Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 22)

МАТИ: А може, хтось їх звудив вудкою?

МАНЬКА (наближається): Немає їх на підвіконні.

МАТИ: Тоді йди до світлиці, але щоб довго не сиділа, бо... І спершу посуд прибери.

ГЕНРИК: Як тебе звати?

МАНЬКА: Манька.

БАТЬКО (двозначно): Манька.

МАТИ (так само): Манька.

БАТЬКО: То дівчина до послуг, Генрику.

МАТИ: Ми найняли її...гм-гм... до всього...

БАТЬКО: То шл... шльон... дівчина. Щоб гостей... обслуговувати.

МАТИ: Вона тут служить. Гостям.

БАТЬКО: До послуг служить... Манька...

МАТИ: Манька...

БАТЬКО: Манька...

ГЕНРИК (до Владзя, тихо й сумно): Що ти на це?

ВЛАДЗЬО (тихо й безпорадно): Хіба я знаю... Хіба ж я знаю...

ГЕНРИК (до Владзя): А я напевне знаю!

ВЛАДЗЬО (до Генрика): Якщо направду це вона, чому мовчить... Таж не могла забути нас... Сам обізвись до неї.

ГЕНРИК:

Ні.

Як можу я до неї обізватись, якщо

Її уже... уже нема.

Вона була...

О, що за свинство!

Я мав шляхетних батька й матір, а тепер

Мій батько... в ковпаку блазенському, мати сумнівна.

А наречену втопили в шльондрі.

Зашпунтовали та забили шльондрою, і зачинили назавжди у шльондрі...

О, яке свинство!

Ницість! Це так нікчемно! Підло! А найліпше те,

Що все це мені байдуже... Послухай, як я це легко вимовляю: мені все байдуже!

ВЛАДЗЬО (легко): Мені теж!

ГЕНРИК (легко):

Щоправда,

Я не знаю, як поводитись.

Бо наречена стала шльондрою.

ВЛАДЗЬО: Ой, теж мені трагедія!

ГЕНРИК:

Атож-бо: теж мені трагедія —

Це все дрібна дрібниця!

ВЛАДЗЬО: Дрібниця! Бо мільйон дівчат спіткала та сама пригода.

ГЕНРИК:

Атож-бо!

Мільйони наречених в тій ситуації,

Що й я.

ВЛАДЗЬО: У всьому світі!

ГЕНРИК: У Варшаві і в Пекіні!

ВЛАДЗЬО: У Майнці й Барселоні!

ГЕНРИК: У Парижі та в Ліоні!

ВЛАДЗЬО: У Кам’янці та в Києві!

МАТИ: У Канні і в Тоскані!

БАТЬКО: У Кракові і Хрякові!

ВЛАДЗЬО: У Любліні і в Дубліні!

ГЕНРИК: То затанцюймо!

УСІ (зненацька): Так, затанцюймо!

ГЕНРИК:

Син повернувся до дому рідного,

А дім не є вже домом.

І син не є вже сином.

Тоді хто повернувся і до чого?

Відкиньте всякі спомини! Вперед! Нехай ніхто і ні до чого не вертається!

Тиша.

Отут із нею я сидів, тепер я знову тут сиджу — і що з того? Чортма. Було та й загуло. Є інше щось, і завтра знову щось інше буде. Адже повторюватися не варто.

ВЛАДЗЬО: Повторюватися не варто!

ГЕНРИК (романтично):