Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 73)
— Ви, хлопці, не проти, якщо я приєднаюсь? — голосно, щоб перекрити галас у барі, запитав Дон.
Ці двоє похитали головами.
У досить великому, щоб вмістити сотню людей, приміщенні бару зараз, о третій годині ранку, десь стільки ж і перебувало. Втім, жінок було лише кілька, більшу частину натовпу складали чоловіки. Ясно було, що за наявних обставин небагато жінок воліють глитати депресанти. Тусувалися також недоречні тут кілька підлітків зі збентеженими, розпашілими обличчями. Дону стало їх жаль, але мамсикам всього світу доведеться дорослішати тепер швидше.
— Пекельний день, — промовив Дон. Тепер, опинившись серед людей, він почувався краще.
Чорний парубок промурмотів щось, погоджуючись. Він був високий, широкоплечий, десь близько сорока. Сидів, як стовп, прямо.
— Я оце якраз вирішую, вбити себе чи ні, — сказав Террі. Дон хихикнув. Террі сидів з геть закам’янілим обличчям. — Бачили, як Секретна служба кóпала чобітьми під сраки тих протестантів перед Білим домом? Для тих парубків, либонь, це було неначе Різдво. Ох, Господи, погляньте на оце.
Террі з чорним парубком обернулись до телевізорів на стіні.
Показували запис камер стеження з якогось підземного гаража. Жінка нерозпізнаваного через кут зйомки і зернистість картинки віку й раси, але явно одягнена у форму працівниці гаража, осідлала чоловіка в діловому костюмі. Вона начебто штрикала його чимсь в обличчя. На долівці зібралася калюжа чорної рідини, яскраво-білі пасма звисали з обличчя жінки. В теленовинах до сьогодні ніколи не показували нічого подібного. Але скидалось на те, що стандарти і практику — так же медіа це називають, ге? — Аврора прибрала геть із цього бізнесу.
— Певне, розбудив її, щоб забрати свої ключі чи ще нащось, — висловив здогад Дон. — Ця штука, вона наче, ну, як всесвітній Пе-Ем-Ес[229], ви згодні?
Двоє чоловіків не відгукнулись.
Картинка в телевізорі перемкнулась на стіл презентера. Стіл був порожнім; Джордж Елдерсон, той старий штрих, якого Дон бачив там перед цим, зник. Якийсь молодший парубок, у светрі й навушниках, всунувши голову в кадр, показував різкими жестами:
— Це було непрофесійно, — сказав Дон.
Террі почав пити пиво просто з глека. Піна збігала йому підборіддям.
4
Сховок для сплячих.
Це був не єдиний клопіт Лайли на світанку цієї п’ятниці, але чи не найважливіший. Ідеальним місцем був би якийсь підвал або тунель з прихованим входом. Добре прислужилася б якась стара, вироблена шахта — тут таких, безумовно, досхочу — але нема часу таку шукати, нема часу її обладнати. Що ж тоді залишається? Залишаються приватні будинки. Але якщо групи карателів — чи будь-які божевільні — почнуть розшукувати і вбивати сплячих жінок, найперше вони перевірятимуть приватні будинки.
Хоча, як щодо тих будинків, в яких ніколи ніхто не жив, будинків, в яких ніколи не було жодного мешканця? Таких будинків повно просто на цій же вулиці, там, трохи далі, вздовж Трімейн-стрит, які так і лишились непроданими. Це був найкращий варіант, який вона змогла придумати.
Щойно Лайла пояснила це своєму синові і чоловіку, вона стала, як вичавлена цитрина. Відчула себе хворою, такою знесиленою, наче на неї насувалася застуда. А хіба той торчок, якого вона колись була заарештувала за проникнення зі зламом до чужої оселі, її про таке не попереджав, про болючість вивітрювання наркотику? «Будь-як, за будь-яку ціну не дозволити, щоб тебе попустило, — казав він. — Попущення — це руйнація. Смерть твоєму щастю».
Ні Клінт, ні Джаред нічого не сказали відразу. Вони так і стояли втрьох у вітальні.
— Це… дитина? — зрештою запитав Джаред.
Вона подала кокон йому:
— Так, дочка Роджера Елвея.
Син Лайли притис немовля собі до грудей.
— Далі може бути ще гірше, — сказав він. — Хоча я не знаю, куди вже.
Лайла провела рукою по волоссю на скроні свого сина. Різниця між тим, як тримав немовля Террі — неначе воно може вибухнути або розсипатися — і як його тримав Джаред, змусила її серце пришвидшитися. Її син не здався. Він досі намагається залишатися притомною людиною.
Клінт закрив зсувні скляні двері, відрізавши сморід диму.
