Тесс Герритсен – Асистент (страница 44)
— Отже, тепер він має партнера, в якого може повчитися, — вела далі вона. — Якого і сам може вчити. Команда для полювання.
— Думаєте, вони залишаться разом?
— Воррен хотітиме цього. Йому потрібен партнер. Він колись уже вбивав у тандемі. Це сильний зв’язок, скріплений кров’ю. — Ріццолі востаннє ковтнула, спорожнивши свою склянку.
Чи алкоголь вижене з її мозку сьогоднішні кошмари? Чи, може, до них жодна анестезія не дістанеться?
— Ви просили захисту?
Це запитання її дуже здивувало.
— Захисту?
— Щоб бодай патрульна машина наглядала за вашим будинком.
— Я коп.
Він схилив голову, ніби очікуючи на продовження.
— Якби я була чоловіком, ви про це запитали б?
— Ви не чоловік.
— І вже з самої цієї причини мене потрібно захищати?
— Чому вас так обурило моє запитання?
— Невже якщо я жінка, то не можу захистити власне помешкання?
— А ви завжди в усьому маєте бути кращою за чоловіків, детективе Ріццолі? — зітхнув він.
— Я докладала великих зусиль, щоб до мене ставилися так, як до всіх інших, — сказала вона. — І не збираюся просити для себе особливих умов лише через те, що я жінка.
— Ви опинилися в цій ситуації саме тому, що жінка. Сексуальні фантазії Хірурга пов’язані з жінками. І Домінант нападає на подружжя не через чоловіків, а через дружин. Він ґвалтує жінок. Не кажіть, що ваша стать не має нічого спільного з небезпекою.
Ріццолі здригнулася від його згадки про зґвалтування. Досі вона говорила про сексуальне насилля над іншими жінками. Якщо ж розглядати її як потенційну жертву — тоді варто зосередитися на іншому, набагато інтимнішому. На такому, чого вона не хотіла обговорювати з жодним чоловіком. Їй було незручно не лише від теми зґвалтування, а ще й — головним чином — від присутності Діна. Від його уважного погляду. Він дивився на неї так, наче вона знала якусь таємницю, яку він хотів вивідати.
— Ідеться не про те, що ви коп і здатні захистити себе, — сказав він. — А про те, що ви жінка. Жінка, яку Воррен Гойт, можливо, уявляв у своїх фантазіях протягом усіх цих місяців.
— Йому потрібна не я, а Корделл.
— Корделл поза межами його зони полювання. Він не може її дістати. Зате ви — тут. Ви на відстані простягнутої руки від нього. Та сама жінка, яку він майже переміг. Яку пришпилив скальпелями до підлоги. Він тримав лезо біля вашої шиї і вже відчував запах вашої крові.
— Годі.
— У певному сенсі він вас уже взяв. Ви вже належите йому. І ви щодня виходите з квартири і працюєте над тими самими злочинами, які він лишив по собі. Кожне тіло — це написаний вам лист. Нагадування про те, що він підготував для вас.
— Годі, кажу вам!
— І ви думаєте, вам не потрібен захист? Думаєте, пістолета і правильного настрою достатньо, щоб вижити? Якщо так, то ви зневажаєте власні інстинкти. Ви знаєте, що він далі чинитиме. Знаєте, чого він хоче і що його заводить. Знаєте, що його заводите ви. І знаєте, що він хоче з вами скоїти.
— Замовкніть, ідіоте!
Її втрата контролю здивувала обох. Ріццолі дивилася на нього, у відчаї від свого зриву і від того, що звідкись узялися сльози й підступають до очей. «Чорт, чорт, ні. Не плакати!» Вона ніколи не показувала жодному чоловікові своєї слабкості й не хотіла починати з Діна.
Глибоко вдихнувши, тихо сказала:
— Будь ласка, йдіть.
— Я лише хочу, щоб ви дослухалися до власного інстинкту. Прийняли такий самий захист, який даєте іншим жінкам.
Ріццолі підвелася і пішла до дверей.
— На добраніч, агенте Дін.
Спочатку він не поворухнувся, і вона вже почала була думати, як вигнати цього чоловіка зі своєї квартири. Нарешті він встав, але біля дверей зупинився і глянув на неї:
— Джейн, ви не безсмертна. І ніхто не вимагає цього від вас.
Дін пішов, а вона ще довго стояла, притулившись до замкнених дверей, заплющивши очі й намагаючись заспокоїти збурені цієї розмовою емоції. Вона знала, що не безсмертна. Переконалася в цьому торік, коли дивилася в очі Хірурга й чекала дотику його скальпеля. Нагадувань про це вона не потребувала. А ще її вразила прямота, з якою Дін намагався донести до неї цю думку.
Вона повернулася на канапу і взяла з журнального столика телефон. У Лондоні ще була ніч, але чекати Ріццолі не могла.
Мур відповів майже одразу, хрипким, але не сонним, попри пізню годину, голосом.
— Це я, — сказала Ріццолі. — Вибачте, що розбудила.
— Чекайте, я вийду до іншої кімнати.
Ріццолі почула крізь слухавку, як застогнали пружини ліжка, а потім зачинилися двері.
— Що сталося?
— Хірург знову вийшов на полювання.
— Жертви є?
— Я була на аутопсії кілька годин тому. Його робота.
— Він часу не гаяв.
— Це ще не все.
— Куди вже гірше?
— Він знайшов собі партнера, Томасе.
Мур довго мовчав, а потім запитав:
— Хто це?
— Ми думаємо, що це той самий убивця, який напав на те подружжя в Ньютоні. Вони з Гойтом якось запізналися і тепер полюють разом.
— Так швидко? Як вони могли так швидко знайти один одного?
— Вони були знайомі раніше. Очевидно, що так.
— Де вони зустрілись? Як?
— Оце я маю дізнатися. Можливо, тут ключ до особи Домінанта.
Ріццолі раптом подумала про операційну, з якої втік Гойт. «Наручники». Це не охоронець їх зняв. До операційної заходив хтось інший. Мабуть, хтось перевдягнений прибиральником чи лікарем у білому халаті.
— Я маю бути там, з вами, і працювати над цієї справою.
— Ні. Ви маєте залишатися з Кетрін. Не думаю, що Гойт зможе її знайти. Однак він намагатиметься. Він ніколи не відступається, ви ж знаєте. А тепер їх двоє, і ми гадки не маємо про зовнішній вигляд його партнера. Якщо він з’явиться в Лондоні, ви його не впізнаєте. Будьте готові.
«Ніби до нападу Хірурга можна підготуватися», — подумала вона, кладучи слухавку. Рік тому Кетрін Корделл думала, що підготувалася. Вона перетворила свою квартиру на фортецю і жила, мов у блокаді. А Гойт обійшов усі її запобіжні заходи і напав, коли вона чекала найменше, у місці, яке вона вважала безпечним.
«Отак і я думаю, що вдома я в безпеці».
Вона встала і підійшла до вікна. Визираючи на вулицю, міркувала про те, чи зараз хтось дивиться на неї, спостерігає за її освітленим силуетом. Знайти її було б легко. Хірург мав би просто розгорнути телефонний довідник на прізвищі «Ріццолі».
Унизу на узбіччі пригальмував автомобіль. Патрульна машина. Ріццолі дивилася на неї, але ніхто не виходив. Фари згасли. Це означало, що машина тут надовго. Ріццолі не просила наглядати за її будинком, але знала, хто попросив.
Гебріел Дін.
«