Уилки Коллинз – Місячний камінь (страница 103)
Слідство виявило такі факти.
Містерові Годфрі Еблуайту було доручено суму в двадцять тисяч фунтів, як одному з двох опікунів якогось молодого панича, який був ще неповнолітнім у тисяча вісімсот сорок восьмому році. Опікунство кінчилось, і молодий джентльмен повинен був одержати ці двадцять тисяч фунтів у день свого повноліття, в лютому тисяча вісімсот п'ятдесятого року. А до цього дня обидва опікуни мали виплачувати йому по шістсот фунтів двічі на рік — на різдво і на Івана. Цей доход регулярно виплачувався головним опікуном, містером Годфрі Еблуайтом. Двадцять тисяч фунтів (з яких нібито одержували цей доход), вкладені в цінні папери, були всі розтрачені до останнього фартинга в різний час, ще до тисяча вісімсот сорок сьомого року. Повноваження, що давали право банкірам продавати цінні папери, і різні письмові розпорядження, що сповіщали, на яку саме суму продавати, були формально підписані обома опікунами. Але підпис другого опікуна, (відставного армійського офіцера, який жив у провінції) завжди підроблявся головним опікуном — тобто містером Годфрі Еблуайтом.
Ось чим пояснювалася благородна поведінка містера Годфрі щодо сплати боргів, зроблених для дами і для вілли, — і, як ви зараз побачите, для багато чого іншого.
Ми можемо тепер перейти до святкування дня народження міс Веріндер (у тисяча вісімсот сорок восьмому році) — до двадцять першого червня.
Напередодні містер Годфрі Еблуайт приїхав до батька й попросив у нього (як про це мені розповів сам містер Еблуайт-старший) в позику триста фунтів. Замітьте цю суму й пам'ятайте в той же час, що піврічну сплату молодому джентльменові робили двадцять четвертого числа цього місяця, а також про те, що весь капітал молодого джентльмена був витрачений його опікуном ще в кінці сорок сьомого року.
Містер Еблуайт-старший відмовився позичити синові навіть фартинг.
Наступного дня містер Годфрі Еблуайт поїхав разом з вами до леді Веріндер. Через кілька годин містер Годфрі (як ви самі сказали мені) освідчився міс Веріндер. У цьому, без сумніву, він бачив, — якщо його освідчення буде прийняте, — кінець усім своїм грошовим утрудненням, теперішнім і майбутнім. Але що ж у дійсності вийшло з цього? Міс Веріндер відмовила йому.
Таким чином, увечері в день народження Речел фінансовий стан містера Годфрі Еблуайта був такий: він повинен був роздобути триста фунтів до двадцять четвертого числа і двадцять тисяч фунтів до лютого вісімсот п'ятдесятого року. Якби він не встиг дістати цих сум, то був би пропащою людиною.
За таких обставин що ж відбувається?
Ви роздратовуєте містера Кенді, доктора, зачепивши болюче питання його лікарської практики, і той віддячує вам грубим жартом, напоївши вас настойкою опіуму. Він доручає Годфрі Еблуайту дати вам цю настойку, приготовлену в маленькій скляночці — і містер Годфрі сам признався в цьому при обставинах, які зараз будуть викладені вам. Містер Годфрі з тим більшою охотою вступає в змову, що він сам того вечора потерпів від ваших дотепів. Він приєднується до Беттереджа, який умовляв вас випити перед сном трохи коньяку з содовою водою. Він наливає нишком дозу опіуму в холодний грог. І ви цю суміш випиваєте.
Тепер перенесімося, з вашого дозволу, в дім містера Люкера в Лембеті. І дозвольте мені зауважити, у вигляді передмови, що містер Брефф і я знайшли спосіб примусити лихваря щиро признатися в усьому. Ми старанно обміркували його свідчення, яке він нам дав, і ось воно до ваших послуг.
IV
Пізно ввечері у п'ятницю двадцять третього червня сорок восьмого року містер Люкер був здивований візитом містера Годфрі Еблуайта. Але він ще більше здивувався, коли містер Годфрі показав йому Місячний камінь. Такого алмаза, наскільки було відомо містерові Люкеру, не було в жодного приватного власника в Європі.
Містер Годфрі Еблуайт зробив дві скромні пропозиції з приводу цієї чудової речі. По-перше, чи не купить її містер Люкер? По-друге, чи не погодиться містер Люкер, — якщо сам не зможе купити, — взяти її на комісію й заплатити гроші наперед?
Перше ніж відповісти, містер Люкер довго оглядав алмаз, зважував його й оцінював.
Дійшовши до цього висновку, містер Люкер розтулив губи і спитав:
— Як ви його дістали?
Всього чотири слова, а скільки в них значення!
Містер Годфрі почав було розповідати якусь історію. Містер Люкер знову розтулив губи і цього разу промовив тільки два слова:
— Не годиться!
Містер Годфрі почав розповідати другу історію. Містер Люкер більше не витрачав слів. Він устав і подзвонив слузі, щоб той випровадив джентльмена.
