Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 53)

ДАМА: Я взагалі не думаю. Ніколи.

ГЕНРИК: Ти думаєш і всі ви... всі ви думаєте.

ЛАКЕЙ: Портвейн!

КАНЦЛЕР: Вони всі думають.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так, думають... Усі...

ГЕНРИК (замислений): Думають... (Обходить гостей, зазираючи їм в обличчя, наштовхується на Владзя.) О, Владзю, як ся маєш?

ВЛАДЗЬО: Добре.

ГЕНРИК: І що чувати?

ВЛАДЗЬО: Та нічого.

ГЕНРИК: Добре (лишаються стояти один навпроти одного).

КАНЦЛЕР: Мені здається, наш монарх роздумався так дивно...

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Еге ж, король замислений.

ГЕНРИК (сам до себе):

Не хочу більше пити я...

Не питиму я більше...

(До всіх.) Можливо, хтось подумав,

Що я паную тут лишень тому,

Бо всі вони в... кайданах?

Що я не мав би сили

Їм опиратись, якби їх визволили?..

(До Канцлера.) Отож

Наказую: ану!

Цих в’язнів розкувати і нехай

Накинуться на мене!

КАНЦЛЕР: Ваша Величносте!

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Ваша Величносте!

ГЕНРИК (до Владзя):

Ти знаєш,

Чого чекаю я від тебе!

(Голосно.) Гей! Розкувати їх! З’ясуємо нарешті, хто тут править!

Батько і Мати підводяться. Лише тепер видно, яка це жахітна пара: їхні обличчя змордовані, скривавлені.

ГЕНРИК: Та що це за клоунада!

Яка страхітна штучність! І все ж таки ця штучність є страхітною!

КАНЦЛЕР: Начебто з темниці вийшли!

ГЕНРИК: Ви хочете мене злякати?..

Чому вони на мене не кидаються?

І що, нічого?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

Група Зрадників наближається з лихими намірами.

ГЕНРИК: До мене, харцизяки!

Харцизяки стають за його спиною.

Якщо вони накинуться на мене, на них кидайтесь... Але чому вони не накидаються? Та що таке?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК:

Я не соромлюсь,

Ані співчуваю вам і не боюсь,

Ні-ні... я тільки мушу відступити перед вами,

Немов соромлюся й боюся...

Що ж вони прагнуть цим сказати?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК: О-о, наступають! Чого ти хочеш? Ти чого хочеш?

Підбігає до Батька, проте не насмілюється до нього торкнутися.

Свиня!

ПИЯК (різко, збоку): Свиня!

ГЕНРИК (до Пияка): Свиня!

Генрик і Пияк вибігають на авансцену.

ПИЯК: Свиня!

Ти свинопасе свинський, свиня курвезна,