— Я хочу сказати, це в тебе параноїчне — заховати сплячих чи, якщо скористатися твоїм словом, їх десь поскладати, хоча ти можеш мати рацію. Ми можемо доправити Моллі і цю дитину, і місіс Ренсом, і ще когось, кого знайдемо, в якийсь із тих порожніх будинків.
— Там, на верхівці пагорба, стоїть демонстраційний дім, — сказав Джаред. — Він цілком готовий. — І на імпульсивний позирк своєї матері: — Охолонь. Я не заходив всередину, тільки заглядав крізь вікно вітальні.
Клінт сказав:
— Я сподіваюся, це зайві запобіжні заходи, але краще убезпечитися, ніж потім шкодувати.
Вона кивнула:
— Я так і думаю. Бо, зрештою, ти й мене покладеш в якомусь із тих будинків. Ти ж це розумієш, так?
Лайла сказала це не для того, щоб йому дошкулити або шокувати. Це був просто факт, який потребував прийняття, а вона була надто виснажена, щоб робити реверанси.
5
Чоловік, який сидів на унітазі в кабінці жіночого туалету «Рипливого колеса» був якимсь чмарооким персонажем у рок-н-рольній майці і костюмних штанях. Він вирячився на Мікейлу. Втім, життя не без приємних сюрпризів. Принаймні штани в нього не були спущені.
— Жевжику, — сказала вона, — тут пораються пані. — Ще кілька днів, і все тут стане вашим довічно. А поки що вимітайся геть.
— Перепрошую, перепрошую, мені лише секунда, — показав він на торбинку в себе на колінах. — Я хотів курнути трохи кришталю, але в чоловічому туалеті такий натовп. — Він скривився. — І там такий запах, чисто лайно.
Голос його впав до шепоту:
— Цього вечора я бачив певну магію. Не діснеївську магію. Погану магію. Зазвичай я досить витриманий, але це мене прибило.
Мікейла витягла руку з сумки, в якій вона стискала Урсулин пістолет.
— Погану магію, еге? Це звучить тривожно. Я щойно проїхала весь шлях від Округу Колумбія і тут дізналася, що моя мати вже спить. Як вас звуть?
– Ґарт. Співчуваю вашій втраті.
— Дякую, — відповіла вона. — Моя мати була ще та шпичка в сраці, але мала в собі також чимало такого, за що її варто любити. А мені можна трохи вашого креку?
— Це не крек. Це мет.
Ґарт розстебнув свою торбинку, дістав звідти люльку й подав Мікейлі.
— Безумовно можна, якщо вам хочеться.
Наступним він видобув зіп-пакет кришталю.
— Ви схожі на ту дівчину з телевізора, ви це знаєте?
Мікейла усміхнулась:
— Люди мені це постійно кажуть.
6
Той самий катастрофічний стан у чоловічому туалеті «Рипливого колеса» вигнав надвір Френка Ґірі, щоб випорожнити сечовий міхур на краю парковки. В наслідку того, що вони побачили, — нетлі, народжені з вогню, — здавалося дурним робити щось інше, крім як піти до бару й напитися. Його власні очі засвідчили дещо таке, що не надавалося до пояснення. Існує інший бік цього світу. Існує якийсь глибший рівень, який залишався цілком невидимим до цього ранку. Втім, він не виявив себе як доказ Бога Ілейн. Ті нетлі, що народились із вогню, і сам той вогонь, гадано, і є тим, що чекає на іншім кінці духовного спектру.
За кілька ярдів тріснула гілка.
— Той туалет, то якесь йобане пекло… — долетів белькіт якогось чоловіка.
Френк розгледів тонку постать у ковбойському капелюсі.
Френк застебнув зіпер і розвернувся, щоби іти назад до бару. Він не знав, що йому робити іншого. Нану й Ілейн він залишив удома покладеними на пляжних рушниках у підвалі, замкненому на ключ.
Його зупинив голос того чоловіка.
— Хо’ почути дещо
Френк укляк.
— Що?
Чоловік неквапно вигинався туди-сюди, насолоджуючись тим, що ретельним маніром розсіював свою сечу якомога ширше довкола.
— Спить і прокидається, як нормальна. Прокидається в порядку. Так мого друзяки жінка каже.
У небі посунулась хмара і місячне світло чітко проявило профіль того собачого ката, Фріца Мешаума. Ясно виднілося лобкове волосся його чахлої вахлацької бороди і глибоко запала місцина під правою вилицею, куди прикладався прикладом рушниці Френк, щоби назавжди змінити контури цього обличчя.
— А з ким це я б’лакаю? — звірюкою скривився Фріц, придивляючись. — Це ти, Кронський? Як той 0.45-й тобі служить, Джонні Лі? Файна стрільба, нє? Ні, це не Кронський. Хайбо милує, мені не двойнить, зара’ мені в очах, нахер, тройнить.