Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 52)

ГЕНРИК: Нічого.

Мотлох, перед яким я колінкував ще вчора (штовхає батьків ногою).

Хіба я знаю...

Я з’їв би щось...

Сідає на Батька верхи.

БАТЬКО: Я теж щось з’їв би.

МАТИ: І я.

ГЕНРИК: Але тут наразі нічого їстівного.

МАТИ: Нічого, то й нічого.

БАТЬКО: А пам’ятаєш, Генричку, як бричкою ми в поле їздили?

МАНЯ: Я також іноді, коли була погода гарна.

ГЕНРИК: Так, це були приємні вилазки... (Підводиться.) Але не в цьому річ. Ах, геть не в цьому! Не час на ці вторинні балачки... Я мушу дати собі шлюб!

КАНЦЛЕР: То дай собі той шлюб!!!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

Гей-гей, салют, гей, камергере, ми вихилимо келиха цього

На честь моєї дами!

КАМЕРГЕР: Бургундське!

КАНЦЛЕР: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК:

Здоров’я

Вірних підданців моїх!

ГОСТІ (здіймають келихи): Нехай живе до скону Їхня Королівська Милість!

ЛАКЕЇ (здіймають тацю): Бургундське, бургундське, бургундське!

ГОСТІ (танцюють):

Це кадриль придворна, ох і ах!

Хай живе до скону наш монарх!

І поміж іскристих винних чар

Хай квітує пишно балу чар!

ГЕНРИК: (походжаючи з Манею):

Осяянь дивних пряна ніч,

Ілюзій вічних сонний клич,

Примарна міць любовних див

І насолод облесний спів!

МАНЯ:

Гірка сльоза дівочих втрат,

Зітхань несмілих пелюстки.

Цвітуть минувшини бузки,

Зі мною знов мій любий брат.

ГЕНРИК:

Чи чуєш ти кадрилі тон?

Вона навіє щастя сон.

І кучері її, мов льон...

Годі! Годі! Зупинитися!

(До Лакея.)

Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК (наступає на юрму): Геть від мене!

Задкуйте всі переді мною! Я наступаю на вас! Це моя особа! Це я, я сам! Порожнява!

Нехай утвориться порожнява! Тут тільки я! Тут, у самім осерді!

Ну а тепер увага!

Поставте тут стілець, стілець порожній. І хай вона на нього сяде.

А я наближуся до неї і... і що? Приміром, я торкнусь до неї... торкнусь до неї... отим пальцем... це означатиме, що я її пошлюбив і вона моя законна, чиста, неторкана і віддана дружина. Мені не треба інших церемоній. Я сам для себе церемонії творю. А щойно я торкнусь до неї, усі ви мусите навколішки упасти і сим падінням піднести мій дотик аж до верхів’їв святості щонайсвятішої... так, до вершин подружнього обряду!

Лише насмільтеся навколішки не впасти! Насмільтеся не освятити шлюб мій своїм падінням! А зараз уперед, гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей, о Генрик, Генрик, Генрик!

ДВІР:

Генрик, Генрик, Генрик!

Гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей! О, Генрик, Генрик, Генрик!

ГЕНРИК:

Мені однаково,

Що ви про це подумали! Але... що ви подумали?

Подумали, що... що? (До Дами.) Що ти подумала?