Тоді містер Годфрі змушений був зробити над собою зусилля і представити справу в новому, більш правильному світлі, а саме: вливши непомітно настойку опіуму в коньяк із содовою водою, він побажав вам на добраніч і пішов у свою кімнату. Спальня його була поряд з вашою, і обидві кімнати сполучалися дверима. Ввійшовши до себе, містер Годфрі, як йому здалося, зачинив за собою двері. Фінансові утруднення довго не давали йому заснути. Він сидів у халаті й пантофлях близько години, обмірковуючи своє становище. Коли ж приготувався лягти в постіль, раптом почув, як ви розмовляєте самі з собою у себе в кімнаті, і, підійшовши до дверей, помітив, що він не причинив дверей, як гадав.
Він зазирнув у вашу кімнату, щоб узнати, що таке з вами. І побачив, що ви з свічкою в руках виходили зі спальні; почув, як ви сказали про себе голосом, зовсім не схожим на ваш звичайний голос:
— Звідки я знаю? Можливо, індуси десь заховалися в будинку!
До цього часу він просто гадав, що, давши вам настойку опіуму, бере участь у невинному жарті над вами. Тепер йому спало на думку, що опіум справив на вас дію, яку ні лікар, ні тим більше він сам не передбачали. Побоюючись, як би не трапилось чого-небудь, він потихеньку пішов слідом за вами — подивитись, що ви робитимете.
Він ішов за вами до самої вітальні міс Веріндер і бачив, як ви ввійшли до неї: ви залишили двері за собою відчиненими. Перш ніж наважитися самому ввійти до кімнати, Годфрі зазирнув у щілину між дверима й одвірком.
Таким чином, він не тільки підгледів, як ви забрали в шухляді алмаз, але бачив також міс Веріндер, яка мовчки спостерігала за вами крізь відчинені двері зі своєї кімнати. Він бачив, що й вона також помітила, що ви взяли алмаз.
Перед тим як вийти з вітальні, ви трохи завагалися. Містер Годфрі скористався цією нерішучістю, щоб повернутися в свою спальню перше, ніж ви вийдете в коридор і помітите його. Ледве він встиг переступити поріг своєї спальні, як ви теж повернулися. Напевно, ви помітили містера Годфрі саме в той час, як він проходив повз суміжні двері. В усякому разі, ви покликали його якимсь дивним, млявим голосом.
Він підійшов до вас. Ви подивились на нього тупим сонним поглядом і сунули алмаз йому в руку. І сказали йому:
— Відвезіть його назад, Годфрі, в банк вашого батька. Там він буде в безпеці, а тут — ні.
Ви нетвердими кроками відійшли від нього й одягнули халат. Потім сіли у велике крісло, що стояло у вашій кімнаті, і сказали:
— Я не можу відвезти його в банк. Голова моя важка, мов свинець, і я не чую ніг під собою.
Ваша голова схилилась на спинку крісла, ви тяжко зітхнули — й заснули.
Містер Годфрі повернувся з алмазом у свою кімнату. Він запевняв, що в той час ще не прийшов ні до якого рішення, крім того, що чекатиме й подивиться, що трапиться вранці.
Коли настав ранок, ваші слова і вчинки показали, що ви абсолютно нічого не пам'ятаєте з того, що говорили і робили вночі. Водночас поведінка і слова міс Веріндер показали, що вона, зі свого боку, вирішила нічого не говорити (жаліючи вас). Якби містерові Годфрі Еблуайту заманулося лишити в себе алмаз, він міг би зробити це безкарно. Місячний камінь врятовував його від розорення. Він поклав Місячний камінь собі в кишеню.
V
Ось історія, що її розповів містерові Люкеру ваш кузен під тиском необхідності.
Містер Люкер повірив цій розповіді, тому що містер Годфрі Еблуайт був занадто недалекою людиною для того, щоб вигадати її. Містер Брефф і я погодилися з містером Люкером, що на вірогідність цієї розповіді можна цілком покластись.
Далі постало питання, що має робити містер Люкер з Місячним каменем. Він запропонував такі умови, на яких погоджувався встряти в цю — навіть з
Містер Люкер погоджувався позичити містерові Годфрі Еблуайту дві тисячі фунтів, з тим щоб Місячний камінь був відданий йому в заставу. Якщо через рік містер Годфрі Еблуайт сплатить містерові Люкеру три тисячі фунтів, він одержить назад алмаз, як викуплену заставу. Якщо він не сплатить грошей через рік, застава — тобто Місячний камінь — перейде у власність містера Люкера, який в цьому разі великодушно подарує містерові Годфрі всі його векселі, видані йому раніше і які зберігались тепер в руках лихваря.
Нема чого й говорити, що містер Годфрі з обуренням відхилив ці страхітливі умови. Тоді містер Люкер повернув йому алмаз і побажав на добраніч.
Кузен ваш пішов було до дверей і повернувся назад. Як він міг бути певним, що ця розмова залишиться в глибокій таємниці?
Містера Люкера він не знав. Якби містер Годфрі погодився на його умови, він став би його спільником і міг би покластись на його мовчання. А тепер містер Люкер виходитиме лише зі своїх власних інтересів. Якщо йому задаватимуть нескромні запитання, хіба він наважиться компрометувати себе мовчанням заради людини, яка відмовилась мати з ним справу?