Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 62)
—
Жінка на койці розплющила очі, вони в неї були мигдалеподібні і такі ж темні, як її волосся. Вона скинула ноги на підлогу — довгі й гарні, навіть у бахматих тюремних штанях — і позіхнула. Потягуючись, вона випнула вперед пару цицьок, поряд з якими цицькам Клодії залишалось тільки соромитись.
— Гості! — гукнула вона.
Її голі ступні наче й підлоги не торкалися, коли вона підбігла до ґрат і потягнулась крізь них, вхопивши одною рукою за руку Джінет, а іншою Ейнджел. Ейнджел інстинктивно відсахнулась. Джінет була надто ошелешена. Вона відчула, наче з руки цієї нової жінки в її руку перебігає легенький електричний струм.
— Ейнджел! Я така рада, що ти тут! Я можу балакати зі щурами, але вони обмежені співрозмовники. Це не критиканство, просто така реальність. Кожне окреме створіння має власні якості. Як на мій розум, Генрі Кіссинджер є чарівним партнером для полеміки, але якщо згадати, скільки крові на руках у цього чоловіка[200]… Постав мене перед вибором, і я виберу щура, дякую, можете це хоч в газеті публікувати, тільки щоб моє ім’я було надруковано без помилок.
— Про що це таке ти,
— Ой, та ні про що насправді. Перепрошую за базікання. Я якраз відвідувала світ по інший бік цього світу. Голова троху паморочиться від перескакування туди-сюди. А тут же ще й Джінет Сорлі! Як там твій Боббі, Джінет?
— Звідки ти знаєш наші імена? — спитала Ейнджел. — І як тобі вдається спати так, що ти не обростаєш отим лайном?
— Я — Євка. Я прийшла від Дерева. А тут цікава місцинка, чи не так? Така жвава! Тут так багато роботи, так багато є чого побачити!
— У Боббі все гаразд, — промовила Джінет. Почуваючись немов уві сні… та так воно, мабуть, і було. — Я б хотіла знову його побачити до того, як зас…
Ейнджел так сильно відсмикнула Джінет назад, що та ледь не впала.
— Замовч, Джіні. Не до твого сина зара’.
Просунувши руку в м’яку камеру, вона вхопила Євку за перед її сповненого тієї краси комбінезону.
— Як тобі вдається не спати? Кажи мені, а то я зроблю тобі так болько, як тобі ще ніколи не було. Так зроблю, що в те’ пизда з гузном місцями поміняються.
Євка весело зареготала.
— Це було б чарівливе медичне диво, хіба ні? Ну що ж, мені б довелося знову вчитися ходити в туалет.
Ейнджел спалахнула.
— В іграшки зі мною хо’ гратися? Хочеш? Думаєш, якщо ти сидиш у цій камері, я те’ не зможу дістати?
Євка поглянула на руки, які в неї вчепилися. Просто глянула. Але Ейнджел скрикнула і поточилась назад. Пальці в неї були червоними.
— Обпекла мене! Сучка обпекла мене якось!
Євка повернулась до Джінет. Вона усміхалася, але Джінет подумалось, що разом із добрим гумором присутній і смуток в цих темних очах.
— Проблема виявилася складнішою, ніж це спершу могло здаватися… тепер я бачу. Я розумію. Є феміністки, які залюбки вірять, що всі проблеми цього світу коріняться у чоловіках. У вродженій агресивності чоловіків. Вони мають певний сенс, жодна жінка ніколи першою не починала війни — хоча, повірте мені, деякі мали саме такі
— Шо це за лайно ти гониш?
Вона знову подивилась на Ейнджел.
— Доктор Норкросс має підозри на твій рахунок, Ейнджел. Щодо того хазяїна квартири, якого ти вбила в Чарлстоні, наприклад.
— Я
Але з обличчя Ейнджел зійшов весь колір, вона зробила крок назад, вдарившись об кавовий візок. Її почервонілі руки були притиснуті до грудей.
Євка знову звернулася до Джінет, говорячи тихим, конфіденційним тоном:
— Вона вбила п’ятьох людей.
А потім вона знову обернулась до Ейнджел.
— Це певний час було свого роду хобі, авжеж, Ейнджел? Ти виходила автостопити на дорогу, все одно в якому напрямку, з ножем у сумочці і маленьким 0.38-им у бічній кишені тієї куртки з сириці, яку ти тоді зазвичай носила. Але ж це не все, хіба не так?
— Замовч!
І знову перекинулись на Джінет ті чарівливі очі. Голос Євки звучав спокійно, але тепло. Це був голос жінки з телевізійної реклами, тієї, яка каже своїй подружці, що теж мала колись проблеми з плямами від трави на штанцях своїх дітей, але цей новий очищувач усе змінив.
— Вона завагітніла, коли їй було сімнадцять. Приховувала це під багатьма шарами просторих одежин. Поїхала автостопом у Вілінг — нікого не вбила того разу, яка молодчага — і винайняла кімнату. Народила дитину…
—
Дехто через відеомонітор вже звернув увагу на цю конфронтацію. Коридором бігли Ренд Квіґлі і Міллі Олсон. Квіґлі з балончиком перцевого газу в руці, Олсон — із шокером, ввімкнутим на середню потужність.
— Утопила її в раковині. Тіло викинула в лоток сміттєспалювальної печі.
Євка скривилася, кілька разів моргнула, а потім додала стиха:
— Гоп, а ось і ласка[201].
Квіґлі спробував ухопити Ейнджел. Вона різко розвернулася на його доторк, завдала удару і перекинула візок, каву, сік — усе разом. Коричнева юшка — вже не окріп, але все ще гаряча — вихлюпнулась на ноги Міллі Олсон. Вона закричала від болю і гепнулась на сраку.
