову моду? Хіба не ліпше вперше, так би мовити, прозондувати громадську думку? Довідатися, хто чим дихає? Які нові смаки, нові схильності, нові вподобання? Запросимо всіх до участі в конкурсі на нову моду. Нехай кожен обдумає відповідний костюм, а на цей костюм надягне мішка. Коли мішки спадуть, і ми побачимо костюми, маестро роздасть призи і, зачерпнувши натхнення в тих костюмах, зімпровізує остаточну модель силуету чоловічого й дамського на найближчі роки. А що? Гайда, вйо! І то галопом.

Гей-гей, галоп!

Галопом мчу!

Хлистом раз-два!

Хлистом два-три!

КНЯЗЬ: Гей, не так жваво! Не так учвал...

ГУФНАҐЕЛЬ: Буцефал!

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПАНСЬКА ГРУПА:

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПРОФЕСОР (зненацька): Ве-е-е!

КНЯГИНЯ: Що, пегепгошую?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

КНЯЗЬ: Тобто як?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ПАТРОН: Що-що ви кажете?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ФІОР (замислений): Мішки...

Ця ідея, може, й не дуже... але... непогана...

Так... так...

ГУФНАҐЕЛЬ: Отож у галоп!

КНЯЗЬ: Галоп!

КНЯГИНЯ: Учвал!

ПАТРОН: Отож уперед, мчімо!

ГЕНЕРАЛ: Хлистом раз-два!

ГУФНАҐЕЛЬ: І галоп, галоп, галоп!

ПРЕЛАТ: Мчимо учвал!

ПАНСЬКА ГРУПА (гукає): Кріселка лорда Блоттона!

КНЯГИНЯ: Ласкаво пгосимо до замку!

ПРОФЕСОР (збоку): Ве-е-е! Ве-е-е! Ве-е-е!

Пані й пани виходять, лишивши групу Лакеїв, які стоять навколішки.

Фіор зволікає, не вийшов разом з ними, вглядається в лавочку.

ФІОР: Галоп... так-так... галоп...

Як легко коня доскочити і мчати, мчати...

Однак від кінського ще гірший біг, який

Аж із осердя нерухомості початий... Галоп завмерлий!

Чвал, який ані здригнеться, а все мчить та й мчить...