Тарас Шевченко – Садок вишневий коло хати (страница 65)

Відьма

А діти єсть у вас?

Цигане

Немає.

Відьма

Кого ж годуєте єсте? Кого ви спати кладете? Кого колишете вночі? Лягаючи і встаючи, За кого молитесь? Ох, діти! І все діти! і все діти! Не знаю, де од їх подітись. Де не піду, й вони за мною, Вони з’їдять мене колись...

Цигане

Не плач, небого, не журись. У нас дітей нема й заводу.

Відьма

Хоч з гори та в воду. І відьма тяжко заридала. Цигане мовчки дивувались, Поки поснули, де хто впав. Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл. Виступав Щербатий місяць з-за могили І на шатро мов позирав, Аж поки хмари заступили. Чом не спиться багатому Сивому, гладкому? Чом не спиться убогому Сироті старому? Один дума, як би його Достроїть палати. Другий дума, як би його На подзвін при[д]бати. Один старий одпочине В пишній домовині. Другий старий і так собі Де-небудь під тином. І обидва спочивають, І гадки не мають. Убогого не згадують, А того ще й лають. Коло огню старий циган З люлькою куняє. Позирає на приблуду Й на подзвін не дбає.

Циган

Чому не ляжеш, не спочинеш? Зірниця сходить, подивись.

Відьма

Дивилась я, вже ти дивись.

Циган

Ми рано рушимо, покинем, Як не проспишся.

Відьма

Не просплюсь, Я вже ніколи не просплюсь. Отак де-небудь і загину У бур’яні...

(Співає тихо)

«Гаю, гаю, темний гаю, Тихенький Дунаю! Ой у гаї погуляю,