Джінет, немов у зачаруванні, дивилася, як Ейнджел сущим Халком Хоґаном кинулася на Квіґлі, вхопивши його за горло однією рукою, а іншою видираючи газовий балон. Балон стукнувся об підлогу і закотився крізь ґрати у м’яку камеру. Євка нахилилася, підібрала його і подала Джінет.
— Хочеш це?
Джінет, не думаючи, його прийняла.
Офіцер Олсон брьохалась у коричневій калюжі, намагаючись вибратися з-під перекинутого кавового візка. Офіцер Квіґлі намагався якось вберегтися від задушення. Хоча Ейнджел була сухореброю і Квіґлі переважував її фунтів на сорок, Ейнджел струснула ним, наче собака змією в пащі, і пожбурила його на кавовий візок, де якраз уже підводилася Міллі, і тепер вони завалилися вже вдвох, з грюком і сплеском. Ейнджел метнулась до м’якої камери, велетенські очі блищали на її вузькому маленькому обличчі.
Євка розставила руки, наскільки їй дозволяли ґрати, і простягнула їх до Ейнджел, наче кохана, що манить свого коханого. Ейнджел простягнула власні руки, пальці зігнуті пазурами, і з вереском кинулась на неї.
Тільки Джінет побачила, що відбулося далі. Двоє офіцерів все ще намагалися виборсатися з-під перекинутого кавового візка, а Ейнджел загубилася у світі люті. У Джінет вистачило часу подумати: я бачу не просто розлюченість, це повноцінний психічний припадок. А тоді рот Євки позіхнув, розкрившись так широко, що здалося, ніби зникла вся нижня частина її обличчя. З її рота вилетіла зграя — ні,
Джінет гепнула Ейнджел по потилиці газовим балончиком. «Я створюю зараз собі ворога, — подумала вона, — та годі, може, вона засне раніше, ніж встигне розвернутися до мене».
Нетлі злетіли вгору, до плафонів Крила А і линули далі, у головну частину в’язниці. Ейнджел розвернулася, все ще дряпаючи собі голову (хоча всі комахи з її волосся вже начебто приєдналися до своєї компанії), і Джінет чвіркнула газом просто в обличчя цієї несамовитої жінки.
— Ти сама бачиш, яка це складна проблема, авжеж, Джінет? — промовила Євка, коли Ейнджел наткнулася на стіну, виючи і гарячково тручи собі очі. — Я думаю, можливо, настав час цілком стерти цю формулу чоловік-жінка. Просто натиснути клавішу «діліт» і розпочати все спочатку. Що ти думаєш?
— Що хочу побачити свого сина, — сказала Джінет. — Я хочу побачити мого Боббі.
Вона впустила газовий балончик і почала плакати.
4
Поки відбувалася ця пригода, Клодія «Фігура-Динаміт» Стівенсон вигулькнула з вошобійки, вирішивши пошукати собі місцину з м’якшим кліматом, з новішими краєвидами. Занадто шумно цього вечора в Крилі А. Занадто бентежно. Ще й усюди розлито ту їхню спеціальну каву, а смердить вона просто огидно. Не варто ходити на балачку до тієї дияволиці, коли в тебе розхитані нерви, підказує здоровий глузд. Вона зможе поговорити з пані в А-10 й пізніше. Проминувши Вартівню, Клодія увійшла до Крила В. Свою блузу вона залишила в Крилі А.
— Утримувана!
Ван Лемплі визирнула з Вартівні, де вона вже встигла побачити, що ось-ось може розпочатися бійка. (Ейнджел із тією її йобаною супер-кавою; Ван була надто вимотаною, щоб суворо поганити себе, та все ж не варто було їй підтримувати цей план.) Вона послала Квіґлі й Олсон розібратися з тією ситуацією і вже збиралася кинутися їм на допомогу, коли повз Вартівню пройшла Стівенсон.
Клодія не зреагувала, так і пішла собі далі.
— Ви не забули там дещо, як вважаєте? Тут в’язниця, а не стрип-клуб. Я до вас звертаюся, Стівенсон! Куди це ви прямуєте, я вас питаю?
Але чи насправді її, Ван, це турбувало? Багато їх зараз бродять, мабуть, просто намагаючись не заснути, а тим часом там, у дальнім кінці Крила А, відбувається така веремія. Ось там вона зараз потрібна.
Вона вже було вирушила туди, та потім Міллі Олсон — вся спереду заляпана кавою — заперечливо їй махнула.
— Усе під контролем. Замкни цю скажену Фіцрой. Тут ситуація знов у нормі.
Ван, вважаючи, що нічого там не під контролем і нічого не в нормі, кивнула.
Вона роззирнулася — де Стівенсон, і не побачила її. Повернувшись до Вартівні, Ван якраз вчасно ввімкнула монітор першого поверху Крила В, щоб побачити, що Клодія заходить до В-7, камери, в якій мешкали Демпстер і Сорлі. Тільки ж Сорлі зараз була в Крилі А, а Демпстер сама Ван уже довгенько не бачила. Утримувані, якщо знаходили камеру порожньою, не відмовляли собі у дрібних крадіжках (бажаними неплановими набутками були дві «Т» — таблетки і труси), і такі наскоки неуникно викликали бучу. В неї не було жодних підстав підозрювати в такому Клодію, яка, попри те, що була досить дебелою, щоб створювати великі проблеми, в порушницях не ходила. Та все ж, підозрювати — це була робота Ван. Не вистачало тільки, щоб спалахнув скандал через якесь украдене майно. Тільки не зараз, коли й так усе йде шкереберть.